Народна Самооборона (партія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Народна Самооборона»
Logo-samooborona.gif
Голова партії Юрій Луценко
Заснована/зареєстрована 1999
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія лівоцентризм
Союзники, блоки ВО «Батьківщина»
Кольори червоно-білі
Кількість членів
Веб-сторінка nso.org.ua

«Народна Самооборона» — українська політична партія, що проіснувала з 1999 по березень 2012 року, коли вона об'єдналася з ВО Батьківщина. Першою назвою партії після її створення у 1999 році була «Вперед, Україно!». Лідером партії впродовж її існування був Юрій Луценко[1].

Історія[ред.ред. код]

6 лютого 1999 року була заснована партія «Вперед, Україно!»[2]. Головою партії став Віктор Мусіяка. 13 травня вона була зареєстрована міністерством юстиції[2]. 22 травня відбувся перший з'їзд партії[2].

На президентських виборах 1999 року партія «Вперед, Україно!» підтримала кандидатуру Олександра Мороза. 2000 року партія припинила співпрацю з СПУ. Заступником голови партії став Володимир Сівкович. 2001 року Сівкович став виконуючим обов'язки голови партії.

У грудні 2001 році партія прийняла рішення про входження до виборчого блоку «Наша Україна». Посаду голови партії знову обійняв Віктор Мусіяка. На парламентських виборах 2002 року партія в складі виборчого блоку «Наша Україна» увійшла до Верховної ради четвертого скликання[2].

У парламентських виборах 2006 року партія «Вперед, Україно!» брала участь самостійно, але не отримала потрібної кількості голосів[2] (лише 6 934 голоси — 0,02 %, останнє місце серед 45 кандидатів).

У січні 2007 року екс-міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко створив громадянський рух «Народна самооборона»[2]. Згодом було прийнято рішення про перетворення руху на політичну партію шляхом об'єднання з політичною партією «Вперед, Україно!», члени якої були активними учасниками руху «НС»[2].

У квітні 2007 року на об'єднавчому з'їзді партій «Вперед, Україно!» і «Християнсько-демократичного союзу» було прийнято рішення про створення виборчого блоку для участі в парламентських виборах 2007 року[2]. Пізніше ці партії увійшли до єдиного блоку націонал-демократичних сил України «Наша Україна — Народна самооборона» (НУНС)[2]. За підсумками виборів блок «Наша Україна — Народна самооборона» посів третє місце, отримавши 14,15 % голосів (72 місця в парламенті)[2]. У складі фракції НУНС в парламенті діє депутатська група «Народна Самооборона»[2].

13 квітня 2010 року партія «Вперед, Україно!» отримала свідоцтво від міністерства юстиції про перейменування партії «Вперед, Україно!» в політичну партію «Народна Самооборона»[2].

28 грудня 2011 року стало відомо, що партії «Батьківщина» і «Народна самооборона» сформують єдиний список кандидатів у депутати на парламентських виборах в 2012 році[3].

У лютому 2012 року лідер партії Юрій Луценко був засуджений до 4 років позбавлення волі[4]. Вирок був розкритикований українською опозицією і європейськими політиками як випадок політичної заангажованості та вибіркового переслідування[5][6].

У березні 2012 року Юрій Луценко заявив про те, що партія «Народна Самооборона» буде приєднана до партії «Батьківщина»[7].

19 жовтня 2012 року «Народна самооборона» разом із іншими демократичними силами, що входили до Об’єднаної опозиції «Батьківщина», підписала політичну угоду про створення коаліції демократичних сил у Верховній Раді VII скликання.

У квітні 2013 року, після виходу із Менської виправної колонії, лідер «Народної самооборони» Юрій Луценко в ефірі телеканалу ТВі повторно підтвердив, що політичний проект «Народна самооборона» припинив існувати у 2012 році, коли партія влилася із Батьківщиною напередодні виборів до ВР.[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.unn.com.ua/uk/news/570484-obednannya-partiy-batkivschina-ta-narodna-samooborona.-pidsumki-spilnoyi-pres-konferentsiyi UNN: Об'єднання Партій "Батьківщина" Та "Народна Самооборона". Підсумки Спільної Прес-Конференції
  2. а б в г д е ж и к л м н «Хто ми». Народна Самооборона. Архів оригіналу за 2012-09-10. Процитовано 2012-03-30. 
  3. «Батьківщина» і «Народна самооборона» підуть одним списком
  4. «Луценко дали 4 роки». Українська правда. 2012-02-27. Процитовано 2012-03-30. 
  5. «Опозиціонери підбадьорюють Луценка своєю близькою перемогою». Українська правда. 2012-02-27. Процитовано 2012-03-30. 
  6. «У Європі і Канаді говорять про вибіркове переслідування Луценка». Українська правда. 2012-02-28. Процитовано 2012-03-30. 
  7. «Луценко оголосив злиття з «Батьківщиною»». Українська правда. 2012-03-30. Процитовано 2012-03-30. 
  8. http://un.ua/ukr/article/444301.html Луценко: "Народна Самооборона" себе вичерпала

Джерела[ред.ред. код]