Напівметал (спінтроніка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Напівметал (англ. half-metal) — у спінтроніці матеріал, котрий характеризується ненульовою електропровідністю лише для електронів із певним напрямком спіна.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Напівметали характеризуються тим, що на рівні Фермі існують дозволені стани лише для електронів із певним напрямком спіна. Для протилежного напрямку спіна вони є діелектриками або напівпровідниками. До цього можуть призводити як фізичні, так і хімічні причини, що є основою класифікації напівметалів. Теоретично вважається можливим отримати антиферомагнітні напівметали, у яких компенсація магнітних моментів буде відбуватись у кристалографічно різних вузлах кристалічної ґратки. Вони можуть слугувати спіновими поляризаторами, але на практиці 100%-а поляризація не досягається через розсіяння носіїв струму. Одне з найбільших досягнутих значень становило 98,4 % в CrO2.[1][2]

Приклади[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. K. H. J. Buschow Concise encyclopedia of magnetic and superconducting materials. — Elsevier, 2005. — P. 267—269. — 1339 p. — ISBN 9780080445861.
  2. Schattke, W., Van Hove, M. A. Solid-state photoemission and related methods: theory and experiment. — Wiley-VCH, 2003. — P. 200—202. — 495 p. — ISBN 9783527403349.

Література[ред.ред. код]

  • О. В. Третяк, В. А. Львов, О. В. Барабанов Фізичні основи спінової електроніки. — К.: Київський університет, 2002. — 314 с. — ISBN 966-594-323-5.
Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.