Надія Турхан Хадіджа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Файл:UgmZipd8kn0.jpg
Хатідже Турхан Султан

Надія Турхан Хадіджа (*1627 — 5 липня 1683) — дружина османського султана Ібрагіма І Хана, матір і регентша його спадкоємця Мехмеда IV, бабуся турецького султана Мустафи II.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася на Східній Україні. Під час одного з набігів татар була схоплена у полон і продана у рабство. Коли Надії виповнилося 12 років, матір турецького султана Ібрагіма І подарувала йому дівчину як бранку у його гарем. 2 січня 1642 р. у віці 15 років Надія, яка вже отримала нове, турецьке ім'я Турхан, народила сина, майбутнього султана Мехмеда IV. Коли Мехмеду IV було 6,5 років, помер Ібрагім І.

До керма правління Османською імперією поставлено сина Надії-Турхан Мехмеда IV. З правлінням Мехмеда Турхан мала зайняти позицію султанші Валіде («матір правлячого султана»). Однак вона не була титулована на Валіде через свою молодість та недосвідченість. Замість цього бабусю султана та попередню султаншу Валіде Козем відновили на цій високій позиції і призначили регентшею малого султана. Але Турхан виявилася надто честолюбною жінкою, щоб втратити таку високу позицію без боротьби. У протистоянні за титул султанші Валіде її підтримав чорний євнух у їхній родині. У тій боротьбі за владу Козем планувала змістити Мехмеда і замінити його іншим малим онуком.

Турхан дізналася про плани Козем. З її санкції чи ні, але султаншу Козем вбили. Зі смертю своєї конкурентки Турхан стала султаншею Валіде. Як регентша, вона керувала великою Османською імперією до повноліття свого сина. Саме за її ініціативи великим візиром став Мехмед Кепрюлю, започаткувавши тим самим нову епоху.

Турхан була великим «будівельником» імперії. Її перший проект почався у 1658 р. Можливо, у відповідь на венеціанські погрози, Турхан Валіде побудувала дві фортеці поблизу входу до Дарданеллів. Фортеці, одна на європейському боці, друга — на азіатському, існують і сьогодні. Цей проект поставив Турхан на ту ж саму сходинку, що і Мехмеда Завойовника та ін. султанів, які побудували фортеці у тому ж самому районі. Однак найбільшого визнання Турхан Валіде здобула, побудувавши у Стамбулі «Нову мечеть Валіде». Будівництво цієї мечеті розпочала попередниця Турхан, султанша Сафіай. Для будівництва Сафіай вибрала частину міста, де проживало найменше мусульман, і хотіла тим самим направити «невірних» у ісламську віру.

У 1657 р. було закладено перший камінь мечеті. Проте через смерть сина Сафіай Мехмеда ІІІ будівництво припинили. Мечеть отримала свій другий шанс, коли Тархан вирішила закінчити те, що розпочала Сафіай. Після завершення будівництва у 1665 р. комплекс, який налічував не лише мечеть, а й школу, громадські фонтани, ринок і кладовище, отримав славу першої Імперської мечеті, побудованої жінкою.

Турхан була останньою жінкою-регентшею, яка керувала Османською імперією.

Турхан Хатісе султанша Валіде та регентша султана Мехмеда IV померла у 1682 р. Її тіло поховали у сімейному мавзолеї у «Новій мечеті Валіде».

Опис[ред.ред. код]

Пантелеймон Куліш вважав її прототипом фольклорної Марусі Богуславки.

Клода де ла Магделена, автор двотомної праці «Дзеркало Отоманської імперії» (1677) називав Турхан Хадіджу «руською селянкою, поневоленою татарами (une paysanne Russiene faite esclave par les Tartares)». Про цю жінку автор відгукується досить схвально, хоча й відзначає, що її карколомний злет супроводжувався «загубленням душі» внаслідок відвернення від Христа та прийняття ісламу. Втім це не заважало їй допомагати при нагоді своїм землякам у турецькій неволі, про що свідчить сам автор.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]