Наґіб Махфуз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Нагіб Махфуз)
Перейти до: навігація, пошук
Наґіб Махфуз
نجيب محفوظ
Necip Mahfuz.jpg
Дата народження: 11 грудня 1911(1911-12-11)
Місце народження: Османська імперія Каїр, Османська імперія
Дата смерті: 29 серпня 2006(2006-08-29) (94 роки)
Місце смерті: Єгипет Каїр, Єгипет
Національність: єгиптянин
Громадянство: Єгипет Єгипет
Мова творів: арабська
Рід діяльності: письменник
Напрямок: реалізм
Жанр: роман
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1988)

Nobel prize medal.svg

Наґі́б Махфу́з (араб. نجيب محفوظ‎; англ. Naguib Mahfouz; *11 грудня 1911, Каїр — 29 серпня 2006, Каїр) — єгипетський письменник-романіст, драматург, сценарист. Єдиний письменник арабського світу, хто отримав Нобелівську нагороду. Свої головні твори він написав у середині XX століття, а премію отримав у 1988 році.

Біографія[ред.ред. код]

Нагіб Махфуз народився в Каїрі у 1911 році, вивчав у місцевому університеті філософію і літературу. У 1934 р. закінчив філософський факультет Каїрського університету. До 1972 року працював держслужбовцем, спочатку в міністерстві (Ministry of Mortmain Endowments), потім директором з цензури Бюро мистецтв, директором Фонду підтримки кіно, і нарешті — консультантом у справах культури Міністерства культури.

За єгипетськими мірками Нагіб Махфуз був ліберальним автором, і його книги викликали незадоволеність ісламізму. У 1994 на письменника напав з ножем фанатик і серйозно поранив його. Після цієї події здоров'я Махфуза похитнулося, але він продовжив писати. У липні 2006 року Махфуз був госпіталізований і до дня смерті вже не покидав лікарню. Махфуз помер 29 серпня 2006.

Творчість[ред.ред. код]

Першу збірку новел він опублікував у 1938 році, а після неї ряд романів. Європейське визнання проза Махфуза отримала в кінці 1950-х після того, як була опублікована його «каїрська трилогія» («Бейн ал-касрейн», «Каср аш-шоук» і «ас-суккарійа»).

Перші твори Нагіба Махфуза, в яких реалістично зображаються традиційні національні цінності, публікує в журналі «Аль-маджалла аль-Джадіда» його редактор, відомий єгипетський журналіст Салама Муса. Мусса вплинув на молодого Махфуза, і коли той почав писати, говорив: «У тебе є потенціал, але ти ще не розвинув його». Перша збірка новел («Подих безумства») був опублікований в 1938 році. За ним пішов ряд історичних романів, написаних в романтичній манері і присвячених часам правління фараонів. Європейське визнання проза Махфуза отримала в кінці 1950-х після того, як була опублікована його «Каїрська трилогія» («Бейн ал-Касрейн», «Каср аш-Шоук» і «ас-Суккарійа»). Описуючи життя трьох поколінь каїрській сім'ї, автор відображає соціальні і політичні події в історії Єгипту.

У 1960-ті роки відбуваються зміни в творчості Махфуза. Він тяжіє до малих форм (оповідання) і залишає більше місця символу. Почуття постійної тривоги і страждання, викликане еволюцією суспільства, де людина відчуває себе все більш самотнім і покинутим, звучить у таких творах: «Злодій і собака» (1961), «Світло бога» (1963), «Перепілка і осінь» (1964), «Шлях» (1964), «Бідняк» (1965), «Балачки над Нілом» (1966), «Таверна чорної кішки» (1968), «Медовий місяць» (1971). У загальній складності Махфуз написав близько п'яти десятків романів і повістей, більше сотні оповідань.

Остання книга письменника була опублікована у 2005 році: ним став збірник оповідань про життя після смерті «Сьоме небо». Вибрані твори Махфуза, зокрема, «Родопіс», «Пансіонат Мірамар», «Шановний пане», виходили на російській мові в серії «Майстри сучасної прози» в перекладі Валерії Кирпиченко. Після смерті письменника російською мовою також вийшли романи «Торжество піднесеного» (2008) і «Подорож Ібн Фаттуми» (2009). З англійської був переведений ранній роман «Мудрість Хеопса» (2007).

У 1988 присуджена Нобелівська премія з літератури «за реалізм і багатство відтінків арабського оповідання, яке має значення для всього людства». Більше половини його романів було екранізовано. Фільми користуються популярністю в арабському світі. У каїрському районі Мухандісін йому встановлено прижиттєвий бронзовий пам'ятник.

У цілому Махфуз написав близько п'яти десятків романів і повістей, більше сотні оповідань. Остання книга письменника була опублікована в 2005 році: нею стала збірка оповідань про життя після смерті «Сьоме небо».

За єгипетськими мірками Нагіб Махфуз був ліберальним автором, і його книги викликали незадоволеність серед сповідників ісламу. У 1994 році на письменника напав з ножем фанатик і серйозно поранив його. Письменник не переживав мстивих почуттів до людей, що зробили замах на його життя. «Я відчуваю лише глибокий смуток, — говорив він тоді, — мені хотілося б пояснити їм, що іслам ніколи не був релігією вбивства і агресії». У релігійних фанатиках Махфуз бачив «жертв соціальних змін, економічної кризи і безробіття».

Після цієї події здоров'я Махфуза похитнулося, але він продовжував писати. У липні 2006 року Махфуз був госпіталізований і до дня смерті вже не покидав лікарню.

Твори[ред.ред. код]

  • Старий Єгипет (1932) مصر القديمة
  • Шепіт божевілля (1938) همس الجنون
  • Насмішка долі (1939) عبث الأقدار
  • Нубійська рапсодія (1943) رادوبيس
  • Боротьба Фів (1944) كفاح طيبة
  • Сучасний Каїр (1945) القاهرة الجديدة
  • Хан Ель-Халілі (1945)خان الخليلي
  • Алея Мідак (1947) زقاق المدق
  • Міраж (1948) السراب
  • Початок кінця (1950) بداية ونهاية
  • Каїрська трилогія (1956–1957) الثلاثية
  • Робота в палаці (1956) بين القصرين
  • Палац бажання (1957) قصر الشوق
  • Цукрова вулиця (1957) السكرية
  • Діти Ґебелаві (1959) أولاد حارتنا
  • Злодій та пес (1961) اللص والكلاب
  • Перо й осінь (1962) السمان والخريف
  • Божий світ (1962) دنيا الله
  • Заабалаві (1963)
  • Пошук (1964) الطريق
  • Жебрак (1965) الشحاذ
  • Відбившись від берега Нілу (1966) ثرثرة فوق النيل
  • Мірамар (1967) ميرامار
  • Пивна Чорний кіт (1969) خمارة القط الأسود
  • Історія без початку й кінця (1971) حكاية بلا بداية ولا نهاية
  • Медовий місяць (1971) شهر العسل
  • Дзеркало (1972) المرايا
  • Кохання під дощем (1973) الحب تحت المطر
  • Злочин (1973) الجريمة
  • Аль-Карнак (1974) الكرنك
  • Шановний пан (1975) حضرة المحترم
  • Риба гара (1977) ملحمة الحرافيش
  • Кохання над плато пірамід (1979) الحب فوق هضبة الهرم
  • Диявол навчає (1979) الشيطان يعظ
  • Кохання і вуаль (1980) عصر الحب
  • Арабські ночі та дні (1981) ليالي ألف ليلة
  • Весільна пісня (1981) أفراح القبة
  • Залишається одна година (1982) الباقي من الزمن ساعة
  • Мандрівка Ібн Фаттуми (1983) رحلة ابن فطومة
  • Ахенатен, людина, яка живе в правді (1985) العائش فى الحقيقة
  • День, коли убили лідера (1985) يوم مقتل الزعيم
  • Говорячи від ранку до вечора (1987) حديث الصباح والمساء
  • Фонтани й могили (1988)
  • Відлуння автобіографії (1994)
  • Мрії в час одужання (2004) أحلام فترة النقاهة
  • Сьоме небо (2005)

Українські переклади[ред.ред. код]

Українською мовою були надруковані твори Нагіба Махфуза:

  • повість «Історія без початку й кінця» (журнал «Всесвіт», 1989, № 6, с 73-101; переклад Володимира Плачинди);
  • роман „Пансіонат «Мірамар»“ (журнал «Всесвіт», 1997, № 2, с 3-75; переклад Володимира Плачинди; див. також рецензію Миколи Рябчука у газеті «День» від 5 квітня 1997).

Посилання[ред.ред. код]