Міхай Емінеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міхай Емінеску
Mihai Eminescu
Eminescu.jpg
При народженні Міхай Емінович
Дата народження
Місце народження Ботошань, Молдавське князівство
Місце смерті Бухарест, Королівство Румунія
Громадянство Королівство Румунія
Мова творів румунська
Рід діяльності поет, журналіст
Родина
Статуя в Copou Park
Статуя, Кишинеу
Пам'ятник Емінеску скульптора Тудора Катараги, Кишинеу
Гімназія у Чернівцях, де навчався Міхай Емінеску
Останнє фото, 1887–1888

Міхай Емінеску (рум. Mihai Eminescu, МФА: [mi'haj e.mi'nes.ku]; справжнє прізвище Емінович (Eminovici); *15 січня 1850, Ботошані, Молдавське князівство — †15 червня 1889, Бухарест, Румунія) — румунський поет, публіцист, громадсько-культурний діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 15 січня 1850, в селі Іпотешти Ботошанського повіту. Його юні роки пов'язані з столицею Буковини — Чернівцями. В 1860-66 рр. з перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії. Автор багатьох поетичних, прозових і публіцистичних творів, статей, записів румунського фольклору. Прихильно ставився до української культури, знав українську мову, високо цінував творчість М.Драгоманова та І. Франка, тепло привітав першу українську газету в Чернівцях «Буковинська зоря» (1870). В 1885 лікувався в Одесі, бував у Львові.

Певний час служив у бухарестському театрі, був вільним слухачем Віденського університету, два роки прожив у Берліні, де прослухав університетський цикл лекцій із філософії та політичної економії. Повернувшись на батьківщину, змушений був поневірятись по провінційних містах і містечках. Із безлічі написаного — прози і поезії — лише дещиця побачила світ у різних періодичних виданнях та колективних збірниках. Єдина прижиттєва книжка віршів опублікована лише 1883 року. Невлаштований побут, виснажлива праця, гостре сприйняття соціальної несправедливості, слабке здоров'я призвели до нервового зриву і тяжкого душевного захворювання.

Творчість[ред.ред. код]

Пам'ятник Міхаю Емінеску у Чернівцях

Перший свій вірш М. Емінеску написав у Чернівцях і присвятив пам'яті улюбленого гімназійного учителя румунської словесності Арона Пумнула, учасника революції 1848.

Емінеску був активним учасником студентського гуртка «Молода Румунія» у Відні. Поезія Емінеску перейнята революційним, громадянським пафосом, роздумами про сутність історії та людського буття. Це особливо переконливо засвідчили його поеми «Епігони», «Memento mori», «Імператор і пролетар». П'ять «Послань» — один із взірців патріотичної і водночас сатиричної лірики, яка особливо гостро сприймалась патріотично налаштованою молоддю. Поета вважають «цілісним вираженням румунської душі», «квінтесенцією румунського духу», оборонцем румунської мови. Тудор Аргезі стверджував: «Емінеску, певним чином, — пречистий святий румунського вірша».

Завдяки самоосвіті він володів глибокими і різноманітними знаннями. Вивчав філософію Платона, Шелінга й Шопенгауера, релігійні віровчення — християнство, буддизм і конфуціанство, санскритську граматику. Цікавився політекономією, правом, географією, філологією, етнографією. Переклав румунською мовою «Критику чистого розуму» Іммануїла Канта.

В 1989 з нагоди 100-річчя з дня смерті Емінеску у СШ № 1 відкрита кімната-музей. У тому ж році на подвір'ї колишнього особняка, де проживав професор Пумнул і на квартирі якого жив поет, відкрито пам'ятник Михаю Емінеску.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Пам'ятники Емінеску в містах Молдови на поштових марках 2005

Зображення на банкнотах[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Володимир Бурбан. Усе, що хотів сказати, сказав до 33 років. Дзеркало тижня. № 2, 2005
  • www.mihai-eminescu.net.
  • ЕМІНЕСКУ Міхай // Буковина. Визначні постаті 1774–1918: біографічний довідник / авт-упоряд. О. М. Павлюк. — Чернівці: Золоті литвари. 2000. — с. 175–176.
  • ЕМІНЕСКУ Міхай // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / Микола Богайчук. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005. — С. 93-94.
  • Гусар Ю. 15 січня народився видатний румунський поет Міхай Емінеску (1850–1889) / Юхим Гусар // Вечірні Чернівці.- 2008. — 10 січня (№ 2). — С. 9.
  • Гусар Ю. Геній румунської поезії: [про Міхая Емінеску] / Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2009. — 30 грудня (№ 101). — С. 4.
  • Гусар Ю. Ім'я в сузір'ї геніїв [про Міхая Емінеску] / Юхим Гусар // Буковинське віче. - 2013.- 24травня(№ 21). - С. 4.
  • Гусар Ю. Не гасне зірка Мігая Емінеску / Юхим Гусар // Буковинське віче. - 2014. - 5 червня (№ 23).- С. 2.


Поет Це незавершена стаття про поета.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.