Місьйонес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місьйонес
Misiones
Esc mis.jpg Bandera de la Provincia de Misiones.svg
Герб провінції Місьйонес Прапор провінції Місьйонес
Провінція Місьйонес на мапі Аргентини
Провінція Місьйонес на мапі Аргентини
Інші провінції Аргентини
Столиця Посадас
Департаментів 17
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 1 097 829[1] (9-та)
 - густота 36,84 (4-та)
Етнікон Misionero
Площа
 - повна 29 801 км² (21-а)
Часовий пояс UTC-3
ВВП 5,24 млрд. $
ІРЛП 0,802 (2010)[2]
Губернатор Моріс Клосс
Веб-сторінка www.misiones.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-N

Місьйо́нес (ісп. Misiones) — провінція Аргентини, розташована на північному сході регіону Месопотамія. Межує з провінцією Коррієнтес, а також з Парагваєм та Бразилією. Столиця провінції — місто Посадас.

Географія[ред.ред. код]

Територія Місьйонеса розташована на Бразильському плато. По центру плато підіймається Сьєрра-де-Місьйонес, де міститься найвища точка провінції Серро-Рінкон (843 м). На півдні також розташована Сьєрра-дель-Іман, а на півночі Сьєрра-де-Вікторія. На відрогах останньої тече водоспад Ігуасу.

Найпоширенішими ґрунтами провінції є латеритні, або латосолі, які вкривають дві третини її території.

Сельва займає 35% території провінції, хоча раніше займала майже всю її. Вона відзначається високим рівнем опадів і вологістю повітря від 75% до 90%. Останніми роками почастішали повені, пов'язані з вирубкою лісу.

Клімат Місьйонеса субтропічний і дуже вологий. Температура коливається від 16 °C взимку до 25 °C влітку, але може досягати 40 °C. Вітри переважають з північного сходу, південного сходу і сходу.

Найважливішими річками провінції є Парана, Уругвай, Ігуасу, Сан-Антоніо і Пепірі-Гуасу. До них впадають близько 800 малих річок, з яких 270 належать до басейну Парани, 120 — до Ігуасу і Сан-Антоніо, і решта до басейнів Уругваю і Пепірі-Гуасу. На кордоні з Бразилією на річці Ігуасу знаходиться однойменний водоспад висотою 70 м.

Історія[ред.ред. код]

Мапа розташування єзуїтських місій

До приходу європейців землі, де зараз знаходиться провінція Місьйонес, були заселені індіанцями мовної групи Же. У XV ст. почалося заселення цієї території амазонськими гуарані.

Першим європейцем, який побував у цих місцях, був Себастьян Кабот 1527 року. 1541 року Альвар Нуньєс Кабеса де Вака відвідав водоспад Ігуасу.

Єзуїтська місія Сан-Іґнасіо-Міні

У XVII ст. до цієї території масовано почали прибувати єзуїти. Вони займалися місіонерством і будували поселення — за кілька років було створено близько 30 селищ. Внаслідок Єзуїтських редукцій було утворенно автономне державне утворення Сім східних місій. Регіон, де знаходилися єзуїтські місії, отримав відповідну історичну назву Місьйонес (ісп. Misiones — місії). Королівським указом від 14 жовтня 1726 року тридцять поселень Місьйонеса перейшли під владу губернатора Буенос-Айреса.

Після вигнання єзуїтів з Америки 27 лютого 1767 року, їх місце зайняли францисканці, домініканці і мерседарійці. 1768 року губернатор Буенос-Айреса розділив провінцію Місьйонес на два тимчасових губернаторства.

28 січня 1782 року королівським указом було відновлено провінцію Місьйонес, але департаменти Япею, Сан-Мігель і Консепсьйон продовжували залежати від Буенос-Айреса, а Сантьяго і Канделарья — від Парагваю[3].

1801 року сім поселень Східного Місьйонеса були окуповані Бразилією і зараз входять до Ріу-Гранді-ду-Сул.

17 травня 1803 року Місьйонес знову став окремою адміністративною одиницею з власним губернатором. 12 вересня 1805 року королівським указом було об'єднано губернаторства Місьйонес і Парагвай.

Губернатор Місьйонеса визнав Травневу революцію, але проіспанський губернатор Парагваю не погодився з цим і окупував департаменти Сантьяго і Канделарья. 4 вересня 1810 року для відновлення цілісності провінції було відправлено військо на чолі з Мануелем Бельграно, яке було розбите. 14 травня 1811 року відбулася революція у Парагваї. 12 жовтня 1811 року було встановлено кордони між новоствореними державами Аргентиною і Парагваєм по річці Парані, але Асунсьйон продовжував контролювати департамент Канделарья до 1815 року.

10 вересня 1814 року було створено провінцію Коррієнтес, до якої увійшла також територія Місьйонеса.

У березні 1815 року частину території Місьйонеса захопив каудільйо Андрес Гвасурарі, який оголосив своєю столицею Санто-Томе і вигнав з цих місць парагвайців. 12 вересня 1816 року він перейшов річку Уругвай і розпочав військову кампанію задля повернення з-під бразильської влади Східного Місьйонеса. Спроба виявилася невдалою, війська Гвасурарі були розбиті, міста Консепсьйон, Ла-Крус, Япею, Санто-Томе, Санта-Марія, Сан-Хав'єр і Мартірес були пограбовані і знищені, 1800 осіб було взято в полон. Тим часом парагвайці взяли міста Канделарья, Санта-Ана, Лорето, Сан-Ігнасіо і Корпус, які тримали до травня 1817 року, коли вони були знищені.

1817 року Гвасурарі заснував нову столицю Місьйонеса Асунсьйон-дель-Камбай і до травня взяв під контроль усю територію, яка була покинута парагвайцями і португальцями. Після захоплення Гвасурарі в полон 22 вересня 1818 року відбулася зустріч, де було встановлено кордони провінції Місьйонес, а також призначено її губернатором Панталеона Сотело.

22 січня 1820 року до Місьйонеса вторглися війська бразильців, яка вбили Сотело.

30 листопада 1820 року каудільйо Франсіско Рамірес оголосив про створення Республіки Ентре-Ріос, приєднавши до неї у якості департаментів Коррієнтес і Місьйонес. 10 липня 1821 року після смерті Раміреса Республіка Ентре-Ріос припинила своє існування. 12 жовтня 1821 року було відновлено провінцію Коррієнтес, до складу якої повинні були увійти також землі Місьйонеса, але у грудні вони були окуповані парагвайцями, а міста знищені.

25 січня 1822 року провінції Буенос-Айрес, Санта-Фе, Ентре-Ріос і Коррієнтес визнали автономію Місьйонеса.

Українці збирають врожай мате. 1920 р.
Українці провінції Місьйонес

Під час Аргентино-бразильської війни у березні 1826 року бразильські війська намагалися увійти до Місьйонеса, але біли відбиті[4]. У 1828 році на 10 днів було відновлене аргентинське правління у Східному Місьйонесі, але за мирним договором від 27 жовтня ці землі знову відійшли під владу Бразилії.

1834 року територія Місьйонеса була окупована Парагваєм, війська якого залишалися тут до початку Війни Потрійного альянсу. 1865 року Місьйонес було повернуто до складу Аргентини.

22 грудня 1881 року було створено національну територію Місьйонес і виведено її з-під контролю Коррієнтеса. Столицею було названо місто Корпус, яке відтак стало називатися Сан-Мартін. 30 липня 1884 року місто Посадас, яке раніше було у складі Коррієнтеса, було приєднано до національної території Місьйонес і названо столицею. На той час землі було повністю спустошені довгими війнами, тому уряду довелося сприяти їх заселенню іммігрантами, у першу чергу з Польщі та України (Галичини і Підляшшя), які засновували тут нові міста.

1895 року Аргентина була змушена поступитися ще 30 000 км² території Місьйонеса на користь Бразилії.

10 грудня 1953 року за ініціативою президента Хуана Домінго Перона Місьйонес отримав статус провінції.

Економіка[ред.ред. код]

Однієї з основ економіки Місьйонеса є лісова промисловість.

Іншою важливою галуззю є сільське господарство. Основними рослинними культурами є мате, чай, тютюн, цукрова тростина, бавовник, рис, кукурудза, кава, ефіроолійні культури, цитрусові, кавуни. Також вирощують орхідеї і троянди. Скотарство спеціалізується на вирощуванні великої рогатої худоби і не має великого значення в економіці провінції.

Запаси корисних копалин провінції невеликі. Видобувають базальт, кришталь, марганець, напівдорогоцінне каміння.

Основними галузями промисловості є харчова, деревообробна, целюлозно-паперова.

З 2000 року почав набирати значення туризм. Основною туристичною принадою Місьйонеса є водоспад Ігуасу. 2005 року його відвідало 1,3 млн осіб. Іншою пам'яткою є єзуїтські місії, які того ж року відвідало 150 тис. туристів.

Освіта[ред.ред. код]

Освіта у провінції Місьйонес (2009)[5]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 846 36 903 1 962
 - державні 741 28 996 1 599
 - приватні 105 7 907 363
 Початкові 947 174 266 10 709
 - державні 846 149 395 9 379
 - приватні 101 24 871 1 330
 Середні 536 100 777 2 717
 - державні 437 78 567 1 945
 - приватні 99 22 210 772
 Вищі[6] 73 14 630 420
 - державні 34 4 929 148
 - приватні 39 9 701 272

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний центр Департамент Населення (2010)[7] Площа Мапа
Посадас Столичний 323.739 965 Departamento Capital Misiones.png
Обера Обера 106.882 1.620 Departamento Oberá Misiones.png
Пуерто-Есперанса Іґуасу 81.215 2.769 Departamento Iguazú Misiones.png
Ельдорадо Ельдорадо 78.152 1.960 Departamento Eldorado Misiones.png
Ель-Собербйо Ґуарані 67.698 3.314 Departamento Guaraní Misiones.png
Сан-Іґнасіо Сан-Іґнасіо 57.471 1.607 Departamento San Ignacio Misiones.png
Кампо-Ґранде Кайнґуас 53.267 1.608 Departamento Cainguás Misiones.png
Пуерто-Ріко Лібертадор-Хенераль-Сан-Мартін 46.333 1.524 Departamento Libertador General San Martín Misiones.png
Леандро-Алем Леандро-Алем 45.271 1.185 Departamento Leandro N Alem Misiones.png
Бернардо-де-Іріґожен Хенераль-Мануель-Бельґрано 42.929 3.275 Departamento General Manuel Belgrano Misiones.png
Апостолес Апостолес 42.457 1.068 Departamento Apóstoles Misiones.png
Монтекарло Монтекарло 36.998 1.723 Departamento Montecarlo Misiones.png
Сан-Педро Сан-Педро 31.050 3.407 Departamento San Pedro Misiones.png
Альба-Поссе 25 травня 27.323 1.639 Departamento 25 de Mayo Misiones.png
Санта-Ана Канделарья 26.713 875 Departamento Candelaria Misiones.png
Сан-Хав'єр Сан-Хав'єр 20.821 536 Departamento San Javier Misiones.png
Консепсьйон-де-ла-Сьєрра Консепсьйон 9.510 726 Departamento Concepción Misiones.png

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]