НДДКР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (акронім НДДКР) (рос. НИОКР) — сукупність робіт, спрямованих на отримання нових знань та їх практичне застосування при створенні нового виробу або технології.

НДДКР (в англійській мові використовується термін «Research & Development» (R&D)), який включає: Науково-дослідні роботи (НДР) — роботи пошукового, теоретичного та експериментального характеру, що виконуються з метою визначення технічної можливості створення нової техніки в певні терміни. НДР поділяються на фундаментальні (одержання нових знань) і прикладні (застосування нових знань для вирішення конкретних задач) дослідження.

Дослідно-конструкторські роботи (ДКР) і технологічні роботи (ТР) — комплекс робіт з розробки конструкторської та технологічної документації на дослідний зразок виробу, виготовлення та випробувань дослідного зразка виробу, які виконуються за технічним завданням.

Етапи НДДКР[ред.ред. код]

Процес виконання НДДКР може складатися з однієї або декількох стадій. В науково-технічної діяльності під стадією (етапом) розуміється сукупність робіт, що характеризується ознаками їх самостійного планування та фінансування, спрямована на отримання передбачених результатів і підлягає відокремленої приймання. Кожен окремий етап може бути самостійним результатом інтелектуальної діяльності, факт впровадження якого не залежить від моменту закінчення робіт в цілому. В залежності від життєвого циклу виробів, можуть бути виділені такі типові етапи НДДКР:

Дослідження

Розробка

  • Розробка ескізного проекту;
  • Розробка технічного проекту;
  • Розробка робочої конструкторської документації на виготовлення дослідного зразка;
  • Виготовлення дослідного зразка;
  • Проведення випробувань дослідного зразка;
  • Відпрацювання документації
  • Затвердження робочої конструкторської документації для організації промислового (серійного) виробництва виробів.

Поставка продукції на виробництво та експлуатація

Ремонт

  • Розробка робочої конструкторської документації на проведення ремонтних робіт.

Зняття з виробництва

  • Розробка робочої конструкторської документації на утилізацію.

Приклад етапів виконання ДКР[ред.ред. код]

Порядок етапів виконання ДКР на оптико-електронний прилад:

  1. Вивчення існуючих виробів подібного типу
  2. Вивчення елементної бази придатною для побудови необхідного вироби
  3. Вибір елементної бази
  4. Розробка оптичної схеми прототипу вироби
  5. Розробка структурної електричної схеми прототипу вироби
  6. Розробка ескізів корпусу вироби
  7. Узгодження з замовником фактичних технічних характеристик і зовнішнього вигляду виробу
  8. Розробка електричної принципової схеми вироби
  9. Вивчення виробничої бази та можливостей виробництва друкованих плат
  10. Розробка тестової друкованої плати вироби
  11. Розміщення замовлення на виготовлення тестової друкованої плати вироби
  12. Розміщення замовлення на поставку елементної бази для виготовлення виробу
  13. Розміщення замовлення на пайку тестової друкованої плати вироби
  14. Розробка тестового кабелю вироби
  15. Виготовлення тестового кабелю вироби
  16. Випробування тестової друкованої плати вироби
  17. Написання програмного забезпечення для тестової друкованої плати вироби і комп'ютера
  18. Вивчення виробничої бази та можливостей виробництва оптичних елементів
  19. Розрахунок оптичних елементів вироби з урахуванням можливостей виробництва
  20. Вивчення виробничої бази та можливостей виробництва пластмасових корпусів, металевих елементів і метиз
  21. Розробка конструкції корпусу оптичного боксу вироби з урахуванням можливостей виробництва
  22. Розміщення замовлення на виготовлення оптичних елементів і корпусу оптичного боксу вироби
  23. Дослідна збірка оптичного боксу вироби з підключенням тестової друкованої плати
  24. Випробування режимів роботи тестової друкованої плати вироби та оптичного боксу
  25. Корекція програмного забезпечення, принципової схеми і параметрів оптичної частини виробу, з метою отримання заданих параметрів
  26. Розробка корпусу вироби
  27. Розробка друкованої плати за фактичними розмірами корпусу вироби
  28. Розміщення замовлення на виготовлення корпусу прототипу вироби
  29. Розміщення замовлення на виготовлення друкованої плати прототипу вироби
  30. Розпайка та програмування друкованої плати вироби
  31. Фарбування корпусу прототипу вироби
  32. Виготовлення кабелю прототипу вироби
  33. Остаточна збірка прототипу вироби
  34. Тестування всіх параметрів і надійності роботи прототипу вироби
  35. Написання технології виробництва вироби
  36. Написання інструкції користувача до виробу
  37. Передача технічної документації, програмного забезпечення і прототипу вироби замовнику з підписанням документів про закінчення контракту

Статистичні дані[ред.ред. код]

Витрати на НДДКР {в % від ВНП)[1]
Країна Витрати на НДДКР
× 1967 1984 2013[2]
Франція 2,1 2,2
Німеччина 2 2,5
Японія 1.5 2,6
СРСР 2,9 3,9 1,14Росія
Великобританія 2.3 2,4
США 2,8 2,6

</tbody>

ПОКАЗАТЕЛИ ОТДЕЛЬНЫХ СТРАН

Расходы на НИОКР (млн.долл.)

Численность научных работников (тыс.чел.)

 

1993 г.

1995 г.

1993 г.

1995 г.

Германия

2321

3976

19.2

20.8

Швейцария

2524

3088

14,7

14,4

Великобритания

2295

2479

20,0

19,1

Япония

1781

1867

11,8

12,5

Франция

1204

1644

9,3

10,0

Канада

1666

1396

10,3

11,1

Нидерланды

691

838

6,3

6,3

Швеция

200

807

данных нет

данных нет

Южная Корея

55

372

данных нет

данных нет

Всего:

14618

17666

105

108

Источник: Bureau of Economic Analysis. U.S. Dept. of Commerce. http://www.mevriz.ru/articles/1999/1/824.html


Згідно з даними дослідницького інституту Battelle Memorial Institute[3], в 2011 році світові витрати на НДДКР виростуть на 3,6% і складуть 1,2 трлн доларів США.

Перше місце за обсягом НДДКР займають США (382,6 млрд; 2,7% від обсягу власного ВВП)

Друге місце займе Китай (153,7 млрд; 1,4% ВВП)

Третє місце належить Японії (144,1 млрд; 3,3% ВВП)

Замикає десятку світових лідерів Росія (23,1 млрд; 1% ВВП)

Довідково:

В СРСР обсяг внутрішніх витрат на НДДКР становив 5% ВВП[4].

У списку країн, що інвестують в науку, Росія стоїть на 29 місці, відстаючи від Європейського союзу в 12 разів, від Китаю — в 6,4 рази, від Індії — в 1,5 рази[2]. 70% грошей в науку у РФ вкладає бюджет, решту — бізнес; в провідних країнах світу — навпаки[2].

Структура фінансування за всіма видами НДДКР в 1985 р.[5]

Види дослідницьких робіт СРСР США Японія
Фундаментальні дослідження 12,8% 14% 13%
Прикладні дослідження 60,3% 22% 25%
Дослідно-конструкторські розробки 26,9% 64% 62%

Джерела фінансування НДДКР в США[6]

Федеральний бюджет Приватні компанії Університети
35%[7] 60% 5%

Структура приватного інвестування в НДДКР в США[8]

Пенсійні фонди і страхові компанії Засоби корпорацій Інші
55% 10% 35%

Держава та R&D[ред.ред. код]

в 2007 р. Урядом Росії було прийнято рішення про виділення на період до 2010 р. 130 млрд руб. на розвиток нанотехнологій — найбільш перспективного на сьогоднішній день напрямку НДДКР[1].

У ряді країн уряди матеріально підтримують навіть ті НДДКР, що проводяться приватними компаніями. Так, у Німеччині 50% вартості НДДКР приватних компаній оплачуються з державного бюджету[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в http://ecouniver.com/UNQWi/3001-nauchno-texnicheskij-progress-i-razvitie-ntp.html
  2. а б в Sapienti sat
  3. [1]| Государственный интернет-канал «Россия»".
  4. [2]| Т. А. Тормышева «Возможно ли в России построить национальную инновационную систему?».
  5. Nelson R., National Innovation System. New York, Oxford, 1993.
  6. [3]| М. А. Мустафин «Инновационная политика в развитых странах мира».
  7. Розмір державних асигнувань відрізняється в залежності від галузі. Наприклад, в аерокосмічній промисловості за рахунок бюджетних коштів здійснюється 75% всіх НДДКР
  8. [4]| М. А. Мустафин «Инновационная политика в развитых странах мира».

Література[ред.ред. код]

  • Закон України Про наукову й науково-технічну діяльність
  • Балабанов И. Т. Инновационный менеджмент.- СПб: Питер, 2001.-304с.: ил.
  • Бондаренко О. А., Козьменко С. Н. Оптимизация инвестиционного обеспечения инноваций как средство стабилизации и роста экономики Украины. — Сумы: ИПП «Мрия-1» ЛТД: Инициатива, 2000. — 85 с.
  • Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент: Учеб пособие.-К.:МАУП, 2000–148с.
  • Інноваційна стратегія українських реформ. / Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. — К.: Знання України, 2002. — 326 с.
  • Лукинов И. Приоритетная политика государства в технологических преобразованиях // Экономика Украины. — 1997. — № 2. — C. 4 — 19.
  • Ідеальна країна: інтелектуальний прорив http://www.kraina.org.ua/index.php?pageid=09
  • Офіційний сайт Державного комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua