Нарукавний знак «За знищений танк»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нарукавний знак «За знищений танк»
Panzervernichtungsabzeichen (скорочена)
Країна Третій Рейх
Тип Нарукавний знак
Статус Не вручається
Нагородження
Засновано: 9 березня 1942
Нагороджено: понад 10 тис. чоловік
[Вин. 1]
Нагороджені:
Черговість
Відповідає Нарукавний знак «За знищений танк»

CMNS: Нарукавний знак «За знищений танк» у Вікісховищі
Нагородження Адольфа Пайхля (нім. Adolf Peichl; 11 знищенних танків) черговим нарукавним знаком

Нарукавний знак «За знищений танк» (нім. «Sonderabzeichen für das Niederkämpfen von Panzerkampfwagen durch Einzelkämpfer») — нарукавний знак, німецька військова нагорода[1] часів Третього Рейху. Мав два ступені — перший і другий. Всього знаком було нагороджено понад 10 тисяч військовослужбовців.

Історія[ред. | ред. код]

Нарукавний знак «За знищений танк» було засновано 9 березня 1942[2]. До введення нарукавного знаку, військовикам вручався нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» — за одноосібне знищення восьми танків противника або іншої бронетехніки. Нагородженню підлягали всі військовослужбовці, яки знищили танк чи іншу бронетехніку, включаючи бронеавтомобілі, ручною зброєю (протитанковою рушницею, гранатометом, гранатами тощо) в бойових умовах, починаючи з 22 червня 1941. Після стрімкого збільшення кількості нагороджених, 18 грудня 1943[3] був заснований 1-й ступінь нагороди, відповідно початковий варіант знака набув статусу 2-го ступеня. Не підлягали нагородженню військовослужбовці танкових (в тому числі САУ) та протитанкових артилерійських підрозділів.

Нарукавний знак «За знищений танк» із сріблястою стрічкою

Опис знака та критерії нагородження[ред. | ред. код]

Нагородний документ на нарукавний знак 1-го ступіня

На знаку 2-го ступеня, зображення танка PzKpfw IV закріплено на срібній стрічці. Зображення виготовлялося із бронзи з подальшим чорнінням, розмір танка дорівнював 43×18 мм. Він кріпився за допомогою трьох зубців по центру нагородної стрічки з металізованої срібної нитки. У 2-х мм від краю стрічки, зверху і знизу, було вишито чорною ниткою дві тонкі 4-х мм смуги. Розмір стрічки становив 88×32 мм. Стрічка для знаку 1-го ступеню виготовлялася з металізованої нитки золотистого кольору, зображення танка PzKpfw IV виготовлялося з бронзи, але мало позолочене фінішне покриття[4].

Критерії для нагородження нагрудним знаком «За знищений танк» були такі:

  • 2-й ступінь (із сріблястою стрічкою) — за знищення одного танка противника;
  • 1-й ступінь (із золотистою стрічкою) — за знищення п'яти танків противника.

Знак носили у верхній частині правого рукава, спосіб кріплення — ниткою. Кожен наступний знак кріпився нижче попереднього (але не більше 4-х знаків 2-го ступеню). Після знищення п'ятого танка, знаки 2-го ступеня слід було замінити на знак 1-го ступеню. При знищенні наступного танка противника, черговий знак (2-го ступеню) кріпився нижче знака 1-го ступеню.

Відомі нагороджені[ред. | ред. код]

Володарем найбільшої кількості знаків «За знищений танк» став обер-лейтенант Гюнтер Фіценц[Вин. 2], який знищив 21 танк противника[3][5].

Див. також[ред. | ред. код]

Нагрудні знаки:

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lexikon der Wehrmacht. Архів оригіналу за 4 січня 2011. Процитовано 19 лютого 2011.
  2. country-osi. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 10 червня 2016.
  3. а б Пятов Г. В. Боевые награды Германии 1933—1945. стор. 54
  4. Wehrmacht-Awards.com. Архів оригіналу за 24 травня 2011. Процитовано 10 червня 2016.
  5. axishistory. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 19 лютого 2011.

Джерела з інтернету та література[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. На світлинах — музейний[en] експонат. Видна стрічка, що пришита у проріз для ґудзика, нагородження Залізним хрестом 2-го класу, на лівих грудях закріплено Нагрудний знак ближнього бою, а на правому передпліччі — нарукавні знаки «За Знищений Танк» 1-го та 2-го ступенів.
  2. Гюнтер Фіценц (нім. Günther Viezenz; *1 лютого 1921 Göhlenau, Вільна держава Пруссія — †14 січня 1999 Кельн, ФРН) — кавалер Лицарського хреста Залізного хреста. Винищів ручною зброєю (гранатами, ранцями з потужною вибухівкою, панцерфаустом) 21 одиницю бронетехніки. Закінчив війну капітаном. Від 1 квітня 1956 Віценц у Бундесвері; вийшов у відставку в чині полковника 30 березня 1980. Помер 1999 у Кельні.