М'янма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Союзу М'янма
ဴပည္ေထာင္စုဴမန္မာနုိင္ငံေတာ္
Pyi-daung-zu Myan-ma Naing-ngan-daw

Прапор М'янми Герб М'янми
Прапор Герб
Гімн: Gba Majay Bma
Розташування М'янми
Столиця Найп'їдо [1]
Найбільше місто Янгон (Рангун)
Офіційні мови бірманська
Державний устрій Військова хунта
Прем'єр-міністр Тін Сін
Незалежність від Сполученого Королівства 4 січня 1948 
Площа
 - Загалом 676 577 км² (40)
 - Води (%) 3,06
Населення
 - перепис (2006) р. 55,39 млн чол.
 - Густота 75 чол,/км²
ВВП (ПКС) 2002 р., оцінка
 - Повний 74,53 млрд. (н/д)
 - На душу населення 1 800 (Список країн за ВВП на душу населення)
Валюта м'янмський к'ят (ISO 4217)
Часовий пояс +6:30
Домен інтернету .mm
Телефонний код +95
  1. До листопада 2005 Янгон (Рангун)
    до 27 березня 2006П'їнмана.

Республіка Союзу М'янма (англ. Myanmar, до 1989 — Бірма) — країна на південному сході Азії, що межує на заході з Бангладеш, на північному заході з Індією, на північному сході з Китаєм, на південному сході з Лаосом і Таїландом, на південному заході омивається водами Бенгальської затоки; площа 676577 км²; столиця країни — Найп'їдо, її найбільше місто та головний порт — колишня столиця Янгон (раніше Рангун).

М'янма є членом ООН з 1948, Всесвітнього банку, Міжнародного валютного фонду, Всесвітньої торгової організації, Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Крім того, вона входить до групи економічної співпраці БІМСТЕК (Бангладеш, Індія, М'янма, Шрі-Ланка, Таїланд) і підтримує тісні економічні відносини з Китаєм.

Назва[ред.ред. код]

Слово «М'янма» (бірм. မြန်မာ) означає «швидкий», «сильний» і перегукується зі словом «М'я», яке має значення «смарагд». На походження особистих імен та географічних назв в М'янмі традиційно впливає думка м'янманських астрологів. Бірманцями, які складають більшість населення країни, використовується самоназва «Бама» (бірм. ဗမာ). До 1989 року держава офіційно іменувалося Бірманський Союз, а скорочено - Бірмою. Назва «Бірма» має зовнішнє походження і всередині країни непопулярна.

У жовтні 2010 року М'янма змінила назву країни з «Союзу М'янма» на «Республіка Союзу М'янма», також були змінені герб і прапор держави [1].

Історія[ред.ред. код]

З 1824 колонія Британської імперії до 1937, входила до складу Британської Індії.

У 1943 проголосила незалежність як Бірманська держава. У 1945 окупована британцями.

У 1948 повторно одержала незалежність і вийшла з Співдружності. У 1962 генерал У Не Він вчинив військовий переворот і встановив власну диктатуру (1962–1988). У 1973-74 прийнята «цивілізована» конституція за зразком держав із президентським правлінням. Влітку 1988 в країні почались протести проти диктатури військових, але вони були придушені. Генерал Со Маунг захопив владу в результаті військового перевороту 1988; у 1989 введено воєнний стан; країна перейменована в М'янму, а столиця — в Янгон. У 1990 опозиційна група, що відкололася, сформувала «паралельний уряд» на території, захопленій заколотниками. Продовжувались військові сутички, порушення прав людини, зберігався воєнний стан. Опозиційна лідерка Аун Сан Су Чжі одержала у 1991 Нобелівську премію миру, але знаходиться під домашнім арештом. У 1992 військові учинили погром мусульман у провінції Аракан; воєнний стан скасований, хоча політична воля залишається обмеженою. У 1992 році генерал Тан Шве змінив Со Маунга на чолі правлячої хунти.

Географія[ред.ред. код]

Докладніше: Географія М'янми

Географічне положення[ред.ред. код]

М'янма межує з Індією (1463 км) і Бангладеш (193 км) на заході, з Китаєм (2185 км) на північному сході, з Лаосом (235 км) на сході і Таїландом (1800 км) на південному сході. З півдня і південного заходу її береги омиваються водами Бенгальської затоки і затоки Моутама (Мартабан), а також Андаманського моря. Площа країни, включаючи прилеглі острови, становить 678 тис. км², довжина берегової лінії - 1930 км.

Рельєф[ред.ред. код]

Вапняковий краєвид штату Мон

Майже половину території займають мусонні ліси, ріки Іраваді і Салуїн у центральній низинній частині оточені горами на півночі, сході і заході.

Західні та східні райони М'янми — гірські. На заході простяглися хребти Паткай, Нага, Чин, Аракан з висотами переважно 500–2000 м (максимальна висота 5866 м — вершина Кхакабо-Язі). Всю східну частину М'янми займає Шанське нагір'я — середня висота близько 1000 м. Між західними гірськими хребтами та Шанським нагір'ям лежить центральна низовина, якою протікають ріки Іраваді та Сітаун (Сіттанг). Надра М'янми багаті на корисні копалини: вольфрамово-олов'яні, свинцево-срібні та свинцево-цинкові руди. Є також родовища нафти, вугілля, залізної руди, дорогоцінного каміння (рубінів, сапфірів, опалів), янтарю тощо. Ліси займають близько 60% території. Налічується понад 250 порід дерев. На узбережжі та на вологих схилах гір — вічнозелені тропічні ліси, у більш посушливих гірських зонах — ліси широколистяні (дуб, каштан та інші), у високогірній місцевості — хвойні. Тваринний світ М'янми багатий: слони, носороги, мавпи, олені, буйволи, антилопи, тигри, леопарди,

Клімат[ред.ред. код]

Переважає в основному тропічний і субекваторіальний клімат. Виділяються три сезони:

  • Вологий - з кінця травня по кінець жовтня
  • Прохолодний - з кінця жовтня по середину лютого
  • Жаркий - з середини лютого по кінець травня.

У січні середньомісячна температура становить + 24°С, в Янгоні, +21°C в Мандалаї, максимальна температура влітку зазвичай становить +41°C. У гірських районах набагато прохолодніше (зокрема, на Шанському нагір'ї температури вночі в зимовий період можуть іноді опускатися нижче нуля), в долинах температури січня не перевищують + 15°С.

Максимум опадів випадає в липні. Кількість опадів залежить від висоти і експозиції схилів по відношенню до вологонесучих мусонних вітрів, що дмуть з південного заходу. На узбережжі областей Ракхайн і Танінтаї за рік випадає в середньому 4600-5100 мм опадів, а на центральній рівнині - всього 635 мм. У Сітуе (Акьяб) середня річна кількість опадів досягає 4950 мм, у Мінбу, в дощовій тіні хребта Ракхайн в Сухому поясі - лише 740 мм, в Янгоні - 2510 мм.

Гідрологія[ред.ред. код]

Основні річки беруть початок у горах і відносяться до басейну Індійського океану. Максимум річкового стоку припадає на сезон мусонних дощів, в цей період часто відбуваються повені, в решту часу багато річок міліють і пересихають. Прибережні низовини заболочені, в результаті чого морські припливи відчуваються деколи на відстані 100 км і більше від берега.

Найбільшими річками М'янми є Іраваді, Меконг, Салуїн, Ситаун і Чиндуїн. Озер небагато, найбільше з них - озеро Інле на Шанському нагір'ї.

Столиця[ред.ред. код]

Столиця М'янми - місто Нейп'їдо (Мандалайський адміністративний округ), утворене за три кілометри на захід від міста П'їнмана.

Питання про перенесення столиці з Рангуна (Янгона) в П'їнману розглядалося з 2001 року, проте остаточне рішення було прийнято 6 листопада 2005 року. Точний час початку переміщення столиці в П'їнману - неділя, 6:00 37 хвилин ранку - було вибрано відповідно до астрологічних прогнозів. Переноси королівської столиці в історії Бірманської імперії відбувалися нерідко, традиційно вони мотивувалися несприятливими прогнозами астрологів. Проте цього разу, на думку експертів, рішення про перенесення резиденції уряду було прийнято з міркувань геостратегічної безпеки. Рангун, найбільше місто країни, розташоване поблизу узбережжя і відкрите для потенційної атаки з моря. П'їнмана, розташована в гористій місцевості на 500 км північніше, є добре укріпленим стратегічним військовим центром, де за часів японської окупації (1942-1945) розташовувався штаб Бірманської національної армії, очолюваної генералом Аун Саном. Це перше перенесення столиці з моменту здобуття країною незалежності.

27 березня 2006 року столицею було назване новий місто Нейп'їдо, утворене на місці невеликого селища в безпосередній близькості від П'їнмани.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ М'янми

За конституції 2008 М'янма є федеративною державою. Країна розділена на 7 адміністративних областей (таїнг), 7 штатів (пуй-ні) і 5 самоврядних зон.

Штати:

Адміністративні області:

Самоврядні зони:

Області і штати діляться на райони (мьоне), які складаються з міст (мьо) і сільських волостей (підрайонів), які об'єднують міські квартали (якве) і групи сіл (чейюа).

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення М'янми

Республіка Союз М'янма - поліетнічна країна, серед громадян республіки є представники більш ніж ста народностей.

Населення Мьянми становить приблизно 60 млн чол. Проте всі оцінки є грубими, оскільки останній повний перепис населення проводилася в 1931 році, а частковий - в 1983 році. Наступний повна перепис пройшов в 2014 році [2]. Фертильність на 2014 рік - 2,18 [3]. Медіанний вік - 27,9 років [4].

Основні етноси: бірманці - 68%, шани - 9%, карени - 7%, араканці - 4%, китайці - 3%, індійці - 2%, мони - 2%, качини - 1,5%, інші народності - 3,5% [5].

Релігія[ред.ред. код]

Храми в Пагані

М'янма - багатоконфесійна країна, проте переважна більшість населення - буддисти (школа Тхеравада). Конфесійний склад населення: буддисти - 89%, християни - 4%, мусульмани - 4%, анімісти - 1%, інші - 2%.

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше: Економіка М'янми
Рис - основна сільськогосподарська культура країни

М'янма — аграрно-індустріальна країна з перевагою аграрного сектора. Основні галузі промисловості: переробка сільськогосподарських продуктів, текстильна і взуттєва, деревна, мідна, вольфрамова, залізоробна, конструкційних матеріалів, фармацевтична та мінеральних добрив.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: внутрішній валовий продукт — $41 млрд (1993). Темп зростання внутрішнього валового продукту — 5% (тут і далі — 2001). Прямі закордонні інвестиції — $ 131,5 млн. Імпорт — $ 1,2 млрд (головним чином Сінгапур — 31,2%; Таїланд — 12,4%; Японія — 12,3%; Китай — 9,1%; Малайзія — 8,0%). Експорт — $ 746 млн (головним чином Індія — 13,1%; Китай — 10,9%; Сінгапур 9,9%; Таїланд — 8,2%). Головна експортна культура — рис.

Експорт: рис, каучук, джут, тикове дерево, нефрит, рубіни, сапфіри.

Див. також: Корисні копалини М'янми, Історія освоєння мінеральних ресурсів М'янми, Гірнича промисловість М'янми.

Транспорт[ред.ред. код]

Головний морський порт — Янґон. Є внутрішнє і міжнародне авіасполучення. Державна авіакомпанія «М'янма еруейз» обслуговує внутрішні лінії, а державна компанія «М'янма інтернейшнл еруейз» — рейси в інші держави Південно-Східної і Південної Азії. У середині 1990-х років було засновано декілька приватних фірм, літаки яких працюють на лініях, що зв'язують великі міста країни.

Політика[ред.ред. код]

Тін Сін

Політична система: військова республіка.

Глава держави й уряду генерал Кхін Нуат з 1993.

Є інформація щодо встановлення в Бірмі воєнної диктатури з жорстким режимом, повним ігноруванням владою прав людини та жорстоким (розстріли, чисельні побої, що наносяться громадянам не зважаючи на вік та стать останніх) придушенням будь-яких спроб населення виказати своє обурення щодо ситуації, створюваної генералітетом[6]

Освіта і наука[ред.ред. код]

Країна має дуже давню національну культуру, писемність виникла ще в 11 — 12 століттях. Основним типом шкіл були буддійські школи. У другій половині 19 століття вони майже всі були закриті англійськими колонізаторами. На початку 20 століття під тиском національно-визвольного руху англійські колонізатори змушені були відкрити деякі державні школи. Починаючи з 1948, коли Бірманський Союз вийшов зі складу Британської імперії, розгорнулась боротьба за загальне обов'язкове початкове навчання, за доступність і єдність шкільної освіти. 1955/56 було: початкових шкіл — 11 075 (1 186 288 учнів), неповних середніх — 415 (143 448 учнів), середніх — 221 (41 252 учнів). В системі освіти провідну роль відіграє Рангунський університет (заснований 1920), побудований за типом англійського, з шістьма коледжами (1956 було понад 12 тисяч студентів). Є ряд професійних навчальних закладів, де готуються кадри для різних галузей народного господарства. Ще 1911 в Рангуні створено Науково-дослідне товариство Бірми, яке вивчає історію, етнографію і мови, має свій друкований орган.

Культура[ред.ред. код]

Архітектура й образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Архітектура й образотворче мистецтво М'янми зв'язані з мистецтвом Індії. У 10—13 столітті тут створився свій стиль, близький до мистецтва сусідніх країн — Таї та Кхмеру. Розвиток традицій індійського мистецтва бачимо в храмах давнього міста Паган. Провідний архітектурний тип — ступа. Самобутню форму храму-ступи вироблено в 10 столітті. Це широке дзвоноподібне завершення на квадратно-уступчастій основі (наприклад так званий Вуликовий храм у Пагані). Головним пам'ятником національного бірманського мистецтва є храмовий ансамбль Шві-Дагон у місті Рангуні. Нижня його частина забудована храмами-ступами, великими статуями Будд і фантастичних істот, у виконанні яких є дещо спільне з мистецтвом Південного Китаю (багатоярусні ажурні пірамідальні дахи, примхливі орнаменти). Проте обличчя відтворюють цілком місцевий етнічний тип, а декоративна дерев'яна різьба позбавлена химерності. Коні, люди, візки невимушено розташовані на фоні рослинного орнаменту, вони цілком реалістичні. Завершує ансамбль колосальна ступа головного храму, що формою нагадує дзвін; красиво перерізаний посередині, він закінчується шпилем. Мистецтво Бірми було підпорядковане пропаганді ідей буддизму.

Сучасні художники М'янми звертаються до зображення навколишнього життя, до народних тем (художник Маун Тун Тін та інші). Зберігаються і розвиваються традиції прикладного мистецтва, пам'ятники давнини дбайливо реставруються.

Музика[ред.ред. код]

Музика М'янми національно своєрідна, має вікові традиції. Народні мелодії і ритми зазнавали певного впливу музики сусідніх країн (Китай, Індія), але зберегли національну самобутність. З народних оркестрів найпоширеніший саїнг, в складі якого близько 30 барабанів (1956 гастролював у Москві). Для народних танців М'янми характерне поєднання різних ритмічних малюнків музики і танців. Розвивається професіональна музика. Відома пісня на тему бірмано-радянської дружби композитора У По Увей.

Література[ред.ред. код]

Література в М'янмі зародилася в середні віки: найдавніші писемні пам'ятки належать до 11 — 12 століть; розвивалася двома мовами: «палі»— священною, нині мертвою мовою буддизму, і бірманською. Крім того, М'янма має багату, але мало досліджену народну творчість. До 19 століття класична література мала виключно релігійний (буддистський) характер. В ній усталилися певні жанрові форми (пйо, джатак, ечин та інші). З 15 по 19 століття найповніше розвивалася поезія; найвидатніші поети — Шін Магатілавунта (15 століття), Таунгбіла (17 століття), Сейндачоту (18 століття) та інші. В народі була з давніх часів дуже популярна драма; відомі драматурги 18—19 століть: М'яваді Мінджі У Са, У Чін У, У Поун Нья та інші. Проза почала розвиватися лише на початку 20 століття, коли з'явилися перші романи бірманських авторів: У Чі, Маун Ба Тіна, У Ла, У Луна (пізніше відомого як Такін Кодо Хмаїнг), а також переклади європейських письменників.

В 20—30-х роках 20 століття посилився національно-визвольний рух, що викликав бурхливий розвиток національної літератури, поклав початок новій літературі. Серед інтелігенції виник просвітительський рух «Кхісан» («Вік експериментів»). 1937 передові письменники заснували видавництво «Нагані» («Червоний дракон»), що ставило перед собою політичну мету. Обидві групи об'єдналися й створили асоціацію письменників, яка відіграє велику роль у культурному і громадському житті країни. Популярні сучасні письменники: Такін Кодо Хмаїнг, Мінтувун, Ма Ма Ле, Дагон Тая, БамоТінАун, Таду, Тукха, Аун Лін та інші.

Медицина[ред.ред. код]

В 1956 було 196 лікувальних закладів на 9809 ліжок, в тому числі 180 загальних лікарень на 7241 ліжко, 5 інфекційних, 1 родильний будинок, 1 психіатрична лікарня, 7 лепрозоріїв; лікарів — 1200 (6 лікарів на 100 тисяч жителів), лікарських помічників — 350. На державній службі було 393 лікарі, 654 акушерки, 371 фармацевт. За неповними даними 1956 народжуваність становила 35,9 на 1 тисячу жителів, смертність — 21,8, дитяча смертність — 166,8. Поширені захворювання — малярія, проказа, туберкульоз, холера, віспа, бері-бері та інші.

Цікафі факти[ред.ред. код]

У М'янмі знаходиться найбільший у світі дерев'яний міст - У-Бейн

У М'янмі знаходиться найдовший з найстаріших мостів, зроблений з тика - У-Бейн. Його довжина 1,2 км, побудований приблизно в 1850 році[7].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Flag of Myanmar.svg Це незавершена стаття про М'янму.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.