Мисюрка
| Мисюрка | |
|---|---|
 Турецька мисюрка з Енциклопедії Зигмунда Глогера | |
| Період | XV-XVIII століття |
| Основний користувач | легка кіннота |
| Захищає | голову |
| Основний матеріал | залізо; сталь |
Мисюрка у Вікісховищі | |
Мисю́рка[1], або місю́рка[2] — тип бойового шолома, що складається з навершя у вигляді опуклої верхньої пластини та кольчужної відлоги чи бармиці.
Короткі відомості[ред. | ред. код]
Мисюрка виникла у XV ст. на Близькому Сході. Назва походить від арабської назви Єгипту — «Міср».
Зазвичай верхня частина мисюрки має вигляд опуклої круглої бляхи з невеличким шпилем. Однак деякі види мисюрок мають навершя у вигляді укороченого гостроконечного шолома або опуклої пластини з поперечним ребром. Мисюрки могли доповнювати кількома прямокутними пластинами, що розміщали нижче навершя. По краю мисюрки робили отвори для кріплення металевого захисту у вигляді кольчужної сітки (бармиці), яка захищала обличчя, шию, вуха і потилицю. Бармиця мисюрки могла бути у вигляді відлоги, що мала отвір для обличчя, або мати поли, що спускалися на плечі та кріпилися під підборіддям за допомогою гачка. На шпиль наверху шолому зазвичай кріпили кільце для прикраси у вигляді китиці, стрічки чи прапорця. Мисюрки прикрашали гравіюванням. Орнамент прикрас залежав від традицій тих регіонів, де виготовляли такі шоломи.
У XVI — XVIII ст. мисюрка була найпоширенішим бойовим наголов'ям в арміях Османської імперії, Ірану, Індії, Кримського ханства, використовувалась воїнами Республіки Обох Націй (Речі Посполитої), Угорщини, Московського князівства. Зокрема, мисюрку носив Богдан Хмельницький під час служби в польському війську.
Хмельницький, вже будучи гетьманом, згадував випадок, коли підіслані ворогами вбивці несподівано накинулися на нього і один з них вдарив його шаблею. Тоді, за свідченням Хмельницького, «лише місюрка залізна врятувала, а кільчаста бармиця на шиї була перерубана й лише на чотирьох кільцях трималася»[3].
Використовували їх і українські козаки.
Дуже поширені такі типи шоломів були в народів Кавказу, зокрема, у Дагестані. Кубачинські майстри Дагестану використовували рослинний орнамент та срібну і золоту насічки. Мисюрки використовували на Близькому Сході та в Індії до кінця XVIII — початку XIX ст., а кавказькі воїни носили їх ще наприкінці XIX ст., зокрема, під час Кавказької війни. У цей час мисюрка, разом з кольчугою, перетворилася на частину національного костюму народів Кавказу.
Див. також[ред. | ред. код]
- Кулах-худ
- Петигорська кіннота
- Козацька кіннота
- Шишак
- Чернігівський шолом
- Шолом з напівмаскою
- Штурмак
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мисюрка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Місюрка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сорока Ю. В. Походи Богдана Хмельницького / Юрій Сорока; худож.- оформлювач Є. В. Вдовиченко.— Харків: Фоліо, 2019.—120с.— (Знамениті події історії України). — С. 29
Джерела та література[ред. | ред. код]
- П. М. Сас. Мисюрка [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 672. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література[ред. | ред. код]
- Э. Аствацатурян. Оружие народов Кавказа. — М., 1995. — С. 51—54, 135—136.
- Літопис Самійла Величка (Уривки) [Архівовано 6 червня 2008 у Wayback Machine.].
Посилання[ред. | ред. код]
- Мисюрка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 985. — 1000 екз.
- Реконструкція обладунку панцерного в мисюрці [Архівовано 27 серпня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
- Зразки мисюрки (пол.)