Міори
| Місто Міори Міёры |
|||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Білорусь |
||||
| Область | Вітебська область | ||||
| Район | Міорський район | ||||
| Перша згадка | 1514 | ||||
| Статус | з 1972 року | ||||
| Населення | 8,8 тис. осіб (2006) | ||||
| Поштові індекси | 211287 | ||||
| Телефонний код | +375-2152 | ||||
| Географічні координати | 55°37′00″ пн. ш. 27°37′00″ сх. д. / 55.61667° пн. ш. 27.61667° сх. д.Координати: 55°37′00″ пн. ш. 27°37′00″ сх. д. / 55.61667° пн. ш. 27.61667° сх. д. | ||||
| Водойма | озеро Міорське | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Міори | ||||
| До обласного центру | |||||
| - фізична | 168 км | ||||
Міо́ри (біл. Міёры) — місто в Вітебській області Білорусі. Адміністративний центр Міорського району.
Населення міста становить 8,8 тис. осіб (2006).
Зміст |
Економіка[ред.]
В місті працюють підприємства харчової, комбікормової та легкої (льонозавод) промисловостей. Діє готель, історико-етнографічний музей. Автобусна станція зв'язує місто з Мінськом та Вітебськом, на околиці знаходиться залізнична станція.
Історія[ред.]
Назва міста походить або від прізвища князів, що володіли землями Мірських, або в пам'ять про епідемію (мор) якоїсь хвороби, через яку померло багато жителів.
Вперше містечко Мьори (Міори) згадується в 1514 році. Воно відносилось до Полоцького воєводства Великого Князівства Литовського. З 1567 року воно належить князям Мірським. З 1612 року містечко належало до Браславського повіту. З 1633 року власником Міорів стає Олена Рильська, яка в 1640 році продала його Себастьяну Мірському — браславському судді. В середині XVII століття містечко було спалене московськими військами, а населення вигнане у рабство.
1793 року Міори переходять до Російської імперії як центр Міорської волості Дісненського повіту Мінської, а з 1842 року — Віленської губернії. Жителі містечка брали активну участь у польському повстанні 1863 року.
Станом на 1886 рік у містечку проживало 17 осіб, налічувалось 2 дворових господарства, існували костел, народне училище та 3 корчми, відбувалось 2 щорічних ярмарки: 15 серпня та 8-10 серпня[1].
Після окупації на початку XX століття Білоруської Народної Республіки, містечко переходить до Польщі, Дісненського повіту Віленського воєводства. В 1903 році засновано єврейське училище та школу.
У вересні 1939 року Міори переходять до складу БРСР, а 15 лютого 1940 року стали центром Міорського району Вітебської області. В роки Другої Світової війни з 3 липня 1941 по 4 липень 1944 років містечко перебувало під окупацією німців. З 1944 року Міори відносились до Полоцької, з 1954 року — Молодечанської, з 1960 року — Вітебської області. 7 серпня 1957 року було надано статус смт. 7 серпня 1972 року Міори отримали статус міста.
Видатні місця[ред.]
- Костел виходу Пресвятої Діви Марії
-
В центрі міста
-
Успенська церква
-
Набережна
-
Набережна і костел
Посилання[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Міори |
- Міорський інформаційний портал
- Відомості про місто
- Галерея
- Інформація про місто та галерея
- Історія міста
- Інформаційна сторінка міста
- Історія Міорів (пол.)
- Стаття Miory у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том VI (Malczyce — Netreba) з 1885 року (пол.)
Примітки[ред.]
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Литовской и Бѣелорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
|
||||||||||||||||
|
|||||||||||
