Міньські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міньські мови
Райони поширення мов мінь
Райони поширення мов мінь
Регіон: Китай, Південно-Східна Азія
Носії: > 70 млн
Класифікація: Сино-тибетська сім'я
Китайська група
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 nan (всі Мінські мови)

Міньські мови (мінь; кит. 閩方言: Mǐn fāngyán; POJ: Bân hong-giân; BUC: Mìng huŏng-ngiòng) - група в складі сіно-тибетської мовної родини або діалект китайської мови, яким розмовляє приблизно 60 млн людей, здебільшого в провінції Фуцзянь Китайської Народної Республіки, на Тайвані та в інших краях, куди порозкидало китайців життя. Одним із популярних діалектів мови мінь є хоккієн. Мінь має багато архаїчних рис, що збереглися від стародавньої та середньої китайської мови.

Термінологія[ред.ред. код]

  • Мінь - стародавня самоназва провінції Фуцзянь, яке використовують іноді й сьогодні.
  • Хок-К'єнь (Hokkien, Hokkienese, Fukien, Fuchien) - назва провінції Фуцзянь по - південноміньськи. В принципі синонімічно поняттю мінь, але частіше використовуються лише по відношенню південноміньських діалектів, особливо за межами Китаю, наприклад в Південно-Східній Азії.
  • Хокло (Hō-ló-oē, Hoklo) - назва південноміньської мови і особливо етнічної групи, яка на ній говорить, особливо на Тайвані. У широкому сенсі використовується як еквівалент назви тайванці.

Склад[ред.ред. код]

Міньська мова (діалекти мови мінь)

У більш широкому (швидше географічному) сенсі всі міньські мови діляться на дві групи: південну (власне південноміньська, хайнаньська, Пусянь) і північну (решта).

Південноміньська мова включає тайванське наріччя, яке займає одне з перших місць за кількістю носіїв серед міньських ідіом.

Посилання[ред.ред. код]