Набережне (Івано-Франківський район)
| село Набережне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Більшівцівська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1950 |
| Населення | 71 |
| Площа | 0,467 км² |
| Густота населення | 152,03 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77141 |
| Телефонний код | +380 03431 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°14′56″ пн. ш. 24°51′22″ сх. д. / 49.24889° пн. ш. 24.85611° сх. д.Координати: 49°14′56″ пн. ш. 24°51′22″ сх. д. / 49.24889° пн. ш. 24.85611° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77140, с. Дитятин |
| Карта | |
  Набережне | |
 Набережне | |
| Мапа | |
| |
Набережне́ — село Більшівцівської селищної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. До 1946 року називалося Библо.[1]
Назва[ред. | ред. код]
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Библо перейменовано на Набережне[2].
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадується у дарчій грамоті опольського князя Владислава 31 серпня 1375 р.[3]
На думку Ігоря Мицька, від давньої назви села — Библо — походить родове прізвище бояр Бибельських.[4]
Згадується 4 березня 1437 року в книгах галицького суду[5]. Ян Бучацький у 1453 році отримав маєток у селі від свого стрийка Міхала «Мужила» Бучацького, став підписуватись з Литвинова і Библа.[6]
1469 року було укладено угоду між львівському архиєпископу РКЦ Григорієм Сяноцьким та Миколаєм Карнковським з Медухи стосовно розмежування саджавок між Медухою та Библом.[7]
У 1939 році в селі проживало 730 мешканців (290 українців, 420 поляків, 20 євреїв)[8].
Па'мятки[ред. | ред. код]
Церква святої Параскеви (1863 року, дерев'яна) належить до дахового (хатнього) типу, є однозрубною дводільною спорудою.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дерев'яна сакральна архітектура Опілля. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Станіславської області»
- ↑ Дарча грамота опольського князя Владислава Юськові зі Скорнич на довічне володіння с. Бибель і війтівством з дворищем у с. Добра Вода Галицького повіту. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ * Мицько Ігор. Дмитро Дядько: генеалогічний етюд [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.]. — Ч. 5.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] — T. XII. — S. 19. — № 159. (лат.)
- ↑ Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 2. — S. 216. (пол.)
- ↑ Meducha // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 230. (пол.) — S. 230. (пол.)
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
Джерела[ред. | ред. код]
- Bybło (1), wś, pow. rohatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 487. (пол.) — S. 487. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Дерев'яна сакральна архітектура Опілля [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||