Мішель Ней

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мішель Ней

Мішель Ней (* 10 січня 1769 — † 7 грудня 1815) — відомий французький полководець, маршал Франції, герцог Ельхінгенський, князь Московський, учасник наполеонівських війн.

Життєпис[ред.ред. код]

Місце народження Нея у місті Саарлуй (зараз Німеччина)

Мішель Ней народився у місті Саарлуї (Лотарингія) у родині бондаря. Мішель навчався у католицькому колежі. Після закінчення навчання він 4 роки працював у нотаріуса. У 1788 році Ней поступає до гусарського полку. У 1789 році він здає іспити на унтер-офіцерський чин. З початком Французької революції Мішель Ней активно бере участь у бойових діях, стає поручиком. З 1792 до 1794 роках служить в армії Півночі під проводом генерала Дюмурьє, після чого переходить до Самбро-Мааської армії. Тут він стає капітаном, очолює ескадрон кінноти. Він зміг відзначитися при облозі Маастриху та у битві при Опальдені. З 1796 року Ней керує кавалерією дивізії, стає бригадним генералом. Але 19 квітня 1797 у битві при Гіссені потрапляє у полон до австрійців. Його було обмінено на австрійського генерала у травні того ж року.

З 1799 року Мішель Ней в лавах Рейнської армії. Тут він відзначився при захоплені міста Маннгейм. Незабаром йому присуджують звання дивізійного генерала. Деякий час Ней виконує обов'язки командувача Ренйської армії, після чого очолює легку кавалерію Гельвецької армії, пізніше стає командиром гвардійської кавалерії. Мішель Ней підтримав заколот 18 брюмера (9 листопада) 1799 року, завдяки якому Наполеон Бонапарт перебрав владу у Франції. В той же час Ней не був бонапартистом, він вважав, що республіка дала йому все що він мав. У 1800 році Ней відзначився у битві при Гогенлінденом, за що отримав грошову винагороду у 10 тисяч франків. Але до кінця року провів поза армією у Саарлуї. Дізнавшись про підготовку експедиції на острів Санто-Домінго Ней мав намір клопотати щодо призначення на посаду керівника цього корпусу. Проте в цей час Мішель Ней одружується (завдяки Жозефіні Бонапарт) та стає інспектором кавалерії.

Наприкінці вересня 1802 року Бонапарт направляє Нея на чолі з армійським корпусом до Швейцарії, де в цей час вирувала складна внутрішня криза. Завдяки такту та дипломатії Ней зміг вирішити усі питання без застосування військової сили. У 1803 році Мішель Ней очолив війська спочатку компьєнського, а потім монтрейського військових таборів, де готувалася армія для вторгнення до Англії. Тут він вивчає військову теорію під проводом значного теоретика Жоміні, якому надав кошти для видання «Трактату стосовно великих військових операцій». У 1804 році Бонапарт став імператором, надавши Мішелю Нею звання маршала, хоча мав підозри щодо його лояльності.

У 1805 році розпачалася нова війна Франції з Австрією та Росією. Бонапарт блокував армію австрійського генерала Мака при Ульмі. Мішель Ней зайняв шлях можливого відступу австрійської армії неподолік містечка Ельхінген, що призвело до захоплення міста Ульм та капітуляції Мака. У 1806 році Ней вже б'ється з військами Прусії. Він зумів захопити міста Ерфурт та Магдебург. Завдяки хоробрим діям Мішеля Нея в битві при Фрідланді (червень 1807 року) французи зуміли розбити російську армію. Після підписання Тільзитського миру Ней отримав 300 тисяч франків річного доходу, титул герцога.

У 1808 році Ней бере участь в Іспанській кампанії. Проте тут він проявив нерішучість, неквапливість, відсутність стратегічного мислення, невміння узгоджено діяти з іншими військовими очільниками. Розпочався його конфлікт з маршалами Массеною та Сультом, внаслідок чого Ней був позбавлений керування корпусом.

У 1812 році Мішель Ней командував 3-м корпусом Великої армії Наполена, яка вдерлася до Росії. Він зумів проявити себе у битвах за Смоленськ, при Бородино. За це його було нагороджено титулом князя. Під час відступу з Москви керував ар'єргардом у 10 тисяч солдатів. Біля села Красне його корпус було оточено 30-тисячною армією росіян. Ней зумів вирватися з оточення з 900 солдатів. Під час переправи французької армії через Березину Ней відбив наступ армії Чичагова, чим дозволив здійснити відступ значної частини армії Наполеона. З 30 солдатами Ней останній залишив територію Росії (біля Ковно). В кампаніях 1813 та 1814 років Мішель Ней не зумів проявити свої військові здібності. Після захоплення Парижу союзниками Ней вимагав у Наполеона зректися влади, після чого присягнув Людовику XVIII Бурбону. За це Ней отримав орден Св. Людовика та звання пера Франції.

Після повернення Наполеона з Ельби у 1815 році Ней перейшов на бік імператора. Мішель Ней брав участь у всіх битвах протягом Ста днів Наполеона. Після поразки останнього при Ватерлоо Мішеля Нея було схоплено та засуджено до розстрілу.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Аглая Ог'є (1782–1854)

Діти:

  • Жозеф (1803–1857)
  • Мішель (1804–1854)
  • Євген (1804–1845)
  • Едгар (1812–1882)

Джерела[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.