Мінімум Маундера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мінімум Маундера в 400-річній історії спостереження сонячних плям
Динаміка активності Сонця відтворена по концентрації берилія-10

Мінімум Маундера (Маундеровський мінімум; англ. Maunder Minimum) — період довгочасного зменшення кількості сонячних плям приблизно з 1645 по 1715 роки. Отримав назву від ім'я англійського астронома Едварда Волтера Маундера (18511928), що виявив це явище при вивченні архівів спостереження Сонця.

За підрахунками Маундера, за цей період спостерігалось усього біля 50 сонячних плям замість звичайних 40-50 тисяч. При цьому переважна більшість плям виникла в південній півкулі Сонця. Надалі падіння сонячної активності в зазначений Маундером період було підтверджено аналізом змісту вуглецю-14, а також деяких інших ізотопів, наприклад берилію-10, в льодовиках і деревах. Такий аналіз дозволив виявити 18 мінімумів активності Сонця за останні 8000 років, включаючи мінімум Шпьорера (14501540) і мінімум Дальтона (17901820). Також, за деякими даними, під час Маундерівського мінімуму спостерігалось падіння інтенсивності полярних сяйв і швидкості обертання Сонця.

Мінімум Маундера збігається в часі з найхолоднішою фазою глобального похолодання клімату, що відзначалося впродовж XIVXIX сторіч (так званий малий льодовиковий період). Однак безпосередній зв'язок поміж двома цими подіями оспорюється — багато вчених уважають, що незначний рівень падіння сонячної активності не дозволяє пояснити глобальне похолодання тільки цією причиною.

Цікаво, що період зменшення активності Сонця (1645—1715) співпав доволі точно з періодом правління короля-Сонце Людовика XIV (1643—1715).

Посилання[ред.ред. код]