Місячне море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Місячне море - (візуально) темна пляма на поверхні місячного диска.

Загальний опис[ред.ред. код]

Вперше місячні моря з'явилися на карті Місяця, складеної в 1651 у італійським астроном Джованні Річчолі і італійським фізиком Франческо Грімальді. Води, як з'ясувалося пізніше, в них не було, але термін «море» і наведені на карті назви морів збереглися донині. Сучасний список місячних морів затвердив Міжнародний астрономічний союз.

Місячні моря є найбільшими деталями місячного рельєфу. Моря є низовини (наприклад Море Дощів розташоване на 3 км нижче навколишньої місцевості) з рівним дном, з присутністю складок і піків невеликих гірських вершин, залитих затверділою лавою. Застигла лава характеризується темнішим забарвленням, ніж решта поверхні Місяця, і саме цим пояснюється сірувато-коричневий відтінок, характерний для місячних морів. Моря покриті вулканічними породами, в основному базальтами, вік яких оцінюють в 3 - 4,5 млрд років. Обриси кордонів місячних морів у переважній кількості випадків округлі. Розмір коливається від 200 до 1100 кілометрів у поперечнику.

На дні кратера Грімальді на краю Океану Бур наземними методами досліджень виявлені ільменіти - породи, що містять кисень. У морях мало кратерів. Найбільша низовина названа Океаном Бур. Його протяжність 2000 км. Крайовим зонам морів, які нагадують затоки, а також темним западин у вигляді озер, були дані відповідні їх увазі назви [1]. Навколо морів розташовані кільцеподібні гірські хребти. Море Дощів оточують Альпи, Кавказ, Апенніни, Карпати, Юра. Море Нектару - гори Алтай і Піренеї. Море Східне оточене Кордильєрами і горами Рока. У морях іноді зустрічаються урвища - скиди; найвідоміше урвище - Пряма Стіна знаходиться в об'єкті Море Хмар.

На зворотному боці Місяця морів небагато і вони невеликого розміру. Є припущення, що морські формації на Місяці сформувалися в результаті лише декількох зіткнень. Утворилися в результаті ударів кратери заповнилися лавою і породили маскони. Лавові породи важче материкових, що могло викликати асиметрію у розподілі місячної маси, внаслідок чого тяжіння Землі назавжди закріпило «морську» півкулю Місяця в напрямку нашої планети [2]. Зворотному боку Місяця властиві «басейни» - вельми великі кільцеві структури, діаметром понад 300 км. Море Східне, Море Москви та інші мають два кільцевих вали - зовнішній і внутрішній, зі співвідношенням діаметрів 2/1. Іноді внутрішні кільця сильно зруйновані.

Деякі факти про місячні моря[ред.ред. код]

Назви морів, заток, озер і боліт на видимій стороні Місяця[ред.ред. код]

Моря і Затоки на Місяці.

Українська назва - латинська назва

Моря[ред.ред. код]

Затоки[ред.ред. код]

Озера[ред.ред. код]

Болота[ред.ред. код]

Назви морів і озер на зворотному боці Місяця[ред.ред. код]

Українська назва -латинська назва.

Назви виключених морів і боліт[ред.ред. код]

Українська назва -латинська назва.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]