Навіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Навіз
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький район
Рада Навізька сільська рада
Код КАТОТТГ UA07080250240085886
Основні дані
Засноване 1577
Населення 1085
Площа 3,32 км²
Густота населення 326,81 осіб/км²
Поштовий індекс 45112
Телефонний код +380 3368
Географічні дані
Географічні координати 51°04′20″ пн. ш. 25°23′15″ сх. д. / 51.07222° пн. ш. 25.38750° сх. д. / 51.07222; 25.38750Координати: 51°04′20″ пн. ш. 25°23′15″ сх. д. / 51.07222° пн. ш. 25.38750° сх. д. / 51.07222; 25.38750
Середня висота
над рівнем моря
176 м
Водойми Стир,Лютиця,озеро Мале,Середнє,Святе
Відстань до
обласного центру
55 км
Відстань до
районного центру
22 км
Місцева влада
Адреса ради 45112, Волинська обл., Рожищенський р-н, с.Навіз, вул.Б.Хмельницького,7
Карта
Навіз. Карта розташування: Україна
Навіз
Навіз
Навіз. Карта розташування: Волинська область
Навіз
Навіз
Мапа
Мапа

CMNS: Навіз у Вікісховищі

Наві́з — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 1085 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на лівому березі річки Стир, на Волинсько-Подільському плато, на межі Волині і Полісся, при Лютиненцькому болоті, на схід від містечка Сокуль.

Віддаль від районного центру 22 км, від обласного 55 км.

Село з районним центром з'єднується шосейною дорогою, а також по річці Стир.

Недалеко від села три озера — Крайнє, Середнє, Святе і за переказами з'єднуються підземними джерелами. За озерами розташований ліс, переважно хвойний, з невеликими масивами мішаного лісу.

Село розміщується на так званому Волинсько-Подільському плато, західна частина якого вклинюється в Поліську зону.

Відомості з історії села сягають епохи пізнього палеоліту. В південній частині села в урочищі Гора на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега річки Стир висотою 12—15 м над рівнем заплави — стоянка епохи пізнього палеоліту. З півночі її територія відокремлена від напільної тераси заплавою безіменного потічка (лівосторонній доплив Стиру), утворюючи своєрідну видовжено-трикутну у плані ділянку території берега. Ширина її найвужчої частини не перевищує 20-30 м, а найширшої складає 60—80 м. Орієнтовно площа стоянки не перевищує 1 га. У південно-західній частині села в урочищі Лемінь на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега річки Стир, висотою близько 7 м над рівнем заплави та за 300 м на південь від цвинтаря — поселення культури гребінцево-накольчастої кераміки площею близько 0,3 га.

За 0,8 км на південний захід від села на мисі першої надзаплавної тераси правого берега річки Лютиці висотою 4—5 м над рівнем заплави — багатошарове поселення культур гребінцево-накольчастої кераміки і давньоруського періоду X—XII ст., площею 2 га.

У літературних джерелах село Навіз згадується в 1577 р. Тут раніше був дрімучий ліс, але вигідне географічне становище. Протікала річка Стир, родючі ґрунти, але це не була головна причина заселення. Причиною заселення було те, що з промислових районів України вивозили людей в глухі місця, які піднімалися на боротьбу.

Тому і село називається Навіз, бо сюди були навезені люди.

Мікротопоніми[ред. | ред. код]

На теренах села — пасовище Ведмедиця, місцевість Острівки.

У селі є вулиці: Набережна, Молодіжна, Садова. В селі є традиція проводити так звані свята вулиць, зокрема такі свята проводилися у 2000 році — Набережної, у 2002 році — Молодіжної, у 2004 році — Садової.

Історія[ред. | ред. код]

Литовсько-польський період[ред. | ред. код]

Село вперше згадується 1577 року як власність Михайла Загоровського, який платив від нього за 4 дими, 2 городи, а князь Михайло Сокальський від 8 димів, 4 городів, а крім того Захарій Лагодовський від 2 димів.

У 1583 році платили з Навозу князь Марко Сокольський від 5 димів, і 2 городів, Камінецький від 4 димів і 1 кінного боярина, а Андрій Загоровський від 6 димів, З городів, 2 підсудків, 2 бояр.

У 16091753 роках село підпорядковувалося Острозькій ординації.

Близько 1640 року платив з Навозу Гнат Іловецький. У 1671 році село належало братам Іловецьких: Михайлові, Петру, Криштофу, Івану. Ця частина села належала до Іловицьких аж до 19 століття, коли то перейшла до Стемпковських.

Російська імперія[ред. | ред. код]

У часи Російської імперії належало до Рожищанської волості Луцького повіту Волинської губернії.

У кінці XIX століття в селі було 181 двір і 1 076 жителів, а також був водяний млин.

За переписом 1911 року великі земельні наділи села належали поміщику М. Козанчю — 1316 десятин.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

21-23 вересня 1939 року коло села відбувалися бої між полком КОР «Глибоке» і радянською 87-ю стрілецькою дивізією, які після втечі командира полку полковника Зайончковського закінчились капітуляцією поляків[1].

У часі німецької окупації село належало до райхскомісаріату «Україна», генерального округу «Волинь-Поділля». Відвертий грабунок, нехтування потребами селян, жорстокий терор німецької окупаційної влади спонукали українців до опору. У відповідь нацисти застосовували масові репресії. За зрив поставок сільськогосподарської продукції та підтримку українського визвольного руху 15 червня 1943 року в селі Навіз розстріляно вісім осіб та спалено 25 господарств[2].

Символіка[ред. | ред. код]

Срібний «волинський» хрест в червоному полі на гербі підкреслює географічне розташування населеного пункту, зелений пагорб — це давня козацька могила, срібні хвилясті балки в поєднанні з синім — це річки Стир і Лютиця, які протікають через Навіз. Такі ж елементи герба відображені й на прапорі села.

Кольорова гама в цілому віддзеркалює кольори Волинського краю. Червоний — символ любові, мужності, сміливості, срібний — чистота, надія, зелений — символ родючості землі та добробуту, а також і природний ландшафт, у якому знаходиться Навіз, синій — колір води.

Населення[ред. | ред. код]

200[уточнити] року в селі було 954 жителі, 401 оселя, з яких 333 жилі та 68 — нежилі, і 383 господарства.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1204 особи, з яких 571 чоловік та 633 жінки[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1087 осіб[4].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
Українська 99,54 %
Російська 0,28 %
Білоруська 0,18 %

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є Свято-Успенська православна церква та громада християн віри євангельської.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В урочищі «Острів» 2001 року було відкрито пам'ятний знак «Козацькі могили».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі діє загальноосвітня школа I—III ступенів та дошкільний навчальний заклад загального розвитку «Сонечко». Працюють гуртки художньої самодіяльності, драматичний гурток.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В.Бешанов. Червоний бліцкриг. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 17 квітня 2017.
  2. О. Ю. Ленартович. Політика окупаційної влади на Волині в роки Другої світової війни та засоби її реалізації // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки — № 22, 2009. — С. 283
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]