М'ята блошина
| М'ята блошина | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Mentha pulegium (L.) 1753 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Melissa pulegium (L.) Griseb. Mentha albarracinensis Pau |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
М'я́та блоши́на (лат. Mentha pulegium L.) — багаторічна трав'яниста рослина роду М'ята родини Глухокропивових.
Зміст |
Народні назви [ред.]
Полій, шандра.
Морфологічна характеристика [ред.]
Багаторічна рослина. Стебло висотою 20 — 60 см, розгалужене, розсіяно-волосисте. Листя черешкові, еліптичні, або подовжено-яйцеподібні, листова пластина по краю упо зарубчато-пильчата, в основі клиновидна. Квіти зібрані в густі, майже шаровидні кільця; чашечка з трикутними зубцями верхньої губи і майже шилоподібними — нижньої губи, вінчик рожево-ліловий з білою трубочкою. Плоди яйцевидні, бурі, блискучі, дрібно сітчасто-ямчасті горішки. Цвіте у липні — серпні. Плоди дозрівають у серпні — вересні.
Екологія [ред.]
Зростає в заплавних луках, по берегах річок.
Поширення [ред.]
- Африка
- Азія
- Європа
- Північна Європа: Ірландія, Сполучене Королівство
- Середня Європа: Австрія, Бельгія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Німеччина, Нідерланди, Польща, Швейцарія
- Східна Європа: Молдова, Україна
- Південно-Східна Європа: Албанія, Болгарія, колишня Югославія, Греція (включно з Критом), Італія (включно з Сардинією, Сицилією); Румунія
- Південно-Західна Європа: Франція (включно з Корсикою), Португалія, Іспанія (включно з Балеарськими островами)
В Україні зустрічається спорадично у західних областях та на півдні Криму.
Культивується на натуралізована майже повсякмісно.
Хімічний склад [ред.]
Листя містять ефірну олію (сухі — до 2%), у складі якої до 90% пулегона, ментол, ментон.
Використання [ред.]
Ефірну олію застосовують у парфюмерній, консервній та кондитерській промисловості, для ароматизації напоїв, чаю, оцету. В народній медицині надземну частину вживали як ранозагоювальний і антисептичний засіб, а також при коклюші, бронхіальній астмі, істерії.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
