Нангапарбат
| Нанга-парбат | |
|---|---|
 Гора Нанга-парбат |
|
  Нанга-парбат
|
|
| Координати: | |
| Висота | 8 126 м |
| Розташування | Пакистан |
| Система | Гімалаї |
| Сходження | 3 липня 1953 року |
Нанга-Парбат (санськр. гола гора), також Діамір (санськр. король гір) — гора у західній частині Гімалаїв у контрольованому Пакистаном Кашмірі, дев'ята за висотою вершина світу.
Район Нанга-Парбат - це північно-західний край Західних Гімалаїв, розташований між річками Інд і Астор. У самому хребті масиву розташовані вершини: пік Рупал (7000 м), Нанга-Парбат (8126 м), Ракіот-пік (7062 м) і Чонгра-пік (6820 м). На північний захід з хребта стікають льодовики: Діамір, Ракіот, Булдар; на схід і південний схід - Хонгра, Таршинг, Рупал, Рама.
Основою гори є довгий кряж, що простягається з південного заходу на північний схід. Він має три схили: Рупал(південь, південний схід), Рахіот(північ) і Діамір (захід). Рупальська стіна є найвищою стіною в світі (її висота складає 4,5 км).
Сніжні схили масиву і могутнє заледеніння живлять притоки Інду - Астор, Булдар, Ракиот, Патро, Діамір, Рупал і ін.
[ред.] Історія сходжень
Першу спробу підкорення зробив кращий свого часу альпініст Великобританії Альберт Фредерік Маммері в 1895 році. Це була перша в історії альпінізму спроба сходження на восьмитисячник. Він же став і першою жертвою Нанга-Парбат, досягнувши висоти близько 6400 метрів, а потім, мабуть, потрапивши разом з своїми супутниками в лавину на льодовику Діама (на західному схилі гори).
У 1932 році німецько-американська експедиція, керована Віллі Мерклем, знаходить технічно доступний маршрут сходження з півночі, з боку льодовика Ракхіот, і підіймається по ньому до висоти 7000 м. У 1934 р. нова німецька експедиція під керівництвом Меркля, бажаючи завершити почату в 1932 р. справу, знов штурмує гору по цьому ж маршруту. Передова група підіймається до висоти 7850 м. При спуску від виснаження і обморожень гинуть дев'ять шерпів і членів експедиції, включаючи самого Меркля. У 1938 р. стається нова трагедія: вночі лавина накриває табір чергової німецької експедиції. Гинуть в цілому 16 чоловік - сім альпіністів і дев'ять шерпів - всі, хто знаходилися в таборі у цей час. У 1939 році німецько-австрійська група, у складі якої були Генріх Харрер і Петер Ауфшнайтер, підіймається із заходу по маршруту Маммері до висоти 6100 метрів. В кінці 1950 року декілька англійських альпіністів роблять відчайдушну спробу зробити сходження з боку Ракхіот (по маршруту німецьких експедицій), двоє з них пропали без вісті на висоті близько 5500 метрів. У цій експедиції брав участь і майбутній підкорювач Джомолунгми Тенцинґ Норгей.
Перше успішне сходження зробив Герман Буль 3 липня 1953 року - член німецько-австрійської експедиції під керівництвом Херлігкоффера. Це був епізод, що не мав до того часу аналогів, в історії підкорення восьмитисячників: Буль досяг вершини наодинці з табору, розташованого на висоті всього лише 6900 метрів, при цьому по дорозі назад йому довелося провести ніч просто неба на висоті близько 8000 метрів, оскільки світлого часу дня не вистачило для спуску в штурмовий табір.
Друге успішне сходження здійснюють із заходу (по шляху Маммері) в 1962 р. троє учасників чергової німецької експедиції під керівництвом Херлігкоффера.
У 1970 році нова експедиція Херлігкоффера підкорює південну (Рупальську) стіну. На вершину підіймаються чотири учасники експедиції, зокрема Райнхольд Месснер і його молодший брат Гюнтер, який при спуску гине в льодовому обвалі. Після повернення до Європи ця експедиція стала об'єктом численних скандалів і, в першу чергу, судового розгляду між Месснером і Херлігкоффером.
У 1971 році сходження по класичному (Ракхіотському) маршруту здійснює чехословацька експедиція.
У 1976 році австрійська команда вперше проходить південно-східний гребінь вершини.
[ред.] Посилання
[ред.] Джерела
- Irving, R. L. G., Ten Great Mountains (London, J. M. Dent & Sons, 1940)
- Ahmed Hasan Dani, Chilas: The City of Nanga Parvat (Dyamar). 1983. ASIN B0000CQDB2
- Alpenvereinskarte "Nanga Parbat", 1:50,000, Deutsche Himalaya Expedition 1934.
- Andy Fanshawe and Stephen Venables, Himalaya Alpine-Style, Hodder and Stoughton, 1995.
- Audrey Selkeld (editor), World Mountaineering, Bulfinch, 1998.
- Кравчук П. А. Рекорды природы. – Любешів: Эрудит, 1993. ISBN 5-7707-2044-1.
|
|||||
