М'ята перцева

Перце́ва м'я́та (Mentha piperita) — гібридний вид м'яти.

У дикому стані ніде не росте. Це стара культурна рослина виведена в Англії в 17 столітті шляхом схрещування диких видів м'яти: водяної (Mentha aquatica) і кучерявої або зеленої (Mentha spicata), але остання можливо сама є природним гібридом, що виник з лісової (Mentha laxiflora) і круглолистої м'яти (Mentha nemorosa).

Біологічні характеристики

М'ята перцева — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище стелиться і дає пагони. Стебло чотиригранне, галузисте, близько 0,5 м заввишки. В культурі найвідоміші два різновиди: чорна м'ята з червоно-фіолетовими стеблами і жилками листка та біла м'ята із світло-зеленими стеблами і жилками. Листки супротивні, короткочерешкові. Квітки дрібні, червоно-фіолетові, розміщені кільцями, зближеними в густі колосоподібні суцвіття на верхівках стебла й гілок. Віночок зрослопелюстковий, лійкоподібний, дещо неправильний, з чотирма лопатями. Вся рослина дуже ароматна.

У листках і суцвіттях міститься ефірна олія (0,8—3,5 %). її кількість залежить від умов розвитку рослини, часу збирання і сорту м'яти. Основними компонентами ефірної олії є ментол і ментон. Крім того, до її складу входять цінеол, ментофуран, тимол, карвакрол, сесквітерпеновий біциклічний вуглець, сесквітерпеновий кетон і сесквітерпенові спирти невстановленої будови. Ефірна олія має приємний прохолодний смак і тонкий сильний аромат.

Використання

Листя м'яти і ефірну олію застосовують у багатьох галузях харчової промисловості для ароматизації напоїв, соусів, кондитерських і лікеро-горілчаних виробів.

Медичне застосування

Листки — лікарська сировина

Лікарською сировиною є листки. Свіжу квітучу траву використовують у гомеопатії.

В медичній практиці — як болезаспокійливе і для зубних полоскань. З олії одержують ментол, який міститься у багатьох лікарських препаратах як дезинфікуючий і протизапальний засіб. 25—30%-ний розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (препарат валідол) застосовують при стенокардії.

Листки м'яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишківника і нудоти. Майже аналогічно використовується настоянка м'яти.

Вирощування

Під м'яту ділянку орють на зяб на глибину 25—27 см, одночасно вносять органічні добрива з розрахунку 300—400 кг/100 м². Рано навесні поле боронують і культивують.

Свіжі непророслі кореневища висаджують вручну квадратно-гніздовим (45×45 см) способом. Після садіння ґрунт прикочують. При появі бур'янів посіви 1—2 рази культивують на глибину 8—10 см.

Перечна м'ята майже не утворює насіння і тому розмножується вегетативно (поділом кореневища, стебел і навіть укоріненням листків). Рослина дуже вимоглива до вологості і родючості ґрунту. Високий урожай вона дає при вирощуванні на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод та родючими легкими ґрунтами. При стійкому та достатньому сніговому покриві витримує морози — 18—30°С. У літні місяці оптимальна середньодобова температура для успішного росту м'яти становить 18—22°С. Часті дощі і висока температура повітря зумовлюють зниження вмісту ефірної олії.

Збір

Цвітіння — сигнал для збору сировини

М'яту збирають у липні — серпні у фазі бутонізації і початку цвітіння або дещо пізніше, при зацвітанні головних квіток. Після відростання можливе повторне збирання (вересень).