Мі-26

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мі-26 («Виріб 90»)
Мі-26 ВПС РФ
Мі-26 ВПС РФ
Тип багатоцільовий вертоліт
Розробник Ростовський вертолітний завод
Перший політ 14 грудня 1977
Початок експлуатації 1977
Статус експлуатується
Основні експлуатанти СРСР Радянська армія
Інші експлуатанти Росія Росія
Україна Україна
КНР КНР
Індія Індія
Білорусь Білорусь
Казахстан Казахстан
Одиниць вироблено 310

Мі-26 (виріб «90») (за кодифікацією НАТО: Halo — англ. «Ореол») — радянський багатоцільовий транспортний вертоліт, найбільший у світі серійний транспортний вертоліт, але другий після прототипу Мі-12[1]. Розробник — ОКБ Міля. Перший політ здійснив 14 грудня 1977. Серійно вироблявся Ростовським вертолітним заводом. Всього на 1999 виготовлено 220 машин (276 за весь термін серійного виробництва).

Неофіційна назва — «Корова». Вантажопідйомність — до 25 т корисного навантаження. Вертоліт може бути використаний для завдань як військового, так і цивільного характеру, а також для проведення пошуково-рятувальних операцій.

Конструкція[ред.ред. код]

Вертоліт побудований за одногвинтовою схемою з двома двигунами і трьохстійковим шасі, яке не усувається у польоті. Суцільнометалевий фюзеляж напівмонококової конструкції має змінний переріз. У його носовій частині є радіопрозорий обтічник що закриває антену РЛС, кабіна екіпажу, кабіна для супроводжуючих вантаж пасажирів і відсіки для розміщення обладнання. Центральна частина фюзеляжу включає в себе вантажну кабіну розміром 12,00 × 3,20 × (2,95-3,57) м і відсік, що переходить в кінцеву балку. У транспортно-десантному варіанті вертольота можуть розміститися 68 парашутистів або 80 солдатів зі штатною зброєю. У санітарному варіанті вертольота можливо розмістити до 60 нош з пораненими. Для завантаження великогабаритних вантажів у вантажній кабіні розташована електролебідка з тяговим зусиллям до 500 кг. Також вертоліт здатний перевозити вантажі на зовнішній підвісці.

Бортове обладнання вертольота[ред.ред. код]

Радіоелектронне та навігаційне обладнання вертольота дозволяє виконувати бойові задачі в складних метеорологічних умовах і в будь-який час доби. Навігаційний комплекс що входить до його складу включає в себе комбіновану курсову систему «Гребінь-2», пілотажний командний прилад ПКП-77М, радіоелектронну систему ближньої навігації «Веер-М», радіовисотомір, автоматичні радіокомпас і доплеровській вимірювач швидкості і кута зносу. Пілотажний комплекс вертольота ПКВ-26-1 складається з чотирьохканального автопілота ВУАП-1, системи траекторного управління, директорного управління та гасіння коливань вантажу на зовнішній підвісці. Вертоліт обладнаний метеолокатором, засобами зв'язку, а також телевізійною апаратурою для візуального спостереження за станом вантажу.

Особливості вертольота[ред.ред. код]

На сьогоднішній день Мі-26 є найбільшим транспортним вертольотом у світі, який виробляється серійно. У США виробляється аналогічний за задачами, але набагато менш великий вертоліт CH-53 фірмою Sikorsky Aero Engineering Corporation.

Участь у бойових діях[ред.ред. код]

Використовувався для евакуації пошкоджених вертольотів СН-47 «Чинук» збройних сил США в Афганістані.[2][3]

Версії[ред.ред. код]

  • V-29  — прототип
  • Мі-26  — військовий транспортний варіант
  • Мі-26А  — покращений варіант
  • Мі-26М  — спроектований для підвищеної продуктивності
  • Мі-26MS  — медичний варіант
  • Мі-26НЕФ-М  — протичовновий варіант
  • Мі-26П  — цивільний варіант на 63 пасажира
  • Мі-26ПК  — «літаючий кран»
  • Мі-26T  — цивільний транспортний варіант
  • Мі-26TC  — вантажний варіант
  • Мі-26ТМ  — «літаючий кран»
  • Мі-26ТП  — пожежний варіант
  • Мі-26ПП  — постановник перешкод
  • Мі-26TS  — експортний варіант Мі-26T
  • Мі-26ТЗ  — паливозаправник
  • Мі-27  — повітряний пункт управління

Мі-27[ред.ред. код]

У середині 80-х р. на базі Мі-26 був розроблений ряд військових модифікацій. Відповідно до урядової постанови в 1988 р. на Ростовському вертолітному заводі був побудований повітряний пункт управління, призначений для управління бойовими діями загальновійськових армій[1]. Машина отримала позначення Мі-27.

Конструкція Мі-27 аналогічна до базового вертольота. Вантажна кабіна поділялася поперечними перегородками на салон оперативної групи (ОГ), технічний і побутової відсіки. У салоні ОГ розміщувалися 6 робочих місць, у наступному відсіку розташовувалася група управління технічними засобами та організації зв'язку, там же при необхідності можна було організувати додаткові місця відпочинку. У технічному відсіку знаходилася радіозв'язкова апаратура. Побутове обладнання включало систему водопостачання, буфет, відсік для відпочинку двох людей і гальюн.

Були переобладнані два серійних вертольота, які проходили випробування в Ленінграді та Євпаторії. Одна з цих машин потім потрапила у Харківський інститут ВПС, де використовується і понині у якості наочного посібника [2].

Mil Mi-26 HALO.png
Мі-26TC — вантажний варіант

Авіаподії і катастрофи[ред.ред. код]

  • Найбільша за кількістю жертв катастрофа в історії військової авіації СРСР / Росії і найбільша катастрофа вертольота в історії світової авіації сталася 19 серпня 2002 у Чечні. У результаті ракетної атаки чеченських бойовиків над Ханкалою був збитий Мі-26 Збройних Сил РФ, який спланував на мінне поле. Загинуло 127 чоловік.

Експлуатанти[ред.ред. код]

Колишні експлуатанти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]