Мішель Уельбек
| Мішель Уельбек | |
| Michel Houellebecq | |
 Мішель Уельбек |
|
| Дата народження: | 26 лютого 1958 року |
|---|---|
| Місце народження: | Реюньйон |
| Національність: |  Франція |
| Громадянство: | Франція |
| Мова творів: | французька мова |
| Рід діяльності: | прозаїк, поет, есеїст, співак, кінорежисер, сценарист |
| Напрямок: | постмодернізм |
| Жанр: | роман, есе, поезія |
| Magnum opus: | «Елементарні частки» |
Мішель Уельбек (фр. Michel Houellebecq miʃɛl wɛlˈbɛk, справжнє прізвище — Тома, Thomas; народився 1958) — французький письменник, поет, співак, сценарист, кінорежисер. Лауреат державної премії «Гран прі» з літератури (1998). Лауреат Гонкурівської премії (2010) за роман «Карта і територія».[1] Один з найбільш читаних у світі французьких авторів.
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Дитинство й навчання
Мішель Уельбек народився 26 лютого 1958 р.[2] на острові Реюньйон, володінні Франції в Індійському океані. Його батько, провідник в горах, і його мати, лікар-анестезіолог, приділяли йому мало уваги після народження сестри. Спочатку його виховували бабуся і дідусь по материнській лінії, що жили в Алжирі, а у шість років його забрала до себе бабуся з боку батька, Генрієта, активна прихильниця комуністичної партії. З нею в Уельбека складаються прекрасні стосунки, саме її прізвище він вибере згодом своїм літературним псевдонімом. У шістнадцять років Уельбек відкриває для себе твори Говарда Лавкрафта, творчості якого він через двадцять років присвятить окрему книгу. Майбутній письменник відвідує підготовчі курси при ліцеї Шапталь (Chaptal) в Парижі, щоб в 1975 р. вступити у Національний агрономічний інститут Париж-Гріньон (Institut National Agronomique Paris-grignon). Там він створює літературний журнал «Карамазов» (Karamazov), для якого пише декілька поем, і робить постановку любительського фільму, під назвою Cristal de Souffrance.
[ред.] Сім'я і трудова діяльність
У тому ж році з'являється на світ його син Етьєн. Далі в житті Уельбека наступає період безробіття і відбувається розлучення з дружиною. Все це викликає у нього глибоку депресію. З 1983 року Уельбек працює в Парижі системним адміністратором, потім деякий час — у Міністерстві сільського господарства (цей період життя письменника знайде відображення в його дебютному романі «Розширення простору боротьби»), і нарешті, — в Національній асамблеї.
Літературну діяльність Мішель Уельбек починає з написання віршів і есе. У 1991 письменник публікує свої перші книги — збірка есе «Залишитися живим», присвячений постаті поета в сучасному світі, і дослідження про творчість американського письменника, класика літератури жахів, Говарда Філліпса Лавкрафта «Г. Ф. Лавкрафт: Проти людства, проти прогресу» . Роком пізніше з'являється поетичний збірник «Гонитва за щастям». Його перші твори залишаються непоміченими.
[ред.] Популярність і визанння
Популярність до Мішеля Уельбека приходить разом з виходом його першого роману «Розширення поля боротьби» (1994), в якому він ставить під сумнів ліберальні досягнення західного суспільства. Головним об'єктом критики стає сексуальна свобода, що на практиці обертається, на думку письменника, черговою пасткою для сучасної людини. Тема отримує розвиток в наступному романі Уельбека «Елементарні частки» (1998), в якому він аналізує шлях, пророблений західним суспільством, починаючи з сексуальної революції 1960-х, і приходить до невтішного висновку — людство приречене. Ця книга приносить французькому автору всесвітню славу і державну премію «Гран прі» з літератури.
Роман Уельбека «Можливість острова» (2005) завоював літературну премію «Інтеральє». За мотивами своєї книги Уельбек поставив однойменний художній фільм. Картина, прем'єра якої відбулася в серпні 2008 року в рамках кінофестивалю в Локарно, не викликала ентузіазму в критиків і викликала розгромні рецензії.
Мішель Уельбек залишив Францію в кінці 1990-х (можливо, не останню роль у цьому рішенні зіграли судове переслідування та загрози з боку представників мусульманської громади), жив в Ірландії, потім в Іспанії.
У 2010 році Уельбека звинуватили в плагіаті. За заявою французького інтернет-порталу Slate, письменник в своєму новому романі «Карта і територія» скопіював декілька абзаців з французької Вікіпедії практично без змін. Статті, які частково скопіював автор: Фредерік Ніу (Frédéric Nihous), кімнатна муха (Mouche domestique) та Бове (Beauvais).[3]
Проте саме цього 2010 року Уельбек здобув давно очікувану Гонкурівську премію, що є найвищою відзнакою письменника-романіста у Франції. Популярний літературний журнал «Le Magazine Littéraire» на першій сторінці помістив великий заголовок «Мішель Уельбек, нарешті!»[4] Премією відзначено саме роман «Карта і територія». Це була третя номінація Уельбека на Гонкурівську премію, попередні дві спроби, коли було висунуто його романи «Елементарні частки» та згодом «Можливість острова», зазнали невдачі.
[ред.] Твори
- H.P. Lovecraft. Contre le monde, contre la vie, éditions du Rocher (1991)
- Rester vivant, méthode, La Différence (1991)
- La Poursuite du bonheur, poèmes, La Différence (1992), відзначено премією Трістана Цара
- Extension du domaine de la lutte, roman, Maurice Nadeau (1994)
- « Approches du désarroi », contribution, in Objet perdu. Idées — Fictions — Images, album collectif, Parc (1995)
- La Peau, poèmes, livre d'artiste avec Sarah Wiame (680 примірників, травень 1995)
- La Ville, poèmes, livre d'artiste avec Sarah Wiame (25 примірників, січень 1996)
- Le Sens du combat, poèmes, Flammarion (1996), відзначено премією Флори
- Rester vivant et La Poursuite du bonheur, réédition remaniée en un volume, Flammarion (1997)
- Interventions, recueil d'articles, Flammarion (1998)
- Les fourmis imaginaires, essai, Flammarion (1998)
- Les Particules élémentaires, roman (премія Novembre) Flammarion (1998)
- Renaissance, poèmes, Flammarion (1999)
- Lanzarote, récit, Flammarion (2000)
- Poésies, poèmes, J'ai lu (2000)
- Plateforme, roman, Flammarion (2001)
- « J'ai un rêve », Bordel, n° 3, Flammarion, (2003)
- La Possibilité d'une île, roman (премія Interallié), Fayard (2005)
- Ennemis publics, Flammarion Grasset (2008) (листування з філософом Бернаром-Анрі Леві)
- Interventions 2, recueil d'articles, Flammarion (2009)
- La Carte et le Territoire, Flammarion (Гонкурівська премія) (2010)
[ред.] Кінематограф
Як режисер:
- 1978 : Cristal de souffrance (чорно-білий німий фільм на 30 хвилин)
- 1982 : Déséquilibres (короткометражний чорно-білий фільм на 12 хвилин)
- 2001 : La Rivière (короткометражний фільм на 16 хвилин)
- 2008 : La Possibilité d'une île
Як сценарист:
- 1999 : Extension du domaine de la lutte, разом з Філіппом Ареоем (Philippe Harel)
- 2004 : Monde extérieur de David Rault, разом з Loo Hui Phang
[ред.] Дискографія
- Le Sens du Combat (1996), читання віршів на тлі імпровізованої музики за участі Jean-Jacques Birgé et Martine Viard, éd. Radio-France (France Culture)
- Présence humaine (2000), Мішель Уельбек співає деякі свої тексти на музику Бернара Бургала (Bertrand Burgalat); disque sorti chez Tricatel
- Établissement d'un ciel d'alternance (2007), читання віршів за участі композитора Жана-Жака Бірге (Jean-Jacques Birgé) (GRRR, dist. Orkhêstra)
[ред.] Українські переклади
- Мішель Уельбек. Розширення поля боротьби («Всесвіт», № 3—4 за 2007 р.)
- Мішель Уельбек. Можливість острова («Фоліо», 2007, ISBN 978-966-03-3778-7)
- Мішель Уельбек. Елементарні частинки («Фоліо», 2005, ISBN 966-03-3236-X)
- Мішель Уельбек. Платформа («Фоліо», 2004, ISBN 966-03-2365-4)
[ред.] Примітки
- ↑ Повідомлення в газеті «Україна молода» про присудження Гонкурівської премії за 2010 рік.
- ↑ Стаття на Лента.ру: Мати Мішеля Уельбека виявилася його безжалісним критиком
- ↑ Houellebecq, la possibilité d’un plagiat на сайті slate.fr від 2 вересня 2010 року.
- ↑ http://www.magazine-litteraire.com/content/homepage/article?id=17071 Le Magazine Littéraire
