Надвірна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Надвірна
Nadvirna COA.png
Герб Надвірної
У центрі міста
У центрі міста
Надвірна
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область
Район/міськрада Надвірнянський район
Рада Надвірнянська міська рада
Код КОАТУУ 2624010100
Засноване В 1589 році
Статус міста з 1939 року
Населення 21930 (01.01.2011)[1]
Площа 25,53 км²
Густота населення 860 осіб/км²
Поштові індекси 78400 — 78409
Телефонний код +380-3475
Координати 48°37′49″ пн. ш. 24°34′45″ сх. д. / 48.63028° пн. ш. 24.57917° сх. д. / 48.63028; 24.57917Координати: 48°37′49″ пн. ш. 24°34′45″ сх. д. / 48.63028° пн. ш. 24.57917° сх. д. / 48.63028; 24.57917
Водойма р. Бистриця Надвірнянська, р. Стримба
Міста-побратими Prudnik (Пруднік)Польща Польща
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Надвірна
До обл./респ. центру
 - залізницею 38 км
 - автошляхами 36 км
Міська влада
Адреса 78400, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Мазепи, 29,
Міський голова Андрійович Зіновій Мирославович

Надві́рна (пол. Nadwórna) — місто на Гуцульщині, адміністративний центр Надвірнянського району Івано-Франківської області та Надвірнянської районної ради. Розташоване на правому березі річки Бистриці Надвірнянської, що у передгір'ї Українських Карпат. Його розділяє на дві частини річка Стримба, притока Ворони. На лівому березі Бистриці височіють дві гори — Городище і Скала або Потоки.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Місто розташоване в Західній частині України, в Івано-Франківській області.
На північному сході від Надвірної розташовані села Назавизів, Перерісль, на південному сході — Верхній Майдан, Красна, на півдні — Стримба і Лоїва, на заході — селище Битків, на північному заході — село Молодків, на півночі — Гвізд, на південному заході — Пнів, Пасічна.

Історія[ред.ред. код]

Перші поселенці на теренах Надвірної з'явилися у ІІ тис. до н. е. За містом, на східному пагорбі, виявлено поселення бронзового віку, яке було зруйноване під час будівництва Пнівського замку. Через відсутність джерел не можна точно визначити які саме племена жили на цій території.
На території міста залишки укріпленого валами городища Х — ХІІІ ст. Городище розташоване на північно-західній околиці Надвірної на високому відрозі гори Городище (597 м) на лівому березі Бистриці.

Вважається, що виникнення міста пов'язане із Пнівським замком. Наприкінці XV ст. пнівським маєтком володів шляхетський рід Куропатвів.
Уперше згадується місто 1589 року в протестації, яку подав до суду М.Куропатва. В документі йдеться про напад татар на Галичину, внаслідок якого було знищено право власності автора протестації на села Пнів, Битків, містечко Надвірна.

В останні роки історикам вдалося розшукати архівні документи, в яких Надвірна згадується ще у 1578 році, хоча ці дані ще потребують детальної перевірки.

У 1591 р. Надвірній було надане Магдебурзьке право і вона отримала статус міста.

Ще з часів Галицько-Волинського князівства через Надвірну пролягав торговий шлях. Тут була створена митниця. Родовий герб Куропатвів являв собою щит на блакитному тлі з підковою, повернутою кінцями вгору, всередні якої містився хрест. Над щитом на короні, розташованій над лицарським шоломом з опущеним забралом було зображено яструба з піднятими до польоту крильми, поверненим вправо відносно щита. Починаючи з XVI ст., герб Куропатвів використовували і як герб Надвірної.

Руїни цитаделі в міському парку м. Надвірна

В серпні 1589 р. татарські орди несподівано напали на Прикарпаття. В згадуваній протестації М.Куропатви не сказано чи було зруйновано м. Надвірну, однак в проміжку між 1589–1595 р.р. місто в архівних документах не згадується. Можливо воно було спалене. В 1596 р. місто було відбудоване. Очевидно руйнувань зазнає і надвірнянська оборонна споруда. Вона була зведена з великих нетесаних брил річкового каменю та вапняку. Товщина стін 1,2 м. Ширина замку 35 м, довжина 98 м. Однак, цитадель була споруджена на невеликому підвищенні. Можливо, після 1589 р. Куропатви вирішили побудувати надійнішу оборонну споруду — Пнівський замок.

Він надійно прикрив вхід у гори. Пнівська цитадель вважалися наймогутнішою оборонною спорудою на Прикарпатті. П'ятикутна споруда мала 7 веж. До замку в'їздили перекинутим через рів підйомним мостом. Відтворити внутрішню будову замку майже неможливо. Залишки фундаментів свідчать, що посеред двору знаходився будинок Куропатвів.

У 1621 р. на Покутті діяв опришківський загін Гриня Кардаша. Вони зробили підкоп і непомітно проникнули у твердиню. Пана Александра Куропатву було поранено. Опришки винесли зі сховища більшу частину золота і грошей. Тобто цей напад мав суто грабіжницький характер. Після нападу Куропатви ще дужче укріпили замок, який до XVII ст. був наймогутнішою твердинею Галичини.

У травні 1648 р. на Прикарпатті почався рух непокори польській шляхті. Микола Куропатва очолив загін, що боровся з повсталими. Восени 1648 р. військо Семена Височана підійшло до Пнівського замку. Вони два тижні облягали його. Замок не вдалося здобути, але твердині було завдано значної шкоди. За деякими даними повсталі таки здобули його. Після цього С.Височан пішов на з'єднання з Б. Хмельницьким до Львова.

В 1601 р. міщани побудували ратушу, в якій розмістилася адміністрація. У місті було запроваджено 2 колегії: лаву і раду, які складалися з виборних урядників, що виконували адміністративно-судові функції. Війта призначав власник міста.

У XVII ст. Надвірна стала важливим господарським осередком і значним ремісницьким центром. Спочатку великого розвитку набули будівельні професії (потрібно було відбудовувати місто від частих татарських набігів). Розвивалося також кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство.

У XVII — XVIII ст. Надвірна стає центром торгівлі. Мешканці міста часто чумакували. На початку XVII ст. купці з Угорщини почали проїжджати через Надвірну. Щороку тут відбувалися два ярмарки і щотижня — торги.

Від 1805 р. в місті почало діяти камеральне управління (тобто державне). Основним органом влади була рада. Староста тепер очолював тільки міський суд.

У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою. У віданні повітової адміністрації, яка підлягала намісницькому правлінню, були всі справи крім судових. На початку 1887 р. Надвірна перейшла у власність Міського кредитного закладу у Відні, а від 1891 до 1918 р. належала австрійському цісареві.

На початку XIX ст. цехове виробництво в Надвірній почало занепадати. Цехи витіснило фабрично-заводське виробництво.

Пам'ятник Т. Г. Шевченку

У 1843 р. в Надвірній було споруджено одну з найбільших в Галичині фабрик хліборобських машин. Вже в 1844 р. вони експонувалися на Другій міжнародній виставці у Відні.

В 1870 р. вступили в дію сірникова фабрика Симона Губнера і броварня Вільгельма Бухміллера, а в 1877 р. — лісопильний завод. У 1886 р. держава почала експлуатацію нафтових родовищ у Пасічній, а пізніше — в інших селах, неподалік від Надвірної. Сировину до Надвірної перевозили підводами в дерев'яних бочках. Для її переробки в місті побудовано кустарну дистилярню, в якій з нафти одержували гас. Пізніше головну увагу спрямували на виробництво бензину. Тому дистилярню перебудували, і на початку ХХ ст. тут почав діяти нафтопереробний завод.

Влітку 1893 р. розпочалося спорудження залізничної вітки Станіслав — Вороненка, яка мала проходити через місто. В ньому взяли участь сотні спеціалістів з Італії, Австрії, Німеччини. Крім того, до робіт залучалися багато місцевих жителів.

Перший пробний поїзд пішов новозбудованою колією 21 жовтня 1894 р., а офіційне відкриття залізниці відбулося 19 листопада. На ньому були присутні урядовці зі Львова та Відня.

Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна («Стара» церква, перенесена з Манявського скиту)
Костел Успення Богородиці РКЦ в м. Надвірна

Поряд з економічним та громадським життям міста розвивалася і його культура. На початку XVII ст. в місті вже діяла церква Різдва Христового, що мала кілька дочірніх церков. Після закриття у 1785 р. Манявського скиту головну монастирську церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрали і перевезли до Надвірної. Відтоді у всіх документах вона значиться як Церква Воздвиження Чесного Хреста.

Крім греко-католицької церкви в Надвірній діяв римо-католицький костьол Святої Трійці. Спорудили його в 1599 р. У 1609 р. в Надвірній було створено римо-католицьку парафію. В першій половині XIX ст. до неї належали громади з 16 населених пунктів.

У XVI — XVIII ст. у Надвірній, як і у всій Галичині, більшість населення була неписьменною. У другій половині XVIII ст. в місті на 2233 мешканці діяла тільки одна німецько-єврейська школа на 100 учнів. Після реформи 1777 р. тут було відкрито тривіальну школу, яка мала елементарний та перший класи. Навчання в ній проводилося німецькою та польською мовами.

Єврейська громада[ред.ред. код]

Надвірна колись мала велику єврейську громаду, описана історія якої почалася з 1765 року. З Надвірної походить відома хасидська община.

У 1880 році перепис населення показав 6552 мешканців, з яких 4182 (64%) були євреями. У 1890 році з 7227 мешканців 3618 (50%) були євреями. У 1921 році з 6062 мешканців 2042 (34%) були євреями. У 1942 більшість єврейського населення було страчено нацистами у міських гетто і у концентраційному таборі Белжець.

Назва[ред.ред. код]

Щодо назви міста, то Р.Гандзюк вважає, що вона вказує на існування якогось двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути Пнівський замок, який знаходився занадто далеко (за 2 км), а існувала інша фортифікаційна споруда, руїни якої збереглися в міському парку. Швидше за все це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.


Пам'ятник 100-річчя надвірнянській нафті в м. Надвірна

Існує гіпотеза, що назва міста пішла від назви р. Ворона, котра починається неподалік Надвірної (місто над Вороною).

Львівський історик Петро Сіреджук відстоює версію, згідно з якою виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. Делятину міського статусу. Магнат Куропатва на межі свого маєтку з делятинським збудував митницю, пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками.

Однак, автори «Географічного словника королівства Польського» вважають, що Надвірна отримала назву від поселення челяді, яке утворилося за мурами замку:[2]

« "...Nazwisko Nadworna pochodzi od licznej służby nadwornej możnych Potockich, która w zamku, nie mająс miejsca, około tego w pryrządzonych domach została osadzona, z których poźniej miasteczko powstało..."  »

Назва Надвірна походить від численної прислуги магнатів Потоцьких, котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко.

Підприємства[ред.ред. код]

АТ «Нафтохімік Прикарпаття», НГВУ «Надвірнанафтогаз», ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна».

Нині в Надвірнянському нафтопромисловому районі експлуатуються два нафтові і 5 газоконденсатних родовища з фондом понад 400 свердловин, з яких щороку видобувають 200 тис. т нафти і 170 млн кубометрів газу. АТ «Нафтохімік Прикарпаття» є одним з шести нафтопереробних заводів України, та єдиний який працює з українською сировиною. Працюють відділення Укрпошти, найбільших банків України (ПриватБанк, УкрсибБанк та ін.).

Релігійне життя[ред.ред. код]

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії УГКЦ
Церква св. Володимира УПЦ КП

В останнє десятиріччя XX ст. бурхливо розвивалося духовне життя Надвірної, яке особливо пригнічувалося за радянських часів. Навесні 1990 р. мирянам греко-католицької конфесії було передано храм, що раніше підпорядковувався Московському патріархату. З'явилася в місті і громада Української Автокефальної Православної Церкви. Також існує церква Християн Віри Євангельської (ХВЄ).

Сьогодення[ред.ред. код]

Нині в місті діють 4 загальноосвітні школи, фізико-математичний ліцей, середня школа-інтернат, сім дитячих садків, ПТУ № 11, коледж, заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи, Музей історії Надвірнянщини.

Також у м. Надвірна функціонує Прикарпатський військово-спортивний ліцей.

Персоналії[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Місто Країна Дата угоди
Пруднік Польща Польща
Крнов Чехія Чехія 2011

Фотогалерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]