М'янма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Союзу М'янма
ဴပည္ေထာင္စုဴမန္မာနုိင္ငံေတာ္
Pyi-daung-zu Myan-ma Naing-ngan-daw

Прапор М'янми Герб М'янми
Прапор Герб
Гімн: Gba Majay Bma
Розташування М'янми
Столиця Найп'їдо [1]
Найбільше місто Янгон (Рангун)
Офіційні мови бірманська
Державний устрій Військова хунта
Прем'єр-міністр Тін Сін
Незалежність від Сполученого Королівства 4 січня 1948 
Площа
 - Загалом 676 577 км² (40)
 - Води (%) 3,06
Населення
 - перепис (2006) р. 55,39 млн чол.
 - Густота 75 чол,/км²
ВВП (ПКС) 2002 р., оцінка
 - Повний 74,53 млрд. (н/д)
 - На душу населення 1 800 (Список країн за ВВП на душу населення)
Валюта м'янманський к'ят (ISO 4217)
Часовий пояс +6:30
Домен інтернету .mm
Телефонний код +95
  1. До листопада 2005 Янгон (Рангун)
    до 27 березня 2006П'їнмана.

Республіка Союзу М'янма (Myanmar, до 1989 року Бірма) — країна на південному-сході Азії, що межує на північному-заході з Індією, на північному сході з Китаєм, на південно-сході з Лаосом і Таїландом, на південному-заході омивається водами Бенгальської затоки; площа 676577 км²; столиця країни — Найп'їдо, її найбільше місто та головний порт — колишня столиця Янгон (раніше Рангун);

Площа — 670500 км²,

Рельєф: майже половину території займають мусонні ліси, ріки Іраваді і Салуїн у центральній низинній частині оточені горами на півночі, сході і заході;

Глава держави й уряду генерал Кхін Нуат з 1993;

Політична система: військова республіка;

Експорт: рис, каучук, джут, тикове дерево, нефрит, рубіни, сапфіри;

Населення 20,255 млн (1958), 41,279 млн (1990), 44,464 млн (2001) включаючи шан, карен, китайські й індійські меншості;

Мова бірманська;

М'янма є членом ООН з 1948, Всесвітнього банку, Міжнародного валютного фонду, Всесвітньої торгової організації, Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Крім того, вона входить до групи економічної співпраці БІМСТЕК (Бангладеш, Індія, М'янма, Шрі-Ланка, Таїланд) і підтримує тісні економічні відносини з Китаєм.

Історія[ред.ред. код]

Див. Історія М'янми

Недавня історія: колонія Британської імперії до 1937, входила до складу Британської Індії, у 1948 одержала незалежність і вийшла з Співдружності. У 1962 році генерал У Не Він вчинив військовий переворот і встановив власну диктатуру (1962—1988). У 1973-74 прийнята «цивілізована» конституція за зразком держав із президентським правлінням. Влітку 1988 року в країні почались протести проти диктатури військових, але вони були придушені. Генерал Со Маунг захопив владу в результаті військового перевороту 1988; у 1989 введено воєнний стан; країна перейменована в М'янму, а столиця — в Янгон. У 1990 опозиційна група, що відкололася, сформувала «паралельний уряд» на території, захопленій заколотниками. Продовжувались військові сутички, порушення прав людини, зберігався воєнний стан. Опозиційна лідерка Аун Сан Су Чжі одержала у 1991 Нобелівську премію миру, але знаходиться під домашнім арештом. У 1992 військові учинили погром мусульман у провінції Аракан; воєнний стан скасований, хоча політична воля залишається обмеженою. У 1992 році генерал Тан Шве змінив Со Маунга на чолі правлячої хунти.

Географія. Природа[ред.ред. код]

М'янма

Див. Географія М'янми

Західні та східні райони М'янми — гірські. На заході простяглися хребти Паткай, Нага, Чін, Аракан з висотами переважно 500—2000 м (максимальна висота 5866 м — вершина Кхакабо-Язі). Всю східну частину М'янми займає Шанське нагір'я — середня висота близько 1000 м. Між західними гірськими хребтами та Шанським нагір'ям лежить центральна низовина, якою протікають ріки Іраваді та Сітаун (Сіттанг). Надра М'янми багаті на корисні копалини: вольфрамово-олов'яні, свинцево-срібні та свинцево-цинкові руди. Є також родовища нафти, вугілля, залізної руди, дорогоцінного каміння (рубінів, сапфірів, опалів), янтарю тощо. Клімат — тропічний, мусонний. Пересічна температура на низовині: в січні від +17° на півночі до 24-25° на півдні, в липні від +28 до +30°. В узбережних районах М'янми випадає багато опадів — 2000—5000 мм на рік; у внутрішніх районах — 800—1000 мм (максимум опадів влітку, мінімум — весною). Ріки багатоводні, особливо влітку, під час мусонів. Найбільші ріки — Іраваді з притокою Чіндуїном (Чиндвіном), Сітаун (Сіттанг), Салуїн (Салуен). Ліси займають близько 60% території. Налічується понад 250 порід дерев. На узбережжі та на вологих схилах гір — вічнозелені тропічні ліси, у більш посушливих гірських зонах — ліси широколистяні (дуб, каштан та інші), у високогірній місцевості — хвойні. Тваринний світ М'янми багатий: слони, носороги, мавпи, олені, буйволи, антилопи, тигри, леопарди, ведмеді, змії (пітон, кобра), крокодили, черепахи. Птахів близько 1000 видів.

Економіка[ред.ред. код]

Див. Економіка М'янми

М'янма — аграрно-індустріальна країна з перевагою аграрного сектора. Основні галузі промисловості: переробка сільськогосподарських продуктів, текстильна і взуттєва, деревна, мідна, вольфрамова, залізоробна, конструкційних матеріалів, фармацевтична та мінеральних добрив.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: внутрішній валовий продукт — $41 млрд (1993). Темп зростання внутрішнього валового продукту — 5% (тут і далі — 2001). Прямі закордонні інвестиції — $ 131,5 млн. Імпорт — $ 1,2 млрд (головним чином Сінгапур — 31,2%; Таїланд — 12,4%; Японія — 12,3%; Китай — 9,1%; Малайзія — 8,0%). Експорт — $ 746 млн (головним чином Індія — 13,1%; Китай — 10,9%; Сінгапур 9,9%; Таїланд — 8,2%). Головна експортна культура — рис.

Транспорт[ред.ред. код]

Головний морський порт — Янґон. Є внутрішнє і міжнародне авіасполучення. Державна авіакомпанія «М'янма еруейз» обслуговує внутрішні лінії, а державна компанія «М'янма інтернейшнл еруейз» — рейси в інші держави Південно-Східної і Південної Азії. У середині 1990-х років було засновано декілька приватних фірм, літаки яких працюють на лініях, що зв'язують великі міста країни.

Див. також: Корисні копалини М'янми, Історія освоєння мінеральних ресурсів М'янми, Гірнича промисловість М'янми.

Територіальний поділ[ред.ред. код]

Союз М'янма — федеративна республіка, до складу якої входять власне М'янма (поділена на 7 областей) і автономні національні держави Шан, Качін, Карен, Кайя та особливий округ Чін.

Політика[ред.ред. код]

Тін Сін

Є інформація щодо встановлення в Бірмі воєнної диктатури з жорстким режимом, повним ігноруванням владою прав людини та жорстоким (розстріли, чисельні побої, що наносяться громадянам не зважаючи на вік та стать останніх) придушенням будь-яких спроб населення виказати своє обурення щодо ситуації, створюваної генералітетом [1]

Культура[ред.ред. код]

Освіта і наука. Країна має дуже давню національну культуру, писемність виникла ще в 11 — 12 століттях. Основним типом шкіл були буддійські школи. У другій половині 19 століття вони майже всі були закриті англійськими колонізаторами. На початку 20 століття під тиском національно-визвольного руху англійські колонізатори змушені були відкрити деякі державні школи. Починаючи з 1948, коли Бірманський Союз вийшов зі складу Британської імперії, розгорнулась боротьба за загальне обов'язкове початкове навчання, за доступність і єдність шкільної освіти. 1955/56 було: початкових шкіл — 11 075 (1 186 288 учнів), неповних середніх — 415 (143 448 учнів), середніх — 221 (41 252 учнів). В системі освіти провідну роль відіграє Рангунський університет (заснований 1920), побудований за типом англійського, з шістьма коледжами (1956 було понад 12 тисяч студентів). Є ряд професійних навчальних закладів, де готуються кадри для різних галузей народного господарства. Ще 1911 в Рангуні створено Науково-дослідне товариство Бірми, яке вивчає історію, етнографію і мови, має свій друкований орган.

Архітектура й образотворче мистецтво М'янми зв'язані з мистецтвом Індії. У 10—13 столітті тут створився свій стиль, близький до мистецтва сусідніх країн — Таї та Кхмеру. Розвиток традицій індійського мистецтва бачимо в храмах давнього міста Паган. Провідний архітектурний тип — ступа. Самобутню форму храму-ступи вироблено в 10 столітті. Це широке дзвоноподібне завершення на квадратно-уступчастій основі (наприклад так званий Вуликовий храм у Пагані). Головним пам'ятником національного бірманського мистецтва є храмовий ансамбль Шві-Дагон у місті Рангуні. Нижня його частина забудована храмами-ступами, великими статуями Будд і фантастичних істот, у виконанні яких є дещо спільне з мистецтвом Південного Китаю (багатоярусні ажурні пірамідальні дахи, примхливі орнаменти). Проте обличчя відтворюють цілком місцевий етнічний тип, а декоративна дерев'яна різьба позбавлена химерності. Коні, люди, візки невимушено розташовані на фоні рослинного орнаменту, вони цілком реалістичні. Завершує ансамбль колосальна ступа головного храму, що формою нагадує дзвін; красиво перерізаний посередині, він закінчується шпилем. Мистецтво Бірми було підпорядковане пропаганді ідей буддизму.

Сучасні художники М'янми звертаються до зображення навколишнього життя, до народних тем (художник Маун Тун Тін та інші). Зберігаються і розвиваються традиції прикладного мистецтва, пам'ятники давнини дбайливо реставруються.

Музика М'янми національно своєрідна, має вікові традиції. Народні мелодії і ритми зазнавали певного впливу музики сусідніх країн (Китай, Індія), але зберегли національну самобутність. З народних оркестрів найпоширеніший саїнг, в складі якого близько 30 барабанів (1956 гастролював у Москві). Для народних танців М'янми характерне поєднання різних ритмічних малюнків музики і танців. Розвивається професіональна музика. Відома пісня на тему бірмано-радянської дружби композитора У По Увей.

’’’Література’’’ в М'янмі зародилася в середні віки: найдавніші писемні пам'ятки належать до 11 — 12 століть; розвивалася двома мовами: «палі»— священною, нині мертвою мовою буддизму, і бірманською. Крім того, М'янма має багату, але мало досліджену народну творчість. До 19 століття класична література мала виключно релігійний (буддистський) характер. В ній усталилися певні жанрові форми (пйо, джатак, ечин та інші). З 15 по 19 століття найповніше розвивалася поезія; найвидатніші поети — Шін Магатілавунта (15 століття), Таунгбіла (17 століття), Сейндачоту (18 століття) та інші. В народі була з давніх часів дуже популярна драма; відомі драматурги 18—19 століть: М'яваді Мінджі У Са, У Чін У, У Поун Нья та інші. Проза почала розвиватися лише на початку 20 століття, коли з'явилися перші романи бірманських авторів: У Чі, Маун Ба Тіна, У Ла, У Луна (пізніше відомого як Такін Кодо Хмаїнг), а також переклади європейських письменників.

В 20—30-х роках 20 століття посилився національно-визвольний рух, що викликав бурхливий розвиток національної літератури, поклав початок новій літературі. Серед інтелігенції виник просвітительський рух «Кхісан» («Вік експериментів»). 1937 передові письменники заснували видавництво «Нагані» («Червоний дракон»), що ставило перед собою політичну мету. Обидві групи об'єдналися й створили асоціацію письменників, яка відіграє велику роль у культурному і громадському житті країни. Популярні сучасні письменники: Такін Кодо Хмаїнг, Мінтувун, Ма Ма Ле, Дагон Тая, БамоТінАун,Таду,Тукха, Аун Лін та інші.

Медицина[ред.ред. код]

Медико-санітарний стан. В 1956 було 196 лікувальних закладів на 9809 ліжок, в тому числі 180 загальних лікарень на 7241 ліжко, 5 інфекційних, 1 родильний будинок, 1 психіатрична лікарня, 7 лепрозоріїв; лікарів — 1200 (6 лікарів на 100 тисяч жителів), лікарських помічників — 350. На державній службі було 393 лікарі, 654 акушерки, 371 фармацевт. За неповними даними 1956 народжуваність становила 35,9 на 1 тисячу жителів, смертність — 21,8, дитяча смертність — 166,8. Поширені захворювання — малярія, проказа, туберкульоз, холера, віспа, бері-бері та інші.

Спорт[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. http://www.docudays.org.ua/2010/index.php?option=com_content&view=article&id=96:burma&catid=38:op&Itemid

Джерела інформації[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]