Рух (партія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Народний Рух України)
Перейти до: навігація, пошук
Народний Рух України (Українська народна партія «Рух», Рух)
НРУ (лого) .jpg
Голова партії Куйбіда Василь Степанович
Заснована/зареєстрована 1989 / 1993
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія Консерватизм, націонал-демократія
Союзники, блоки Наша Україна — Народна Самооборона (Народний Союз «Наша Україна», Європейська партія України, Християнсько-Демократичний Союз, Партія захисників Вітчизни, Політична партія «Народна Самооборона», Українська Народна Партія, Українська республіканська партія «Собор», Громадянська партія «Пора»),
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
Кольори
Кількість членів понад 54 тис.
Кількість депутатів у ВР 3/0
Веб-сторінка www.nru.org.ua

Народний Рух України — сучасна політична партія в Україні. Скорочена назва партії (відповідно до статуту) — Українська народна партія «Рух» або Рух.[1] Скорочені назви до XXII З'їзду (19 травня 2013)- НРУ, Рух

НРУ (як громадсько-політична організація) заснований 1989 року та зареєстрований Радою Міністрів УРСР 1990 року. НРУ (як політична партія) зареєстрований Міністерством юстиції України 1993 року.[2]

Керівні органи

Теперішні керівні органи партії: політична рада - (15 осіб) і центральний провід - (91 особа)  — створені у травні 2013 із представників НРУ і УНП за паритетним принципом — 50%/50%.

Історія

Заснування та становлення

Демонстрація у Києві 30 вересня 1990 року
Свято Злуки ЗУНР та УНР 22 січня 1990 року
Будинок у Києві, де на початку 90-х років знаходився офіс НРУ
Мітинг Народного Руху України на честь підняття Національного Прапора над Київською міською радою, 24 липня 1990 р.

Історія партії веде свій початок від громадсько-політичного руху, який був заснований на базі численних демократичних угруповань, на основі запропонованих Спілкою письменників України Програми і Статуту (надруковано в «Літературній Україні» 16 лютого 1989 року).

У березні — вересні 1989 року в більшості областей пройшли установчі конференції. Установчий з'їзд відбувся 8-10 вересня 1989 року у Києві під назвою «Народний Рух України за перебудову».

У Народному Русі об'єдналися люди різних політичних переконань — від ліберальних комуністів до тих, хто сповідував ідеї інтегрального націоналізму. Домінували настрої національної демократії, що привели до виходу з Руху частини комуністів і національних радикалів. У перший же рік свого існування Рух організував ряд великих масових заходів, метою яких була боротьба за державну незалежність, відродження української нації, відтворення історії українського народу і державності. Особливу увагу в пропагандистській роботі Рух приділяв вихованню історією.

Найбільшими заходами Руху були: «Живий ланцюг» до дня Злуки ЗУНР та УНР (22 січня 1990 року), масовий виїзд на Нікопольщину та Запоріжжя до 500-ліття Запорозького козацтва (1-5 серпня 1990), великі заходи під Берестечком, Батурином, в Лубнах і Хотині.

Зареєстрований Радою Міністрів 9 лютого 1990 року, цього ж року Рух досяг значних успіхів у виборчій кампанії, що дало змогу створити у Верховній Раді України впливову фракцію Народна рада та забезпечити більшість в ряді місцевих рад Західної України. Робота рухівських депутатів в областях і Верховній Раді, масові заходи Руху, активна позиція Руху під час референдумів та інших політичних акцій мали вирішальний вплив на становлення незалежної української держави і забезпечили перемогу незалежної ідеї на референдумі 1 грудня 1991 року.

Після створення в січні 1990 року УРП, а пізніше ДемПУ, Рух існував як неформальна коаліція УРП, ДемПУ, інших невеликих організацій, що керувалися своїми статутами, та власне Руху, що об'єднував людей тільки на засадах програми та Статуту Руху.

ІІ з'їзд Руху відбувся у жовтні 1990 року. До Програми Руху введене положення про головну мету Руху — досягнення незалежності України; з назви виключені слова «за перебудову». Були обрані: голова Руху — Іван Драч, заступники — Михайло Горинь, Олександр Лавринович; Центральний провід Руху (19 чоловік); Секретаріат (голова — В. Бурлаков), Політрада (голова — Михайло Горинь), Координаційна рада (голова — Микола Поровський); Рада колегій (голова — Володимир Черняк, Іван Заєць), Рада національностей (голова — О.Бураковський).

Відбулася перша спроба об'єднати навколо Руху новостворені партії — УРП та ДемПУ; для цього був запроваджений інститут асоційованого членства у Русі. Однак ці партії відмовилися від асоційованого членства у Русі. Хитка коаліція партій навколо Руху проіснувала до вересня 1991 року і фактично розпалася в період президентської виборчої кампанії, коли УРП і ДемПУ, проігнорувавши рішення Великої ради Руху, висунули своїх кандидатів на Президента України й розгорнули виборчу боротьбу проти кандидата від Руху В'ячеслава Чорновола.

Мітинг Народного Руху України у Запоріжжі. 5 серпня 1990 р.

ІІІ з'їзд відбувся 28 лютого — 1 березня 1992 р. Розколу Руху вдалося запобігти завдяки компромісу між прихильниками В'ячеслава Чорновола, з одного боку та Івана Драча і Михайла Гориня, з іншого; були обрані співголови — Іван Драч (згодом фактично вийшов із Руху), Михайло Горинь (у червні 1992 році склав повноваження співголови у зв'язку з обранням його головою УРП), В'ячеслав Чорновіл; заступники співголів — Михайло Бойчишин, Олександр Бураковський, Віктор Бурлаков (1 серпня 1992 року склав повноваження та залишив НРУ), Олександр Лавринович; Центральний провід: Генріх Алтунян, Лев Бірюк, Іван Бойчук, Олена Бондаренко, Віталій Дончик, Іван Заєць, Юрій Ключковський, Юрій Костенко, Сергій Одарич, Микола Поровський, Лесь Танюк, Віктор Цимбалюк, Василь Червоній, Володимир Черняк, Богдан Чорномаз, Іван Шовковий. Формально було проголошено про розпад коаліції навколо Руху. УРП і ДемПУ разом з декількома незначними за кількістю людей організаціями проголосили себе послідовними прихильниками президента України Леоніда Кравчука. Народний Рух заявив про свою опозицію режиму. Був перереєстрований у січні 1992 року Мінюстом України в зв'язку з принциповими змінами Програми та Статуту.

Криза самовизначення

Проте наступний період в історії Руху був позначений кризою самовизначення. Деякі його лідери (зокрема, Іван Драч, Дмитро Павличко та Михайло Горинь) виступали за збереження Руху як об'єднання демократичних організацій та партій, першочерговим завданням якого було б створення тривкої політичної бази для розбудови нової Української держави. На їх думку, Рух повинен був перейти від політики опозиції діям уряду та президента до співробітництва з ними. Більше того, висувалася пропозиція про обрання на голову НРУ Л. М. Кравчука — тодішнього Президента України.

Інша група членів організації, очолена В'ячеславом Чорноволом, доводила, що оскільки нова держава, як і раніше, повністю контролюється старою комуністичною номенклатурою, справжні реформи будуть неможливі, поки вона не буде усунена від влади. Чорновіл та його прихильники закликали до перетворення Руху на опозиційну політичну партію. Ці розбіжності призвели до розчарування багатьох його членів і різкого скорочення чисельності організації.

На III Всеукраїнських зборах Народного Руху України (лютий-березень 1992 року), щоб уникнути розколу НРУ, обрано трьох співголів організації — Івана Драча, Михайла Гориня та В'ячеслава Чорновола. Вищим керівним органом Руху став обраний зборами Центральний провід.

Інший аспект кризи самовизначення — пошук головних акцентів у діяльності НРУ, їх корекція, яка б відповідала викликам часу. Так, у 1996 р. на нараді керівництва НРУ (В.Чорновіл, В.Черняк, член Великої Ради Руху В.Білецький) розглянута ініціатива від Донецька, що полягала у радикальному коригуванні програми і кадрової політики НРУ щодо керівного складу організації у бік економічно-соціальних програм, залучення чільних фахівців з різних галузей економіки, промисловості. Ця ініціатива, не була підтримана рухівським Центром, що зумовило подальший відхід націонал-демократів Руху від робітничих осередків і промислового Сходу.

Перетворення на партію

На IV Всеукраїнських зборах НРУ (грудень 1992 року) Рух фактично перетворився на політичну партію. Збори абсолютною більшістю голосів проголосували за рух як «незалежну громадсько-політичну організацію». Єдиним головою НРУ було обрано Чорновола. Згодом з НРУ вийшла група членів, які заснували окрему організацію під назвою Всенародний Рух України (ВНРУ; голова — Лариса Скорик). У 1993 році V Збір НРУ проголосив Рух партією.

Розкол

ІХ з'їзд відбувся у два етапи. Перший етап — 12-13 грудня 1998 року у Києві; підбито підсумки внутрішньопартійної дискусії, названо можливих кандидатів від Руху на президентських виборах: Геннадія Удовенка та В'ячеслава Чорновола (останній зняв свою кандидатуру з розгляду у січні 1999 року).

У січні 1999 року частина керівництва Руху на чолі з Юрієм Костенком, незгодна з рішеннями першого етапу дев'ятого з'їзду, пішла на розкол Руху, виступивши відкрито проти В'ячеслава Чорновола. 28 лютого вони організували нестатутне зібрання, оголошене ними «десятим з'їздом», і проголосили Юрія Костенка «головою НРУ». У ситуації гострої організаційної кризи за ініціативою 13 крайових організацій Руху 7 березня 1999 року у Києві відбувся другий етап дев'ятого з'їзду, який розглянув внутрішньопартійну ситуацію та визначив політику Руху на виборах 1999 року. З'їзд підтвердив повноваження В'ячеслава Чорновола як Голови Руху, обрав заступниками Голови В.Коваля, О.Бондаренко та Л.Танюка; внесено зміни до Статуту, обрано Політичну Раду Руху — В.Чорновіл, О.Бондаренко, В.Коваль, Л.Танюк, Р.Василишин, Л.Глухівський, Л.Григорович, Я.Кендзьор, Ю.Ключковський, С.Конєв, М.Косів, Б.Костинюк, М.Кульчинський, О.Чорноволенко, Р.Шмідт; Центральний Провід у складі 49 осіб. З'їзд схвалив підписання угоди про політичний блок Руху з партією «Реформи і порядок» (Віктор Пинзеник), визначив Геннадія Удовенка як кандидата від Руху на пост Президента України.

25 березня 1999 року в автомобільній катастрофі за нез'ясованих обставин загинув Голова НРУ В'ячеслав Чорновіл. Похорон В'ячеслава Чорновола 29 березня 1999 року у Києві зібрав понад 200 тис. людей з усіх областей України.

31 березня 1999 року Центральний Провід Руху обрав виконувачем обов'язків Голови НРУ (до наступного з'їзду) Геннадія Удовенка. У зв'язку з претензіями Юрія Костенка та його групи на представництво Руху ситуація у Русі стала предметом вивчення у Міністерстві юстиції України. 29 березня 1999 року Мін'юст погодив зміни до Статуту Руху, внесені другим етапом ІХ з'їзду Руху, чим визнав безпідставними домагання групи Юрія Костенка. Ця позиція була підтверджена рішеннями Київського обласного суду та Верховного Суду України у зв'язку із скаргами Юрія Костенка. Проведена перереєстрація членів Руху підтвердила підтримку абсолютною більшістю рішень другого етапу ІХ з'їзду (перереєстровано понад 80% членів Руху).

Х з'їзд Руху відбувся 14 травня 1999 року у Києві і засвідчив завершення організаційної кризи. Головою Руху обраний Геннадій Удовенко, заступниками Голови — О.Бондаренко, Ю.Ключковський, В.Коваль, М.Косів, Л.Танюк; до складу Політради замість М.Кульчинського обрано голову Союзу Українок Атену Пашко. На з'їзді Г.Удовенко та В.Пинзеник підписали Угоду між НРУ та ПРП про політичний блок та спільного кандидата на президентських виборах. З'їзд офіційно висунув Г.Удовенка кандидатом у Президенти України. Рух має парламентську фракцію в Верховній Раді України.

5-6 травня 2001 року у Києві відбувся ХІ з'їзд НРУ, на якому Головою партії переобрано Геннадія Удовенка. Заступниками Голови Руху стали Лесь Танюк, В'ячеслав Коваль, Юрій Ключковський. У новому складі обрано Політичну Раду та Центральний Провід партії.

НРУ в 2001–2012

ХІІ з'їзд Народного Руху України (Київ, 8 грудня 2001 року) прийняв Ухвали «Про утворення виборчого блоку Віктора Ющенка „Наша Україна“», «Про затвердження виборчого списку Народного Руху України у складі виборчого списку блоку Віктора Ющенка „Наша Україна“», «Про рекомендації Народного Руху України щодо кандидатів у народні депутати України від виборчого блоку Віктора Ющенка „Наша Україна“ в одномандатних виборчих округах».

3 травня 2003 року на ХІІІ з'їзді НРУ Головою партії було обрано Бориса Тарасюка. Заступниками Голови Руху стали Роман Зварич, Юрій Ключковський, Вячеслав Коваль, Василь Куйбіда, Лесь Танюк. У новому складі обрано Політичну Раду та Центральний Провід НРУ.

XIV з'їзд Народного Руху України, що відбувся у столиці 20 березня 2004 року, ознаменувався ухваленням рішення щодо утворення виборчого блоку для участі у виборах Президента країни та прийняттям змін та доповнень до Статуту НРУ.

19 лютого 2005 року — XV Всеукраїнські Збори Народного Руху. Присутні 484 делегатів з 490 обраних. З'їзд прийняв Ухвалу про участь Народного Руху України у виборчій кампанії 2006 року. З'їзд вирішив ініціювати створення виборчого блоку політичних партій, що підтримують Президента України Віктора Ющенка, і стати співзасновником цього блоку разом з партіями — учасниками Коаліції «Сила Народу», іншими політичними силами.

У 2006 році НРУ бере участь у парламентських виборах у складі виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». До складу блоку також увійшли Народний Союз «Наша Україна», Українська республіканська партія «Собор», Християнсько-Демократичний Союз, Конгрес українських націоналістів, Партія промисловців та підприємців

У 2007 році на позачергових парламентських виборах бере участь у складі виборчого блоку Наша Україна — Народна Самооборона. До складу блоку також увійшли Народний Союз «Наша Україна», Європейська партія України, Християнсько-Демократичний Союз, Партія захисників Вітчизни, Політична партія «Народна Самооборона», Українська Народна Партія, Українська республіканська партія «Собор».

20-річчя створення НРУ. Урочисте засідання в Палаці «Україна»,, Київ, 2009. Виступає Іван Драч
Докладніше у статті Відзначення 20-річчя від утворення Народного Руху України

У 2009 20-річчя створення НРУ було відзначено на державному рівні. Для організації низки заходів у Центрі і в областях були утворені організаційні комітети, в які входили активісти Народного Руху 90-х років та представники державних адміністрацій. Очолив загальнодержавний організаційний комітет І. Ф. Драч. Проведені конференції, видано ряд нових видань з історії НРУ, зокрема, перевидано стенограму І з'їзду НРУ, а також зорганізовано урочисте засідання в Палаці «Україна», м. Київ. Ряд засновників Народного Руху України та його багаторічних активістів були нагороджені державними нагородами, грамотами обласних держадміністрацій.

14 травня 2011 року — На XX Всеукраїнських Зборах (З'їзду) Народного Руху України головою Народного Руху України знову обрано Тарасюка Бориса Івановича. В підсумку обговорення пропозиції Голови НРУ, узгодженої з головами обласних (крайових) організацій НРУ, ХХ Всеукраїнські Збори (З'їзд) Народного Руху України заступниками Голови Народного Руху України обрано Куйбіду Василя, Коваля В'ячеслава, Крулька Івана та Сушка Романа.

Також було ухвалено низку заяв та звернень: Заяву про політичну ситуацію в Україні після президентських виборів; Звернення до Президента України Віктора Ющенка, Звернення до політичних партій і громадських організацій

2 березня 2012 року партія «Батьківщина» та Народний Рух України підписали угоду про співпрацю на наступних парламентських виборах, згідно з якою вони складуть спільний список по мажоритарних та партійних округах на базі Батьківщини.[3]

Об'єднання НРУ і УНП

19 травня 2013 відбувся всеукраїнський об'єднавчий з'їзд Народного Руху України і Української народної партії, під час якого було прийнято рішення створити єдину партію — Народний Рух України (Українська народна партія «Рух»).[4]

Головою об'єднаної політичної сили обрано Василя Куйбіду.

Також було обрано п'ятьох заступників голови, ними стали: Іван Заєць, Володимир Шовкошитний (УНП), Світлана Ніколіна (УНП), В'ячеслав Коваль (НРУ) і Віктор Лабазов (НРУ).[4]

Керівні органи об'єднаної партії утворені з представників обох партій за принципом 50 на 50.

Відповідно до підписаних угод між керівництвом партій, після об'єднавчого з'їзду всі члени УНП та НРУ пройдуть перереєстрацію і лише потім на демократичних засадах відбудеться обрання керівництва обласних організацій об'єднаного «РУХу».[4]

Після об'єднання

Рух під час революції
Рух під час війни до Мінського перемир'я
Рух під час паузи після Мінського перемир'я

На другому етапі позачергового XХІІІ з’їзду НРУ, що відбувся 6 вересня, НРУ заявив про намір брати участь у позачергових виборах до Верховної Ради 26 жовтня 2014[5][6]. Перший етап відбувся ще навесні, коли партія висунула свого голову Василя Куйбіду кандидатом на пост президента[5].

На з’їзді, зокрема, виступили перший голова Руху, поет шістдесятник Іван Драч, перший заступник голови партії, народний депутат 5-ти скликань Іван Заєць, професор Валерій Бебик, голова Радикальної партії Олег Ляшко[5].

8 вересня 2014 виповнилася 25-та річниця утворення Народного руху України[5].

Виноски

Див. також

Література

  • Три дні вересня (Матеріали установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову). К.:Редакція «Україна. культура. Наука». 2000. 496 с.
  • Марискевич Т. Народний Рух України // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 498.
  • Білецький В. С. Історія Донецької крайової організації Народного Руху України (1989–1991 рр.). Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ, 2009. — 172 с.
  • Ковтун Володимир. Історія Народного Руху України. — К., 1995. — 382 с.
  • Боротьба за незалежність України у 1989–1992 рр.: Чернігівська крайова організація НРУ.//Упор. С. В. Бутко, С. В. Соломаха//Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. — 432 С.
  • Три дні вересня вісімдесят дев`ятого. Матеріали Установчого з`ъзду Народного руху України за пребудову./ Упорядник Є. Жеребецький. Вид. 2-ге. К.: Вид-во "Укр. енциклопедія" імені М.П. Бажана. 2009.- 496 с.: іл.

Посилання