Намібія
|
Республіка Намібія |
|||||
|
|||||
| Девіз: "Unity, Liberty, Justice" англ. Єдність, свобода, справедливість |
|||||
| Гімн: Namibia, Land of the Brave англ. Намібія, земля хоробрості |
|||||
 |
|||||
| Столиця | Віндгук 22°33′ пд. ш. 17°15′ сх. д. / 22.550° пд. ш. 17.250° сх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | столиця | ||||
| Офіційні мови | Англійська | ||||
| Державний устрій | Республіка | ||||
| - Президент | Хіфікепуньє Похамба | ||||
| - Прем'єр-міністр | Хаге Гейнгоб | ||||
| Незалежність | від ПАР | ||||
| - Дата | 2 березня 1990 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 825 418 км² (34) | ||||
| - Води (%) | незначний | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка Липень 2005 р. | 2,031,000 (144) | ||||
| - перепис 2002 р. | 1,820,916 | ||||
| - Густота | 2,5/км² (225) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | $15.14 млрд (123) | ||||
| - На душу населення | $7,478 (83) | ||||
| ІРЛП (2004) | ▼ 0.626 (середня) (125) | ||||
| Валюта | Намібійський долар (NAD) |
||||
| Часовий пояс | WAT (UTC+1) | ||||
| - Літній час | WAST (UTC+2) | ||||
| Домен інтернету | .na | ||||
| Телефонний код | +264 | ||||
Намі́бія, Респу́бліка Намі́бія (англ. Namibia; до 1968 — Південно-Західна Африка) — держава на південному заході Африки, межує на півночі з Анголою і Замбією, на сході з Ботсваною і Південно-Африканською Республікою, на заході омивається водами Атлантичного океану. На північному сході територія Намібії вклинюється між Анголою, Ботсваною і Замбією у вигляді вузького коридору довжиною 483 км і шириною 80 км. Це т.зв. смуга Капріві, що дає країні вихід до ріки Замбезі.
Столиця — місто Віндгук. Площа країни — 824300 км², населення — 1 372 млн. осіб (1990), 1,662 млн. осіб (2001) (темношкірі 85 %, європейці 6 %). В країні поширені африкаанс (говорить 60 % білого населення), німецька (докладніше:Німецька мова в Намібії), англійська (державна) мова та кілька місцевих мов.
Зміст |
Історія [ред.]
Недавня історія: До 1968 країна називалася Південно-Західною Африкою. У 1884–1915 — колонія Німеччини, з 1915 до проголошення незалежності 21 березня 1990 знаходилася під управлінням ПАР. У 1994 Намібії південноафриканською Республікою була повернена зона Уолфиш-Бей площею 1124 км².
Керувалася ПАР по мандату Ліги Націй як Британська Південна Африка 1920-1946; ПАР не визнала припинення дії мандата в 1966 і поширила закони апартеїду на країну. У 1978 резолюція ООН про повну незалежність Намібії була визнана ПАР. Військові виступи за незалежність продовжувалися до 1989, коли миротворчі сили ООН були спрямовані в країну для контролю за багатопартійними виборами. У 1990 була прийнята конституція незалежності на багатопартійній основі і досягнута повна незалежність від ПАР. У 1991 було досягнуте рішення про спільне з ПАР управління Уолвіс Бей.
Природа [ред.]
Більша частина території країни — плоскогір'я (до 2600 м), яке ступінчастим уступом обривається до прибережної пустелі Наміб. Клімат Намібії дуже сухий, тропічний. Ріки — Оранжева та Кунене.
Берегова лінія загальною протяжністю бл. 1500 км вирівняна. Є тільки дві зручні бухти — Уолфиш-Бей і Людеріц.
У північних і південних районах побережжя складене щебенисто-галечним матеріалом, а в центральних — піщаним. Вздовж побережжя — пустеля Наміб, шириною 50-130 км, яка займає бл. 20 % території країни. Вітер переміщує прибережні піски з півдня на північ і утворює біло-жовті дюни висотою до 40 м. За прибережними дюнами тягнеться ланцюг довгих вузьких лагун. Тут зустрічаються солончакові западини округлої або овальної форми. З віддаленням від берега забарвлення дюн поступово переходить в червоне через збільшення вмісту оксидів заліза. Дюни у внутрішніх районах пустелі Наміб підіймаються до 300 м і є найвищими у світі. На сході поверхня пустелі Наміб рівнями підіймається до Великого Уступу. Тут місцями підносяться численні останцеві плато і гори. Одна з них гора Брандберґ (2579 м), складена гранітами, найвища точка країни. Вона оточена нижчими горами, які отримали назву «Дванадцять Апостолів». У печерах і на схилах Брандберґа збереглися наскельні малюнки первісних людей. Великий Уступ служить західним кордоном плоскогір'я, складеного кристалічними породами, переважно гранітами і гнейсами, які місцями перекриті кварцитами, пісковиками і вапняками. Плоскогір'я полого знижується в глибінь материка і розчленоване на окремі масиви (Каоко, Овамбо, Дамара, Нама і інш.) тектонічними западинами. Найбільша з них — Калахарі — знаходиться на висоті бл. 900 м над р.м. Вона виконана червоними і білими пісками, що перекривають кристалічні породи фундаменту. Піски утворюють дюни висотою до 100 м.
На півночі Намібії в безстічній улоговині знаходиться солончак Етоша площею бл. 5 тис. км². — найбільший в Африці. Коли його плоске дно, покрите вапняно-глинистою кіркою, раз на декілька років заливається водою, утворюється тимчасове озеро глибиною до 1,5 м. Тут здавна ведеться видобуток солі.
Економіка [ред.]
Намібія — аграрна країна з розвиненою гірничодобувною промисловістю. Основні галузі економіки: сільське господарство, гірнича промисловість (видобуток алмазів, мідної, цинкової, свинцевої, срібної, уранової та ін. руд). Транспорт — автомобільний, залізничний, морський. Морські порти: Уолфиш-Бей, Людеріц. Невеликі аеродроми обслуговують малі міста, ділові і туристичні маршрути. Поблизу Віндгука знаходиться міжнародний аеропорт.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 3,5 млрд. Темп зростання ВВП — 1,5 %. ВВП на душу населення — $2133. Прямі закордонні інвестиції — $ 74 млн. Імпорт (продовольство і вироби обробної промисловості) — $ 2 млрд (г.ч. Півд. Африка — 84 %; США — 4 %; Німеччина — 2 %). Експорт (г.ч. мінеральна сировина) — $ 1,9 млрд (г.ч. Великобританія — 43 %; Півд. Африка — 26 %; Іспанія — 14 %; Франція — 8 %). Вивозяться мінеральна сировина (алмази — 30 %), рибопродукти (18,5 %), жива худоба (8,1 %), м'ясопродукти (7 %), каракуль.
Населення [ред.]
Намібія — друга після Монголії незалежна держава з найменшою густотою населення[1]. Більшість населення Намібії за етнічним походженням належать до народів банту — здебільшого народу овамбо. Половина дорослого населення належить до народу овамбо, який головно зосереджений на півночі країни, а також у містах на території усієї країни. Серед інших народів — гереро та хімба, які мають подібну мову, а також народ дамара, мовно споріднений з народом нама.
Окрім народів банту, у Набії також проживають представники етнічних груп хойсан (зокрема нама та бушмен), які є прямими нащадкими автохонних жителів Південної Африки, а також невелика група переселенців з Анголи та їх нащадків. Окрім того, в країні є дві групи змішаного населення — «кольорових» та «бастерів», які разом становлять 6,6% населення. Серед іммігрантів з інших континентів помітна громада китайців[2]
Біле населення (головно нащадки португальських, голландських, німецьких, британських та французьких колоністів) становить 6,4% населення. Це друга за чисельністю та відсотком громада афро-європейців у всій Африці південніше Сахари після Південно-Африканської Республіки[3]. Більшість білих намібійців релігійно та культурно пов'язане з білим населенням ПАРу і послуговується мовою африкаанс. Проте є невелика група (близько 30 тис. осіб) намібійців, котрі вважають себе прямими нащадками німецьких колоністів і пов'язують себе з культурніми, релігійними та освітніми традиціями материкової Німеччини. Майже усі португальські поселенці переселилися у Намібію з португальської колонії Анголи[4] Згідно з переписом населення 1960 року у Південно-Західній Африці проживало 526 004 осіб, в тому числі 73 464 білих (14%).[5].
Намібія проводить перепис населення кожних 10 років. Після проголошення незалежності перший перепис проводився у 1991 році, наступні у 2001 та 2011 відповідно[6]. Метод, за яким проводиться перепис, т. зв. de facto-метод, передбачає обчислення та запис кожного жителя країни у місці, де він перебуває у ніч перепису[7]. Для цих цілей країна поділена на 4 042 спеціальні статистичні зони, безвідносно до меж адміністративно-територіальних одиниць. Такий поділ також використовується під час загальнонаціональних виборів[8]. Згідно з переписом населення 2011 року у Намібії проживало понад 2 100 000 осіб[9].
Політика [ред.]
Культура [ред.]
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Department of Economic and Social Affairs Population Division World Population Prospects, Table A.1 (PDF) (2009). Переглянуто: 12 March 2009.
- ↑ China and Africa: Stronger Economic Ties Mean More Migration, By Malia Politzer, Migration Information Source, August 2008
- ↑ Central Intelligence Agency (2009). «Namibia». The World Factbook. Процитовано 23 January 2010.
- ↑ Flight from Angola, The Economist (1975-08-16)
- ↑ Lalita Prasad Singh (1980). The United Nations and Namibia. East African Publishing House.
- ↑ «Census Summary Results». National Planning Commission of Namibia. Процитовано 21 February 2012.
- ↑ Kapitako, Alvine (8 August 2011). «Namibia: 2011 Census Officially Launched». New Era (via allafrica.com).
- ↑ «Methodology». National Planning Commission of Namibia. Процитовано 21 February 2012.
- ↑ Smit, Nico (2012-04-12). «Namibia’s population hits 2.1 million». The Namibian.
Посилання [ред.]
|
||||||||
|
||||||||||||||
 |
Це незавершена стаття з географії Намібії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
