Міямото Мусасі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міямото Мусасі
Musia Palativskyi.jpg
Літній Міямото Мусасі
Період Едо
Народився 1584 (?)
Помер 13 червня 1645
Кумамото (61 рік)
Дитяче ім'я Бенносуке[1]
Доросле ім'я Мусасі
Посмертне ім'я Нітен Дораку[2]
Буддистське ім'я Ґенсін[3]
Сьоґунат сьоґунат Едо
Титули відсутні
Рід Сінмен або Міямото
Батько Сінмен Мунісай[4]
Головна дружина відсутня
Сини відсутні

Міямото Мусасі (яп. 宮本武蔵, みやもとむさし; 1584 (?) — 13 червня 1645) — японський військовик, фехтувальних і художник першої половини періоду Едо. Засновник фехтувальної школи на двох мечах Ніто. Автор трактату «Книга п'яти кілець». Псевдонім — Нітен[5].

Біографія[ред.ред. код]

Мусасі народився в незаможній самурайській родині на заході регіону Тюґоку, ймовірно в провінції Харіма або Мімасака[6]. З раннього дитинства він займався фехтуванням на мечах.

Коли Мусасі було 13 років, він вперше здобув перемогу в справжньому двобої, зарубавши насмерть Аріму Кіхея[7], фехтувальника школи Сінто. Прагнучи вдосконалювати техніку володіння мечем, юнак вирушив у подорож Японією. До 29 років він провів шістдесят поєдинків із найвідомішими фехтувальниками країни. В усіх сутчках молодий майстер виходив переможцем. Найбільшого розголосу Мусасі принесли розгром кіотської школи Йосіоки, а також двобій із Сасакі Кодзіро на безлюдному острові Ґанрю поблизу міста Кокура. Після смерті фехтувальника ці подвиги лягли в основу в багатьох японських історичних романів та п'єс[6].

У 30—40-річному віці Мусасі служив вчителем з фехтування в роді Оґасавара, що володів уділом Акасі в провінції Харіма. Після переїзду роду до уділу Кокура на острові Кюсю, майстер відмовився слідувати за ним. Він залишив замість себе на службі названого сина Іорі[8], а сам почав шукати роботу при дворах регіональних володарів, чиї землі простягалися між Наґоєю та Едо. Багаторічні пошуки закінчилися невдачею, тому фехтувальник повернувся назад до Оґасавари[6].

1638 року Мусасі та його син брали участь у поході кокурських військ для придушення Сімабарського повстання. Під час кампанії майстер зазнав важкого поранення в ногу[6].

Восени 1640 року Мусасі вирушив до Кумамото, де подарував місцевому володарю Хосокаві Тадатосі, поціновувачу військової літератури, свій трактат «Тридцять пять статей закону війни»[9]. Фехтувальник сподівався, що його приймуть на службу стратегом, однак Тадатосі за місяць помер і сподівання не справдилися.

До своєї смерті в 1648 році Мусасі мешкав у Кумамото. Він викладав фехтування місцевим самураям і приятелював із ченцями Дай'еном[10] і Сюндзаном[11], настоятелями монастиря Тайськодзі, усипальниці покійного Тадатосі. Мусасі вивчав дзен-буддизм, займався малюванням і створенням скульптур. Йому належить автобіографічний трактат «Книга п'яти кілець», в якому викладено основи оригінальної техніки фехтування на двох мечах — великому і малому. Трактат Мусасі належить до найкращих японських праць періоду Едо, присвячених військовій справі[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. яп. 辨助, べんのすけ.
  2. яп. 二天道楽, にてんどうらく.
  3. яп. 玄信, げんしん.
  4. яп. 新免無二斎, しんめんむにさい.
  5. яп. 二天, にてん, «Двонебесний»
  6. а б в г д Міямото Мусасі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  7. яп. 有馬喜兵衛, ありまきへえ.
  8. яп. 伊織, いおり.
  9. яп. 兵法三十五箇条へいほうさんじゅうごかじょう, хейхо сандзюґо-ка-дзьо.
  10. яп. 大淵和尚, だいえんおしょう, дайен осьо.
  11. яп. 春山, しゅんざん.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Міямото Мусасі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊.
  • (яп.) 福原浄泉 『宮本武蔵の研究』 (Фукухара Дзьосен. Дослідження Міямото Мусасі). — 東京: 武蔵顕彰五輪会, 1964.
  • (яп.) 冨永賢吾 『史実宮本武蔵』 (Томінаґа Кенго. Правда про Міямото Мусасі). — 東京: 百泉書房, 1969.
  • (яп.) 丸岡宗男 編 『宮本武蔵名品集成』 (Маруока Мунео. Колекція шедеврів Міямото Мусасі). — 東京: 講談社, 1977.
  • (яп.) 岡田 一男 『宮本武蔵のすべて』(Все ро Міямото Мусасі). — 東京: 新人物往来社, 2002.
  • (яп.) 『国史大辞典』15巻、17冊 (Великий словник історії Японії).東京、吉川弘文館、1972-1997. — V.13 — pp. 505-506.

Посилання[ред.ред. код]