Міхал Лужецький
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Міхал Лужецький | |
|---|---|
| Народження | 1868 |
| Смерть | після 1939 |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм, модерн |
 Міхал Лужецький у Вікісховищі | |
Міхал Лужецький (пол. Michał Łużecki; 1868, Словіта — після 1939, Львів) — польський львівський архітектор.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив реальну школу у Львові. Протягом 1888—1894 років навчався у цісарсько-королівській Політехнічній школі у Львові. У 1893—1895 — асистент Юліана Захаревича на кафедрі архітектури. Від 1902 року член Політехнічного товариства у Львові[1]. Від 1895 року працює в будівельному департаменті львівського магістрату. Після смерті Юліуша Гохберґера 1905 року — директор департаменту[2]. Очолював комісію, відповідальну за будівництво у Львові мавзолею польських солдатів, що полягли в українсько-польській війні[3]. Член журі конкурсів на проєкт будівлі казино у Львові (1910)[4], прибуткових будинків на вулицях Коперника та Банківській (1910)[5], на проєкт нового костелу святої Анни у Львові (1912)[6], ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912)[7], проєктів ратуші в Дрогобичі (1913)[8], львівського костелу Матері Божої Остробрамської (1930)[9]. 1931 року вийшов на пенсію.
Помер у Львові, похований на 70 полі Личаківського цвинтаря.
- Реалізовані у Львові проєкти
- Водонапірна вежа у стилі неоготики на Галицькій крайовій виставці 1894 року. Співавтор Юліан Захаревич, керували спорудженням Володимир Підгородецький і Якуб Баллабан[10].
- Павільйон лісництва на Галицькій крайовій виставці 1894 року, деталі плану та конструкції Палацу мистецтв (архітектор Франциск Сковрон)[11].
- Гуртожиток студентів Львівської політехніки на нинішній вулиці Горбачевського, 18 (1895, співавтор Якуб Курась, будувала фірма Левинського).
- Модифікація розробленого у Відні проєкту будинку дирекції залізниць на нинішній вулиці Огієнка, 3 (1895—1897)[12].
- Проєкт перебудови монастиря кларисок (1898, співавтор Юліуш Гохберґер)[13].
- Будівля міської народної школи імені Святого Мартина (тепер львівська середня загальноосвітня школа № 20) на вулиці Скидана, 18 (1898)[14].
- Нові корпуси Міського газового заводу, що на нинішній вулиці Газовій, 28. Споруди в неоготичному та неороманському стилях зведені в кінці XIX — на початку XX століття, співавтор Альфред Каменобродський[15].
- Реставрація костелу святого Миколая, завершена 1903 року[16] Проєкт оформлення органу там же, на замовлення Рудольфа Хаасе (1905)[17].
- П'єдестал під фігурою Божої Матері у вигляді фонтану, прикрашеного масками дельфінів на початку нинішнього проспекту Свободи (1904). До нашого часу не зберігся[18].
- Будівля міської народної виділової школи імені короля Яна III Собеського (тепер львівська середня загальноосвітня школа № 87) на вулиці Замарстинівській, 11 (1903—1904, співавтор Адольф Піллер)[19].
- Неоготична будівля колишньої школи імені Г. Сенкевича на нинішній вулиці Залізняка, 21 (1905—1906)[20].
- Будинок Юзефа Янковського на нинішній вулиці Рилєєва, 8 (1906—1907, збудовано фірмою Едмунда Жиховича)[21][22].
- Будинок Леона Зіона на вулиці Коперника, 12 (1907—1908, скульптурне оздоблення Юліуша Белтовського, будувала фірма Едмунда Жиховича), а також наступний, № 14 у переосмислених формах флорентійського відродження (1908)[23].
- Реставрація П'ятницької церкви у Львові 1908 року. Було зокрема споруджено нову баню з ліхтарем і наріжними вежечками[24].
- Будинки № 3 та № 7 на нинішній вулиці Саксаганського (обидва у 1910—1911 роках)[23].
- Будівля Австро-угорського банку в стилі модернізованого класицизму на нинішній вулиці Листопадового чину, 8 (1912—1913, скульптурне оздоблення Юліуша Белтовського, будувала фірма Едмунда Жиховича)[25].
- Торговий дім Ціпперів на розі площі Ринок, 32 і вулиці Шевської у стилі модернізованого ренесансу і бароко. Збудований фірмою Едмунда Жиховича у 1912 році[26][27].
- Комплекс готелю «Краківського» зі спорудами Товариства взаємного страхування урядовців. Готель зведено у модернізованих ренесансно-готичних формах, за основу взято проєкт переможців конкурсу Генрика Заремби та Рудольфа Мацури. Інтер'єри опоряджено за проєктами мистецького об'єднання «Зеспул». Будівництво велось фірмою Едмунда Жиховича у 1913—1914 роках. Наріжна будівля готелю, за адресою площа Соборна 7, доповнена зі сторони вулиці Пекарської кількома спорудами у стилі раціонального модерну[28][29].
- Надбудова третього поверху з трикутним фронтоном у стилі ар деко до будівлі монастиря францисканців, що на нинішній вулиці Короленка, 1. За проєктом Лужецького відреставровано також фасад та вівтар костелу. Усі роботи виконані 1926 року[30].
- Реставрація костелу Марії Сніжної і плебанії у Львові (1929, за участі Вітольда Равського)[31].
- Будинок товариства Сокіл IV на вулиці Личаківській, 99, на розі з вулицею Ніжинською у Львові (1925—1932, співавтор Міхал Риба)[32].
- Проєкт тимчасової каплиці і монастиря францисканців у Козельниках (тепер вулиця Зелена), виконаний 1936, дещо видозмінений Вавжинцем Дайчаком. Керував спорудженням[33].
- Роботи в інших населених пунктах
- Вівтарна частина костелу святого Станіслава Костки у Станиславові (нині — Івано-Франківськ). Проєкт 1927 року.
- Неоготичний монастир францисканців у місті Ясло Підкарпатсього воєводства (1903—1904, зруйнований 1944).
- Нереалізовані проєкти
- Конкурсний проєкт головного вівтаря костелу в Закопаному (1902, друга нагорода)[34].
- Проєкт готелю біля озера Морське Око в Татрах. Розроблений 1903 року для конкурсу Товариства Татр. Здобув третю нагороду серед 14 претендентів. Водночас аналогічну третю нагороду отримав Євген Весоловський[35].
- Конкурсний проєкт костелу святої Єлизавети у Львові.[36].
- Проєкт фонтану перед оперним театром у Львові (1905)[37].
- Проєкт палацу мистецтв у Львові у стилі сецесії з елементами бароко (1907)[38].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Торговий дім Ціпперів (1912; площа Ринок, 32) -
Колишня кам'яниця Ренського (1910—1911; вулиця Саксаганського, 3) -
Водонапірна вежа (1894; Стрийський парк) -
Колишня міська народна школа імені Святого Мартина (1898; вулиця Скидана, 18) -
Колишній Австро-угорський банк (1912—1913; вулиця Листопадового чину, 8) -
Колишня школа імені Сенкевича у Львові (1905—1906; вулиця Залізняка, 21) -
План конкурсного проєкту костелу святої Єлизавети
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 91. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова… — С. 391.
- ↑ Przegląd wschodni. — T. 7. — Випуск 28. — 2001. (пол.)
- ↑ Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 7. — S. 98; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 1. — S. 20. (пол.)
- ↑ Rozmaitości // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 13. — S. 192; Konkurs na szkice domów czynszowych we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6, 7, 8. — S. 126. (пол.)
- ↑ Wyciąg z protokołu sądu konkursowego // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18. (пол.)
- ↑ Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58. (пол.)
- ↑ Konkurs na projekt ratusza w Drohobyczu // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 90; Konkurs architektoniczny // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 16. — S. 187; Protokół Sądu konkursowego dla planów ratusza w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — S. 368; Konkurs na projekt ratusza // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 22. — S. 308. (пол.)
- ↑ Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Koscioły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 263. — ISBN 83-89273-17-9. (пол.)
- ↑ Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 132. — ISBN 978-966-7022-86-0.
- ↑ Бірюльов Ю. О. 100-ліття архітектурного спектаклю // Галицька брама. — 1994. — № 2. — С. 8.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 276.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 498.
- ↑ Ю. О. Бірюльов Лужецький Міхал // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 322.
- ↑ Białynia-Chołodecki J. Trynitarze. — Lwów: Nakładem towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1911. — S. 73. (пол.)
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 140. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- ↑ Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 179—180. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 430.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 429, 430.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 490.
- ↑ Mącyński F. Najnowszy Lwów // Architekt. — 1908. — № 9. — S. 97. (пол.)
- ↑ а б Архітектура Львова… — С. 490, 495.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 54.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 423.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 424, 425.
- ↑ O piękność Rynku lwowskiego // Gazeta Lwowska. — 21 marca 1912. — № 66. — S. 4. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова… — С. 501.
- ↑ Architekt. — 1911. — № 10. — S. 148—154. (пол.)
- ↑ Бойко О., Слободян В. З історії латинських монастирів Львова. Монастир отців францисканців, первісно отців капуцинів // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 16, Львів, 2006 — С. 57. — ISBN 966-95066-4-15.
- ↑ Kronika // Gazeta Lwowska. — 8 grudnia 1929. — № 283. — S. 5. (пол.)
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 214. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
- ↑ Brzezina K. Kościół p. w. Chrystusa Króla w Kozielnikach // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 294. — ISBN 83-89273-17-9. (пол.)
- ↑ Wielki ołtarz w kościele zakopiańskim // Architekt. — 1902. — № 5. — S. 56; Protokół z posiedzenia sądu konkursowego // Architekt. — 1902. — № 6. — S. 61—64. (пол.)
- ↑ Drobne wiadomości // Architekt. — 1903. — № 2. — S. 27—28. (пол.)
- ↑ Architekt. — 1903. — № 5. — S. 56. (пол.)
- ↑ Ґранкін П. Е., Соболєвський Є. Львівський оперний театр: історія будови і реставрації // Будуємо інакше. — 2001. — № 1. — С. 44.
- ↑ Архітектура Львова… — C. 499, 500.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бірюльов Ю. О. Лужецький Міхал // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: Л—М. — С. 218—220. — ISBN 978-966-7007-23-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Łużecki Michał inż. pochodzimyzelwowa.pl (пол.). Процитовано 31 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - arch. Michał Łużecki. inmemoriam.architektsarp.pl (пол.). In memoriam — Pamięci Architektów Polskich. Процитовано 31 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
