Мі-26
| Мі-26 («Виріб 90») | |
|---|---|
 |
|
| Мі-26 ВПС РФ | |
| Тип | багатоцільовий вертоліт |
| Розробник | Ростовський вертолітний завод |
| Перший політ | 14 грудня 1977 |
| Початок експлуатації | 1977 |
| Статус | експлуатується |
| Основні експлуатанти |  Радянська армія |
| Інші експлуатанти |  Росія Україна КНР Індія Білорусь Казахстан |
| Одиниць вироблено | 310 |
Мі-26 (виріб «90») (за кодифікацією НАТО: Halo — англ. «Ореол») — радянський багатоцільовий транспортний вертоліт, найбільший у світі серійний транспортний вертоліт, але другий після прототипу Мі-12[1]. Розробник — ОКБ Міля. Перший політ здійснив 14 грудня 1977. Серійно вироблявся Ростовським вертолітним заводом. Всього на 1999 виготовлено 220 машин (276 за весь термін серійного виробництва).
Неофіційна назва — «Корова». Вантажопідйомність — до 25 т корисного навантаження. Вертоліт може бути використаний для завдань як військового, так і цивільного характеру, а також для проведення пошуково-рятувальних операцій.
Зміст |
Конструкція [ред.]
Вертоліт побудований за одногвинтовою схемою з двома двигунами і трьохстійковим шасі, яке не усувається у польоті . Суцільнометалевий фюзеляж напівмонококової конструкції має змінний переріз. У його носовій частині є радіопрозорий обтічник що закриває антену РЛС , кабіна екіпажу, кабіна для супроводжуючих вантаж пасажирів і відсіки для розміщення обладнання. Центральна частина фюзеляжу включає в себе вантажну кабіну розміром 12,00 × 3,20 × (2,95-3,57) м і відсік, що переходить в кінцеву балку. У транспортно-десантному варіанті вертольота можуть розміститися 68 парашутистів або 80 солдатів з штатною зброєю. У санітарному варіанті вертольота можливо розмістити до 60 нош з пораненими. Для завантаження великогабаритних вантажів у вантажній кабіні розташована електролебідка з тяговим зусиллям до 500 кг. Також вертоліт здатний перевозити вантажі на зовнішній підвісці.
Бортове обладнання вертольота [ред.]
Радіоелектронне та навігаційне обладнання вертольота дозволяє виконувати бойові задачі в складних метеорологічних умовах і в будь-який час доби. Навігаційний комплекс що входить до його складу включає в себе комбіновану курсову систему «Гребінь-2», пілотажний командний прилад ПКП-77М, радіоелектронну систему ближньої навігації «Веер-М», радіовисотомір, автоматичні радіокомпас і доплеровській вимірювач швидкості і кута зносу. Пілотажний комплекс вертольота ПКВ-26-1 складається з чотирьохканального автопілота ВУАП-1, системи траекторного управління, директорного управління та гасіння коливань вантажу на зовнішній підвісці. Вертоліт обладнаний метеолокатором, засобами зв'язку, а також телевізійною апаратурою для візуального спостереження за станом вантажу.
Особливості вертольота [ред.]
На сьогоднішній день Мі-26 є найбільшим транспортним вертольотом у світі, який виробляється серійно. У США виробляється аналогічний за задачами, але набагато менш великий вертоліт CH-53 фірмою Sikorsky Aero Engineering Corporation.
Участь у бойових діях [ред.]
Використовувався для евакуації пошкоджених вертольотів СН-47 «Чинук» збройних сил США в Афганістані.[2][3]
Версії [ред.]
- V-29 — прототип
- Мі-26 — військовий транспортний варіант
- Мі-26А — покращений варіант
- Мі-26М — спроектований для підвищеної продуктивності
- Мі-26MS — медичний варіант
- Мі-26НЕФ-М — протичовновий варіант
- Мі-26П — цивільний варіант на 63 пасажира
- Мі-26ПК — «літаючий кран»
- Мі-26T — цивільний транспортний варіант
- Мі-26TC — вантажний варіант
- Мі-26ТМ — «літаючий кран»
- Мі-26ТП — пожежний варіант
- Мі-26ПП — постановник перешкод
- Мі-26TS — експортний варіант Мі-26T
- Мі-26ТЗ — паливозаправник
- Мі-27 — повітряний пункт управління
Мі-27 [ред.]
У середині 80-х р. на базі Мі-26 був розроблений ряд військових модифікацій. Відповідно до урядової постанови в 1988 р. на Ростовському вертолітному заводі був побудований повітряний пункт управління, призначений для управління бойовими діями загальновійськових армій [1]. Машина отримала позначення Мі-27.
Конструкція Мі-27 аналогічна до базового вертольота. Вантажна кабіна поділялася поперечними перегородками на салон оперативної групи (ОГ), технічний і побутової відсіки. У салоні ОГ розміщувалися 6 робочих місць, у наступному відсіку розташовувалася група управління технічними засобами та організації зв'язку, там же при необхідності можна було організувати додаткові місця відпочинку. У технічному відсіку знаходилася радіозв'язкова апаратура. Побутове обладнання включало систему водопостачання, буфет, відсік для відпочинку двох людей і гальюн.
Були переобладнані два серійних вертольота, які проходили випробування в Ленінграді та Євпаторії. Одна з цих машин потім потрапила у Харківський інститут ВПС, де використовується і понині у якості наочного посібника [2].
Авіаподії і катастрофи [ред.]
- Найбільша за кількістю жертв катастрофа в історії військової авіації СРСР / Росії і найбільша катастрофа вертольота в історії світової авіації сталася 19 серпня 2002 у Чечні. У результаті ракетної атаки чеченських бойовиків над Ханкалою був збитий Мі-26 Збройних Сил РФ, який спланував на мінне поле. Загинуло 127 чоловік.
Експлуатанти [ред.]
- Росія — 35[4] + (7 Мі-26Т експлуатуються авіакомпанією «Вертикаль-Т» [5])
- Україна
- Казахстан
- КНДР
- Венесуела — 2 Мі-26Т2 [6]
- Перу
- Білорусь — 11 од.
- Індія
- Китай — не менше 2 од.[7]
Колишні експлуатанти [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ «Largest Helicopter in the World».
- ↑ «Россіяни евакуювали збитий в Афганістані американський вертоліт». Лента.Ру. 14.10.2009. Процитовано 2009-10-14.
- ↑ Тверських льотчиків за порятунок американського вертольота подякував Барак Обама
- ↑ http://military.tomsk.ru/blog/topic-573.html
- ↑ «История». ООО Авіакомпанія "Вертикаль-Т". Процитовано 2009-10-14.
- ↑ Росія завершила постачання вертольотів Венесуелі
- ↑ «Роствертол» передав Китаю другий вертоліт Мі-26ТС
- ↑ http://ru.interlic.md/2009-07-15/vse-shest-grazhdan-ukrainy-nahodivshihsja-na-bortu-vertoleta-mi26-moldavskoj-kompanii-pecotoxair-sbi-11068.html
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Mil Mi-26 |
|
|||||||||||
