Народна Воля
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Народна Воля — таємна революційна організація народників-терористів, що виникла в серпні 1879 внаслідок розколу «Землі і Волі». Керівним центром «Н. В.» був Виконавчий комітет у Петербурзі, до складу якого входили А. Желябов, О. Михайлов, М. Морозов, Софія Перовська, В. Фігнер, М. Фроленко та ін.
В Україні місцеві групи «Н. В.» діяли в Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Ніжині та ряді ін. міст. Загальна кількість членів «Н. В.» налічувала в 1881 бл. 500 осіб. Програмні та статутні основи «Н. В.» були викладені в документах: «Програма Виконавчого комітету», «Підготовча робота партії», "Програма робочих членів партії «Народна Воля». Народовольці оголосили себе соціалістами і народниками. Вони проголошували право народу на землю, виступали за розвиток общинних основ і місцевого самоуправління. Своїми найближчими цілями «Н. В.» вважала підготовку політичного перевороту, повалення самодержавства і перехід влади до народу. Народовладдя мали проголосити Установчі збори, соціалістичні за складом. Більшість народовольців не визнавали прав національних меншин в Російській імперії. Деякі з маніфестів і декларацій «Н. В.» були підготовані українською мовою. Серед провідних членів організації були українці, зокрема, А. Желябов, М. Кибальчич та ін. Практична діяльність партії поділялась на пропагандистську і руйнівну. Вся пропаганда підпорядковувалась популяризації серед населення ідеї «демократичного політичного перевороту як засобу соціальної реформи». Програма руйнівної діяльності зводилась до індивідуального терору, в якому народовольці вбачали головний метод боротьби з урядом. Поступово всі зусилля організація спрямув ала на підготовку вбивства царя, з успішним здійсненням якого вона пов'язувала надії на захоплення влади. В 1880-81 народовольці здійснили кілька невдалих замахів на Олександра II. У 1881 керовані С. Перовською терористи вбили Олександра II. Однак очікуваного революційного виступу в країні не сталося. Виконавчий комітет звернувся до нового царя з листом, в якому вимагав скликання «представників від усього російського народу для перегляду існуючих форм державного і суспільного життя». Народовольці висунули умови, на яких організація погоджувалась припинити терор: амністія за політичні злочини, загальне виборче право, свобода слова, преси, зібрань. Уряд відповів репресіями. Організатори і виконавці замаху (А. Желябов, С. Перовська, М. Кибальчич, Т. Михайлов, М. Рисаков) були зарештовані та страчені. Намагання Г. Лопатіна і В. Фігнер відновити організацію (1883) успіху не мали. Не дало результату й об'єднання окремих народовольських гуртків на з'їзді 1885 у Катеринославі. Після невдалої спроби групи О.Ульянова організувати вбивство Олександра III 1(13).3.1887 діяльність терористичних організацій припиняється. Представники українського народницького руху в основному не підтримували «Н. В.», хоча на початку 1880-х рр. В. Мальований, М. Коцюбинський і І. Карпенко-Карий встановили контакти з народовольцями і допомагали групам «Н. В.». М. Драгоманов написав декілька статей, в яких критикував народовольців за використання в політичній боротьбі методів терору.
«Наро́дна во́ля» — революційно-народницька організація початку 80-х років XIX ст. Утворилася в серпні 1879 р., коли «Земля і воля» поділилася на «Народну волю» і «Чорний переділ». Засновниками «Народної волі» були революціонери — прихильники політичної боротьби з самодержавством (Желябов, Перовська, Фігнер, Михайлов, Баранніков та ін.). Терор було проголошено як один із методів боротьби з самодержавством. Національних проблем народовольці не розуміли.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
|
