Намбу Йоїтіро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Намбу Йоїтіро
南部 阳 一郎
Народився 18 січня 1921(1921-01-18)
Токіо, Японія
Помер 5 липня 2015(2015-07-05) (94 роки)
Тойонака, Префектура Осака, Японія
·інфаркт міокарда
Країна Японія, США
Діяльність фізик-теоретик, професор, фізик, дослідник
Alma mater Токійський університет
Галузь фізика
Заклад Токійський університет
Осакський університет
Чиказький університет
Науковий ступінь доктор наук[d] (1952)
Відомі учні Bindu A. Bambahd
Аспіранти, докторанти Savas Dimopoulosd
Ramon Brewster Hoffd[1]
Членство Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Американське фізичне товариство[2]
Відомий завдяки: автор ідеї спонтанного порушення симетрії, один з основоположників квантової хромодинаміки
Нагороди

CMNS: Намбу Йоїтіро у Вікісховищі

Намбу Йоїтіро ( англ. Yoichiro Nambu, яп. 南部 阳 一郎, нар. 18 січня 1921(19210118) — пом. 5 липня 2015) — японський та американський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики 2008 року за відкриття механізму спонтанного порушення симетрії в субатомній фізиці.[3] Є членом Національної академії наук США (1973), Американської академії мистецтв і наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Намбу народився в Токіо, в 1942 закінчив Токійський університет, де працював у період 1945-1949. З 1949 по 1971 обіймав посаду професора Осакського університету, а з 1971 — в Інституті ядерних досліджень імені Е. Фермі Чиказького університету.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Наукові праці Намбу присвячені питанням квантової електродинаміки, фізики елементарних частинок, квантової теорії поля, теорії розсіювання, статистики кристалів, теорії надпровідності. У 1951 незалежно від інших учених він запропонував ідею асоціативного народження дивних частинок. У 1957 він передбачив існування векторного омега-мезона і отримав співвідношення, зване «кросинг-симетрією». У 1960 їм була висунута ідея спонтанного порушення симетрії, а також гіпотеза часткового збереження слабкого аксіального струму адронів. Через рік Намбу доклав концепцію спарювання до задачі визначення спектру мас елементарних частинок. У 1964 він дав загальне математичне доведення теореми Голдстоуна, а також ввів у фізику нове квантове число, яке отримало назву «колір». Наступного року разом з М. Ханом йому вдалося створити схему сильних взаємодій, засновану на трьох триплетів кварків з цілочисельними зарядами (так звана модель Хана — Намбу). На основі цієї моделі Намбу ввів колірну взаємодію, тим самим заклавши основи квантової хромодинаміки.

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Роботи[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. NNDB — 2002.
  3. The Nobel Prize in Physics 2008. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 18 травня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]