Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Міньні́н (маньчж.: Minning; кит. традиц.: 旻寧; спрощ.: 旻宁; піньїнь: Mínníng; 16 вересня 1782 — 25 лютого 1850) — маньчжурський державний і політичний діяч. Імператор династії Цін (3 жовтня 1820 — 25 лютого 1850). Представник роду Айсін Ґьоро. Другий син Юн'яня. Вів боротьбу з контрабандистами в Південному Китаї, що призвела до Першої опіумної війни з Великою Британією у 1839 — 1842 роках. Після поразки у війні був змушений підписати Нанкінський договір, що скасовував ізоляціоністську політику «закритих морів». Згодом уклав угоди з імперіалістичними країнами Європи та США, які розпочали колоніальну гонку в Азії. Посмертне ім'я — Імператор Чен. Храмове ім'я — Сюаньцзун. Девіз правління — Даоґуан. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Даоґуа́н (кит.: 道光帝; піньїнь: Dàoguāng-dì). До інтронізації носив ім'я Мяньні́н (кит.: 綿寧; піньїнь: Miánníng).
Джерела та література [ред.]
- (укр.) Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
- (рос.) Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.
Посилання [ред.]
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Міньнін
