Наомі Кляйн
| Наомі Кляйн | |
| Naomi Klein | |
 Наомі Кляйн в Варшаві (20 листопада 2008) |
|
| Дата народження: |
8 травня 1970 (43 роки) |
|---|---|
| Місце народження: |
Монреаль, Канада |
| Національність: |  Канада |
| Рід діяльності: | журналіст письменник соціолог |
| Роки активності: | з 2000 року по теперішній час |
| Напрямок: | політика, соціологія |
| Жанр: | альтерглобалізм, антиглобалізм |
| Magnum opus: | «No Logo» («Ні логотипу») |
| Премії: |
National Business Book Award, Краща ділова книга року (Канада) — 2001, Warwick prize for writing — 2009 |
| Офіційний веб-сайт | |
Нао́мі Кляйн (англ. Naomi Klein; *8 травня 1970 Монреаль, Канада) — канадська журналістка, письменниця і соціолог, один з лідерів альтерглобалізму.
Зміст |
Біографічні відомості [ред.]
Народилася в єврейській родині емігрантів-пацифістів із США, які виїхали до Канади на знак протесту проти війни у В'єтнамі. Ще в студентські роки, навчаючись в університеті Торонто, вона брала участь у студентській газеті, де стала відома своєю статтею про вбивства в Політехнічній школі в Монреалі, коли якийсь Марк Лепін влаштував там стрілянину, вбивши 14 людей і поранивши ще 14 (стаття була написана з феміністських позицій).
У 2000 році вийшла знаменита книга Кляйн «No Logo» («Ні логотипу»), яка стала маніфестом альтерглобалізму. У ній автор критикує імперіалізм, неолібералізм і сучасний економічний порядок, в якому людина, пригнічена глобальними брендами, позбавлена свободи вибору і не може реалізувати себе, а країни «третього світу» не можуть повноцінно розвиватися і приречені на відсталість. Винуватцями цього Кляйн вважає крупні корпорації, імперіалістичні держави, а також такі організації, як Міжнародний валютний фонд та Світова організація торгівлі. У листопаді 2005-го читачі журналів «Prospect» (Великобританія) і «Foreign Policy» («Зовнішня політика» (США) шляхом голосування склали список найбільш значущих 100 інтелектуалів світу, в якому Кляйн зайняла 11-е місце.
У 2002 році вона публікує книгу «Паркани та вікна» («Fences and Windows») — збірник своїх альтерглобалістскіх статей, в 2007 році — книгу «Доктрина шоку: розквіт капіталізму катастроф» («The Shock Doctrine: The Rise of Disaster Capitalism»), де звинувачує економістів Чиказької школи, зокрема М. Фрідмана, у сприянні використанню кризових ситуацій — таких як в Чилі під час диктатури А. Піночета, в Росії під час президентства Б. М. Єльцина, а також в Новому Орлеані після повені — для проштовхування неоліберальних політико-економічних рішень на користь транснаціональних компаній всупереч непопулярності і недемократичність таких рішень.
У 2004 році Кляйн спільно з чоловіком, Аві Льюїсом, представила на Венеціанському кінофестивалі документальний фільм «Захоплення» («The Take») про сучасні форми робітничого руху.
Видання [ред.]
Українською [ред.]
Російською [ред.]
- NO LOGO: Люди против брендов. — М.: Добрая книга, 2003. — 624 с. ISBN 5-98124-001-6
- Заборы и окна. — М.: Добрая книга, 2005. — 304 с. ISBN 5-98124-032-6
- Доктрина шока. Расцвет капитализма катастроф. — М.: Добрая книга, 2009. — 656 с. ISBN 978-5-98124-357-8
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Наомі Кляйн |
- Сайт Н. Кляйн (англ.)
- Н. Кляйн. Шоковая доктрина («The Guardian», 2007) (рос.)
- Н. Кляйн. Эпоха капитализма катастроф («The Guardian», 2007) (рос.)
- Н. Кляйн. Уничтожение Ирака («The Guardian», 2007) (рос.)
- Н. Кляйн. NO LOGO: Люди против брендов (выложено частично) (рос.)
- Соловьёв С. Антикапиталистический ликбез. Рецензия на книгу Н.Кляйн «Доктрина шока» // Пушкин. 2009. № 2. — C. 22-26.
- Криза підважить гегемонію еліти/Західна аналітична група (пол. Kryzys podważy hegemonię elit/Dziennik Europa, 15.11.2008)
- О. Дутчак Рецензія на книгу: Наомі Кляйн. Шокова доктрина
