Мі-бемоль мажор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 24 березня 2013.
| Мі-бемоль мажор | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
||||||||||||
Мі-бемоль мажор (Es-dur) — мажорна тональність, тонікою якої є звук мі-бемоль. Гама мі-бемоль мажор містить звуки:
es - f - g ^ as - b - c - d ^ es.
Паралельна тональність — до мінор, однойменний мінор — мі-бемоль мінор. Мі-бемоль мажор має три бемолі біля ключа (сі-, мі-, ля-). 
Найвідоміші твори, написані в цій тональності [ред.]
- Й. С. Бах — прелюдія і фуга з 1-го та 2-го зошитів ДТК
- В.А. Моцарт — Концерт для фортепіано Es-Dur («Jeunehomme»), KV 271,
Симфонія № 39 - Л. ван Бетховен — Симфонія № 3 («Героїчна»)
- Брукнер — Симфонія № 4 Es-Dur («Романтична»)
- Густав Малер — Симфонія № 8 («Sinfonie der Tausend»)
- Ференц Ліст — Концерт для фортепіано з оркестром № 1
- Д.Д. Шостакович — симфонії № 3, № 9
Див. також [ред.]
В червоному просторі подані мажорні тональності, в зеленому - мінорні. Теоретично існуючі, але не використовані в практиці енгармонічні тональності записані дрібним шрифтом. У зовнішньому шарі показані відповідні даній тональності ключові знаки.

