Нафпліон
| Нафпліон Ναύπλιο |
|
|---|---|
 |
|
  Нафпліон |
|
| Координати: 37°34′ пн. ш. 22°48′ сх. д. / 37.567° пн. ш. 22.800° сх. д. | |
| Країна | Греція |
| Децентр. адміністрація | Адміністрація Пелопоннесу, Західної Греції та Іонічних островів |
| Периферія | Пелопоннес |
| Периф. одиниця | Арголіда |
| Колишні адмін. одиниці | |
| - Регіон | Пелопоннес |
| - Ном | Арголіда |
Розташування на мапі ному  |
|
| Площа | |
| - Повна | 33,6 км² |
| Найбільша висота | 10 м |
| Найменша висота | 0 м |
| Населення (2001[1]) | |
| - Усього | 13 822 |
| Часовий пояс | EET/EEST (UTC+2/3) |
| Поштовий код | 211 00 |
| Телефонний код(и) | 2752 |
| Авто | ΑΡ |
| Вебсайт: www.nafplio.gr | |
На́фпліон або Наупліо (грец. Ναύπλιο) — місто Греції, столиця ному Арголіда, важливий порт Пелопоннесу. З 1829 по 1834 рік було першою столицею незалежної Греції. За часів венеційського панування був відомий як Наполі-ді-Романья (італ. Napoli di Romània).
Історія[ред. | ред. код]
Територія міста була населена ще у прадавні часи. Археологічні розкопки довели, що місто існувало тут принаймні в добу мікенської цивілізації. Згідно з давньогрецькою міфологією, місто заснував Навплій — син Посейдона та Амімони.
Візантія, Венеція, Османська імперія[ред. | ред. код]
Старе місто Нафпліону, відоміше як Акронафпліон, датується докласичними роками. У подальшому візантійці, франки, венеційці, турки зводили тут свої укріплення, перебудовували фортецю.
1212 року Нафпліон був захоплений французькими хрестоносцями, 1388 року місто було продано венеційцям. У венеційські час місто називалось Наполі-де-Романья, щоб відрізнити його від Неаполя в Італії. 1540 року містом заволоділи османи, які дослівно перейменували його назву з італійської, тур. Mora Yenişehri — Нове місто Мореї. 1685 року венеційці повернули собі місто, саме вони розпочали будівництво замку Паламіді. Проте 1715 року Нафпліон знову був захоплений османами.
Грецька революція[ред. | ред. код]
У Грецькій війні за незалежність Нафпліон був однією з основних османських фортець, яка близько року тримала облогу Теодороса Колокотроніса, після чого місто стало тимчасовою резиденцією грецького уряду. Зрештою 1829 року Іоанн Каподистрія надав місту статусу столиці Греції. 1831 року в Нафпліоні ситуація вкрай дестабілізувалась і 9 жовтня президент Каподистрія був убитий анархістами, маніотами, родичами повстанця Петроса Мавроміхаліса. Після створення Королівства Греція та приїзду нового грецького короля Оттона Нафпліон залишався королівською столицею до 1834 року.
Сучасність[ред. | ред. код]
Туризм у Нафпліоні почав розвиватись з 1960-х років, хоча і не так жваво, як в інших районах Греції. Найбільшою популярністю місто користується серед туристів, що прибувають з країн Скандинавії, а також серед самих греків, здебільшого мешканців Пелопоннесу.
Визначні місця[ред. | ред. код]
- Музей комболой
- Музей народного мистецтва визнаний Європейським музеєм року в 1981 роцію
- Паламіді
- Бурдзі
- Акронафплія
Населення[ред. | ред. код]
| Рік | Місто | Муніципалітет |
|---|---|---|
| 1981 | 10,611 | — |
| 1991 | 11,897 | 14,740 |
| 2001 | — | 16,885 |
Персоналії[ред. | ред. код]
- Харілаос Трикупіс — грецький політик, 7 разів обирався на пост прем'єр-міністра країни у період з 1875 по 1895 роки.
- Теллос Аграс — офіцер Грецької армії, герої Боротьби за Македонію.
- Ніна Боуден — англійська письменниця, нині мешкає в Нафпліоні.
- Сотіріос Сотіропулос — прем'єр-міністр Греції в 1893 році.
- Ангелос Терзакіс — новогрецький письменник, драматург.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Δείτε τη Διοικητική Διαίρεση. Міністерство внутрішніх справ, децентралізації та електронного управління Греції (гр.) . www.ypes.gr. Процитовано 9 вересня 2009.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нафпліон |
- Bailly, Anatole (1901). Abrégé du dictionnaire grec-français. Hachette, Paris, France. p. 585.
- Entick, John. A Compendious Dictionary of the English and Latin Tongues. New edition carefully revised and augmented throughout by Rev. M.G. Sarjant. London, 1825.
- Ellingham, Mark; Dubin, Marc; Jansz, Natania; and Fisher, John (1995). Greece, the Rough Guide. Rough Guides. ISBN 1-85828-131-8.
- Gerola, Giuseppe (1930–1931). "Le fortificazioni di Napoli di Romania, " Annuario dell regia scuola archeologicca di Atene e delle missioni italiane in oriente 22-24. pp. 346–410.
- Kolokotrones, Theodoros (1969). Memoirs from the Greek War of Independence, 1821—1833. E. M. Edmunds, trans. Originally printed as Kolokotrones: The Klepht and the Warrior. Sixty Years of Peril and Daring. An Autobiography. London, 1892; reprint, Chicago.
| |||||||
