Міхновський Юрій Михайлович
| Юрій Міхновський | ||
| ||
|---|---|---|
| Церква: | УАПЦ | |
| Народження: | 30 (18) січня 1866 Піщане Золотоніського повіту Полтавської губернії | |
| Смерть: | 16 жовтня 1937 (71 рік) Київ | |
| Династія: | Міхновські | |
Юрій (Георгій) Михайлович Міхновський (18 січня 1866, село Піщане Золотоніського повіту Полтавської губернії, Російська Імперія — 16 жовтня 1937) архієпископ Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), архієпископ УПЦ (з 1930). Останній настоятель Софійського собору (1932—1933)[1]. Представник роду Міхновських. Арештований НКВС за підозрою в антирадянській діяльності, розстріляний.
Біографія[ред. | ред. код]
Юрій (Георгій) Міхновський народився 1866 року у селі Піщане Золотоніського повіту Полтавської губернії. Батько Юрія — Михайло Г. Міхновський, священик і видатний діяч УАПЦ.
Навчався в духовній школі, згодом — у Полтавській духовній семінарії. У 1889 році вчителював у с. Піщаному. У 1889—1891 роках — дяк у м. Іркліїві, а згодом — у Домантовому, церкві архістратига Михаїла в Нових Санжарах.
1894 року став священиком у Золотоноші (Полтавщина, тепер Черкаська область). Перший Всеукраїнський православний церковний собор у Києві 1921 року обрав його єпископа УАПЦ. Висвячений на єпископа 28 жовтня 1921 року. Був єпископом Золотоніським, потім згодом архієпископом Чернігівським (1921—1922). У 1923—1931 роках без церковної округи як парафіяльний священик служив на Полтавщині. З 1931 року перебував у Києві, де виконував обов'язки настоятеля собору Святої Софії. Організовував допомогу селянам, які потерпали від голодомору 1932—1933 років.
У Києві жив у будинку № 15 на Лютеранській вулиці.
11 липня 1937 року Міхновського заарештували органи НКВС за звинуваченням у створенні «антирадянської фашистської організації українських церковників»[1], а 16 жовтня розстріляли.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ротач 2009, Т. 12.
- ↑ Протоєрей Митрофан Явдась (1956). Українська Автокефальна Православна Церква 1921-1936. Мюнхен: Краєва Рада УАПЦ у Федеральній Республіці Німеччини. с. 70.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Білокінь, І. С. Міхновський Юрій Михайлович [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 767. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Кривошея В. Родовід Міхновських // Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика: матеріали I генеалогічних читань пам’яті Вадима Модзалевського. Київ, 1996. С. 144—149.
- Ротач, О. П. Міхновські // Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Полтава: «Полтавський літератор», 2009, Т. 12.
- Стовба, О. Матеріяли до історії роду Міхновських [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український історик. Числа 24 (78—80) 1983, Т. 20. C. 74—92.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міхновський Юрій Михайлович