Містраль (вітер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Містраль — сильний та холодний північно-західний вітер на середземноморському узбережжі Франції в долині ріки Рони.

Назва[ред.ред. код]

Назва "містраль" походить від прованського слова, що означає "владний", і відповідно до своєї назви він інколи дме зі силою 200 кілометрів за годину. Містраль належить до відомих вітрів, скажімо таких як фен в Альпах, памперо у Південній Америці, чинчук у північноамериканський Скелястих горах, гарматан у Північно-Західній Африці та евроклідон, вітер, котрий загадується в Біблії у Дії Апостолів 27:14.

Опис[ред.ред. код]

Містраль народжується у безконечному "конфлікті" між високим атмосферним тиском, що над Центральною Францією, і низьким тиском, що над Середземномор'ям. Його велика міць походить від того, що називається ефектом прірви між горами. Він особливо сильно дме в ущелині Донзар, що слугує йому, немов тунель, між Альпами і Центральним Французьким масивом.

Улітку містраль розвіює хмари, а взимку він робить холод незносним, він може викликати пізні заморозки в тому регіоні помірного клімату. У будь-яку пору року у всьому своєму дискомфорті місцеві мешканці звинувачують містраль.

"Три, шість чи дев'ять днів", — каже старе прованське прислів'я про те, скільки часу дутиме містраль. Але цей владний вітер може дути набагато довше ніж дев'ять днів. Наприклад, 1965 року він дув безперервно 23 дні!

Людина навчилась жити з містралем. Паралельні живоплоти захищають поля, а старі сільські хати майже ніколи не мають вікон з північного боку. Хоч і містраль холодний та інколи дуже неприємний вітер, його таки можна розглядати як майстра ландшафтної архітектури.

Охайні рядки паралельно розташованих живоплотів, безладно розкидані на відвітряних схилах пагорбів купки сіл і дерева, що здається, втратили усі гілки та листя з одного боку, — так виглядає ландшафт Провансу, що на південному сході Франції, а доклав до нього свою руку вітер, який називається містраль.[1]

Джерела[ред.ред. код]

  1. журнал "Пробудись!" 8 липня 1996 року, стор. 31