Містечко
Місте́чко (біл. мястэчка, пол. miasteczko, англ. Town, яп. 町, лит. miestelis, латис. miests, рос. местечко, їдиш שטעטל (штетл)) —
1) різновид поселення в різних країнах світу меншого за місто, але більшого за село.
В сучасній розмовній українській мові містечками звуть переважно селища міського типу. Інколи до них відносять ряд селищ, великих сіл і маленькі міста України.
Аналогом українських містечок є, наприклад, англійський таун (town) або японський маті (町).
2) Група житлових або службових будинків, об'єднаних за своїм призначенням.
Зміст |
Містечко як різновид поселення в різних країнах світу[ред.]
Європа[ред.]
Західна Європа[ред.]
В Англії, Німеччині, Норвегії та інших країнах Європи аж до 19-го століття існували, так звані, англ. Market Towns (ярмаркові міста), які не були визнані монархом як міста, проте мали торговельно-ремісниче населення і право на організацію ярмарку.
Східна Європа[ред.]
В часи Речі Посполитої містечко з характерним для міста торговельно-ремісничим населенням і аналогічною інфраструктурою і плануванням відрізнялося від міста, як правило, меншою площею і меншою кількістю населення. Однак фундаментальна відмінність полягала в тому, що містечка не були наділені магдебурзьким правом і тому не мали самоврядування та герба. Деякі містечка отримували з часом статус міста. Інші переходили до категорії селищ або сіл.
Містечко як офіційна назва типу поселення існувала в Угорщині з чотирнадцятого століття до 1871 року, в Польщі до 1918 року. Назву також перестали офіційно вживати з приходом більшовиків на території Білорусі та України у 1920-их роках ХХ століття. Постанова ВУЦВК від 28 жовтня 1925 року скасувала термін «містечко» для означення нижчої ланки міських поселень. Його було замінено на «селище міського типу» — уніфіковану назву для території всього СРСР. Новий термін, з одного боку, був занадто громіздкий, а з іншого — не відображав особливостей систем розселення, які склалися в національних республіках [1][2].
Єврейські містечка[ред.]
В часи Речі Посполитої існували єврейські містечка (штетл) англ. shtetl. За часів смуги осілості євреї в Російській імперії з одного боку були обмежені у праві проживання в містах, а з іншого не мали права на сільськогосподарську діяльність. Саме тому в другій половині XIX століття більшість з понад 1,5 мільйонів євреїв проживало саме в містечках.
Азія[ред.]
Японія[ред.]
В Японії містечка маті (町) почали виникати у 13 — 14 століттях як ремісничо-торгівельні центри. За місцем розташування поселення вирізняють:
- призамкові містечка (城下町) — у стін замку або підніжжя замкової гори.
- прихрамові містечка (門前町) — біля буддистського монастиря, рідше синтоїстського святилища.
- храмові містечка (寺内町) — на території буддистського монастиря.
- присвятилищні містечка (鳥居前町) — біля синтоїстського святилища чи синтоїстського святилища.
- постоялі містечка (宿場町) — на основі постоялих дворів
- портові містечка (港町) — на основі порту
Починаючи з другої половини 19 століття ряд великі японські містечка отримуують статус міст сі (市).
-
Портове містечко (Томоноура, Хіросіма.
-
Призамкове містечко Оміхатіман, Омі.
-
Постояле містечко Ісітані, Тотторі..
Примітки[ред.]
- ↑ Андрощук О. В. Міські поселення в системі територіального устрою УРСР 40-60-Х років XX ст. // Краєзнавство. — 2006. — № 1—4.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій України. Історія і сучасність / За ред. В. Яцуби. — К., 2002. — С. 42.
Джерела[ред.]
Посилання[ред.]
- Leon Jesperson. A Revolution from Above. The Power State of 16th and 17th Century Scandinavia. — Odense University Press, 2000 (англ.)
- The New Oxford American Dictionary, Second Edition / Erin McKean (Editor). — Oxford University Press, 2005.
|
|||||
