Нагрів провідників

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нагрів провідників — підвищення температури провідникових матеріалів під час проходження по них електричного струму.

Провідники будь-якого призначення мають задовольняти вимогам щодо гранично допустимого нагріву з урахуванням не тільки нормальних, а й післяаварійних режимів, а також режимів у період ремонту і можливих нерівномірностей розподілу струмів між лініями, секціями шин тощо.

Згідно ПУЕ температура голих (неізольованих) провідників не повинна перевищувати +70 ºС, температура провідників із гумовою, наірітовою, полівінілхлоридною ізоляцією — +65 ºС, з паперовою ізоляцією — +80 ºС при температурі навколишнього середовища +25 ºС. При двократному і більшому перевантаженні кабельних виробів можливе займання їх ізоляційних матеріалів. За невеликих перевантажень займання ізоляції не спостерігається, але відбувається швидке її теплове старіння.

Література[ред. | ред. код]

  • Довідник сільського електрика / За редакцією кандидата технічних наук В. С. Олійника. — 3-тє видання, перероблене і доповнене. — Київ, Вид-во «Урожай», 1989. — 264 с.

Джерела[ред. | ред. код]