Наваринська битва
| Наваринська битва | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Грецька революція | |||||||
 Наваринська морська битва (1827) |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
| Греція, Великобританія, Франція, Росія | Османська імперія Єгипет у складі Османської імперії |
||||||
| Командувачі | |||||||
| Едвард Кодрінгтон Генрі де Реньї Гейден Логін Петрович |
Ібрагім-паша | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 10 лінійних кораблів, 10 фрегатів, 4 брига, 2 корвета, 1 тендер | 3 лінійних кораблі, 17 фрегатів, 30 корветів, 28 бригів, 5 шхун, 5 або 6 брандерів | ||||||
| Втрати | |||||||
| 181 вбитих, 480 поранених Всього: 661 |
4109 убитих чи поранених |
||||||
|
|
|---|
Нава́ринська би́тва 1827 — морська битва, що відбулась 8 (20 жовтня) 1827 у Наваринській бухті (на південно-західному узбережжі півострова Пелопоннес) між турецько-єгипетським флотом і з'єднаним флотом Росії, Великобританії та Франції під час Грецької національно-визвольної революції 1821—1829 років.
Перебіг битви[ред.]
Союзні ескадри були направлені для тиску на Туреччину, яка відмовилася виконати вимоги Лондонської конвенції 1827 про надання Греції автономії. Командувачі ескадри англійська віце-адмірал Е. Кодрінгтон, російський контр-адмірал Л. М. Гейден і французький контр-адмірал А. Г. де Ріньї прийняли рішення увійти у Наваринську бухту, де знаходився турецько-єгипетський флот під командуванням Ібрагіма-паші (3 лінійних корабля, 23 фрегата та близько 40 корветів і бригів, що мали до 2 220 гармат).
Вхід у бухту захищали берегові батареї (165 гармат і 6 брандерів). 8 (20 жовтня) англійські (3 лінійних корабля, 4 фрегата, 1 корвет і 3 бриг), французькі (3 лінійних корабля, 2 фрегата, 2 корвета) та російські (4 лінійних корабля, 4 фрегата) ескадри (всього 1676 гармат) під загальним командуванням Едварда Кодрінгтона, як старшого по званню, увійшли в бухту.
Після вбивства турками англійського парламентаря і обстрілу кораблів береговими батареями союзники відкрили вогонь. На протязі 4 годин турецько-єгипетський флот був повністю знищений, загинуло до 7 тис. турків. У бою особливо відзначився російський флагманський корабель «Азов» під командуванням капітана 1-го рангу М. П. Лазарєва. Союзники втратили понад 800 чоловік вбитих і поранених. Розгром турецького флоту сприяв національно-визвольній боротьбі Греції та перемозі Росії в російсько-турецькій війні 1828—1829 років.
Джерела[ред.]
