Напад на Мерс-ель-Кебір
| Напад на Мерс-ель-Кебір | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Друга світова війна • Війна на Середземному морі | |||||||
Пам'ятна дошка в Тулоні французьким морякам, загиблим 3 липня 1940 року в Мерс-ель-Кебір. |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
| Командувачі | |||||||
| Військові сили | |||||||
|
|
||||||
| Втрати | |||||||
|
|
||||||
Напад на Мерс-ель-Кебір (фр. Bataille de Mers el-Kébir, англ. Attack on Mers-el-Kébir) - напад під час Другої світової війни англійської ескадри на французькі кораблі розташовані в базі Мерс-єль-Кебірі, поблизу Орана у Алжирі в Північній Африці. Напад проводився як частина операції «Катапульта», метою якої було запобігти захопленню французьких кораблів Німеччиною та Італією після Комп'єнського перемир'я.
Голова режиму Віші маршал Петен і командувач флоту адмірал Ф. Дарлан неодноразово заявляли, що жоден корабель не дістанеться Німеччині. Але британці дуже побоювалися, що військовий флот Франції потрапить до рук супротивника. 3 липня 1940 року британська ескадра у складі авіаносця «Ark Poyal», лінкорів «Hood», «Valiant», «Resolution», двох крейсерів та 11 есмінців під командуванням віце-адмірала Сомервілля з'явилася на рейді Мерс-ель-Кебір. У французькій базі на той час знаходилися лінкори «Дюнкерк», «Страсбург», «Прованс», «Бретань», гідроавіаносець «Командант Тесте» та 6 лідерів. Французькому віце-адміралу Женсулю було надіслано ультиматум, згідно з яким французькі кораблі повинні були протягом 6 годин приєднатися до британських, вийти зі зменшеними екіпажами до британських портів або самозатопитися. Французький адмірал відмовився від цих пропозицій і близько 18 години британські лінкори розпочали вогонь. «Страсбургу» з декількома лідерами вдалося прорватися в Тулон. Пошкоджені лінкори «Дюнкерк» і «Прованс» та лідер «Могадор» викинулися на мілину. Лінкор «Бретань» вибухнув та потонув.
6 липня, після того як французи заявили що «Дюнкерк» готовий вийти в море, британські торпедоносці з авіаносця «Арк Ройал» атакували його. Дві торпеди потрапили в сторожовий корабель, який стояв біля борту «Дюнкерка» і викликали детонацію глибинних бомб, що знаходилися на ньому. Сильний вибух розірвав правий борт корабля на 40-метровій довжині і лінкор ліг на дно.
Під час бойових дій 3 та 6 липня 1940 загинули 1297 французів та близько 350 дістали поранення.
Зміст |
Сили сторін[ред.]
Велика Британія[ред.]
- HMS «Hood» – лінійний крейсер, флагманьский корабель адмірала Сомервіля
- HMS «Resolution» – лінкор типу «Рівендж»
- HMS «Valiant» – лінкор типу «Куін Елізабет»
- HMS «Арк Ройал» – авіаносець
- HMS «Аретьюза» – легкий крейсер типу «Аретьюза»
- HMS «Ентерпрайз» – легкий крейсер типу «Емеральд»
- HMS «Faulknor» – есмінець
- HMS «Foxhound» – есмінець
- HMS «Fearless» – есмінець
- HMS «Forester» – есмінець
- HMS «Foresight» – есмінець
- HMS «Escort» – есмінець
- HMS «Keppel» – есмінець
- HMS «Active» – есмінець
- HMS «Wrestler» – есмінець
- HMS «Vidette» – есмінець
- HMS «Vortigern» – есмінець
Франція[ред.]
- «Дюнкерк» – лінкор типу «Дюнкерк», флагманський корабель адмірала Женсуля
- «Страсбург» – лінкор типу «Дюнкерк»
- «Бретань» – лінкор типу «Бретань»
- «Прованс» – лінкор типу «Бретань»
- «Commandant Teste» – гідроавіаносець
- «Mogador» – лідер типу «Могадор»
- «Volta» – лідер типу «Могадор»
- «Terrible» – лідер типу «Фантаск»
- «Kersaint» – лідер типу «Вокелен»
- «Lynx» – лідер типу «Ягуар»
- «Тигр» – лідер типу «Ягуар»
Втрати[ред.]
| Офіцерів | Молодших чинів | Моряків | Усього | |
|---|---|---|---|---|
| Лінкор «Бретань» | 36 | 151 | 810 | 997 |
| Лінкор «Дюнкерк» | 9 | 37 | 179 | 225 |
| Лінкор «Прованс» | 1 | 3 | 4 | 8 |
| Лінкор «Страсбург» | 2 | 3 | 5 | |
| Лідер «Могадор» | 3 | 37 | 40 | |
| Terre Neuve | 1 | 2 | 6 | 9 |
| Armen | 2 | 3 | 5 | |
| Esterel | 1 | 5 | 6 | |
| ЗАГАЛОМ | 48 | 199 | 1 050 | 1 297 |
Примітки[ред.]
Посилання[ред.]
- «Морський календар». Видання редакції газети "Флот України". Процитовано 2011-10-25.
- «AIR 234/317: Operations against the French Fleet at Mers-el-Kebir, 03 - 06 July 1940». HMS Hood association (en). Процитовано 2011-10-27.
Джерела[ред.]
- Сулига С. «Дюнкерк» и «Страсбург». — М.: Цитадель, 1995. — 32 с.
