Мішель Дюрок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мішель Дюрок
Gros - Général Géraud Duroc, Grand Maréchal du Palais, duc de Frioul (1772-1813)-2.jpg
Інші імена Кристоф Мішель
Народився 25 жовтня 1772(1772-10-25)
Понт-а-Муссон
Помер 23 травня 1813(1813-05-23) (40 років)
Маркерсдорф
загибель у бою
Підданство Перша Французька імперія
Національність француз
Діяльність політик, військовий очільник
Титул герцог
Звання генерал
Дружина Марі Мартінес де Ґервас
Діти 1 син та 1донька
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Blason Gérard Christophe Michel du Roc (1772-1813).svg

Мішель Дюрок (*Gérard Christophe Michel Duroc, 25 жовтня 1772 —†23 травня 1813) — французький генерал, гофмаршал часів Першої Французької імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив із дрібного дворянства. Народився у 1772 році у м.Понт-а-Муссон у родині військового. Дюрок здобув освіту у військовій школі Понт-а-Муссон, потім вступив до артилерійського училища у Шалоні. Вже у 1792 році отримав звання лейтенанта. Незабаром він став капітаном, а вслід за тим у 1796 році начальником штаба Італійської армії на чолі із Наполеоном Бонапарта. Дюрок відзначився в італійському поході, зокрема 1797 року у битві на річці Соча його було поранено. Згодом супроводжував Бонапарта в Єгипетському поході 1798–1799 року. На цей час він вже був очільником бригади. Дюрок відзначився у битвах при Яффі, Адукір, Сен-Жан д'Акр.

Брав участь у заколоті 18 брюмера 1799 року. після цього виконував низку дипломатичних місій, зокрема у Берліні. Стає помічником-ад'ютантом Першого консула. У 1800 році отримує звання бригадного генерала та губернатора Тюїльрі. Того ж року разом з Наполеоном Бонапартом бере участь у новій війні проти Австрії, де Мішель Дюрок відзначився у битві при Маренго. Після завершення військової кампанії виконує доручення Бонапарта у Росії, Данії, Швеції, Австрії.

Після оголошення Франції імперією Дюрок стає гофмаршалом двора Наполеона I та герцогом Бріоном. В подальшому скрізь супроводжував Наполеона, зокрема командував гренадерами у битвах при Аустреліцом, Еслінзі, Ваграмі. Водночас очолював у 1806 році перемовини з пруським королем Фридрихом-Вильгельмом III, курфюрстом Саксонии Фридрихом-Августом III, створенні деяких держав Рейнського союзу й укладанню Цнаймського перемир'я у 1809 році.

За свої успіхи у 1808 році Дюрок отримує титул герцога Фріульського, Орден Почесного легіону, а після військової кампанії проти Росії — звання сенатора (1813 рік). Загинув 23 травня 1813 року, коли після перемогу французів у битві при Бауцені, переслідував відступаючого супротивника.

Похований у Домі Інвалідів. На честь нього названо одну із станцій Паризького метро.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Марі Мартінес де Ґервас (1788–1871)

Діти:

  • Луї Наполеон (1811–1812)
  • Гортензія Марі-Ежені (1812–1829), герцогиня Фріульська

Джерела[ред.ред. код]

  • Jean de La Tour: Duroc, 1772–1813. — Nouveau Monde, 2004. — «Collection: La bibliothèque Napoléon» — ISBN 2-84736-038-7
  • Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. — which names as chief source for Durocs biography the Moniteur Universel (French official state periodical — 31 May 1797, 24 October 1798, 30 May 1813, &c.).