Населення Львова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Станом на 1 березня 2021 року населення Львова за інформацією Львівської міськради становило 718 383 особи. За чисельністю населення місто є сьомим в Україні та сорок восьмим у Європі.[1]

Основні демографічні показники населення Львівської міськради за січень-грудень 2015 року у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року [1]
2013 2014
кількість народжених 7 867 ▲ 8 185
кількість померлих 8 006 ▲ 8 397
природний рух населення - 139 ▼ - 212
сальдо міграції - 550 ▲ + 931
динаміка населення - 689 ▲ + 719

Історія[ред. | ред. код]

Зміни населення[ред. | ред. код]

Часи князівства і руської автономії (1256-1434)[ред. | ред. код]

Через розміщення Львова на важливому транс'європейському торговельному шляху його населення від часу заснування було багатонаціональним. У княжі часи більшість у Львові становили русини, але в місті виникли також національні квартали: німецький, вірменський, татарський, єврейський та караїмський. На початку XIV ст. Львів став найбільшим містом на території сучасної України і залишався таким до другої половини XVII ст., коли його випередив Київ.

Невдовзі після приєднання Львова до Польського королівства у 1349 році місто отримало Маґдебурзьке право (1356). Польська адміністрація міста хотіла перетворити Львів на католицький анклав на території Руського Королівства і усунути від самоврядування русинів. Центр міста було перенесено з теперішньої площі Старий Ринок на теперішню площу Ринок. Цю дільницю стали активно заселяти німецькі колоністи, що невдовзі вже становили більшість у місті. Самоврядування здійснювалося саме в Середмісті, тоді як на решту території Підзамча, де проживала переважна більшість міського населення (головно русини) самоврядування не розповсюджувалося. Підзамче перебувало в юрисдикції королівського старости, що представляв владу польського короля. Тут залишилося в силі звичаєве руське право.

На 1405 рік у Львові мешкало близько 10 тисяч осіб, з них у Середмісті — 4-5 тисяч. Населення Середмістя було в основному німецьким. Діловодство львівського маґістрату велося спочатку німецькою мовою, а 1450 року було переведено на латину.

Часи Руського воєводства Речі Посполитої (1434-1772)[ред. | ред. код]

Після поразки руських князів і шляхти у війнах Свидригайла польська влада 1434 року ліквідувала автономію Руського Королівства і перетворила його у звичайне Руське воєводство. Руська галицька аристократія поступово окатоличувалася і полонізувалася. Також занепала Галицька православна митрополія. Натомість вірменська та єврейська громади міста змогли в XIV-XV ст. на підставі маґдебурзького права добитися автономного самоврядування, хоч і під загальним керівництвом львівського магістрату.

Після захоплення турками Константинополя у 1453 році торговельний шлях через Львів став використовуватися ще активніше, через що місто швидко розбагатіло. Торгова монополія на цих ділянках належала італійцям з Ґенуї, їхніми компаньйонами були німецькі купці зі Львова.

На початку XVI ст. внаслідок посилення Польщі відбувалася полонізація німецького населення у містах, зокрема у Львові. Це супроводжувалося національним тиском на русинів, у відповідь на який серед руського населення наростав спротив. 1538 року львівські міщани добилися відновлення галицької православної єпископії на Святоюрській горі. Відтоді головними базами українського відродження в Галичині стали міста, де проживали руські купці і ремісники, об'єднані навколо церковних Братств.

1630 року населення Львова досягло 25-30 тис. осіб, він залишався найбільшим торгово-ремісничим центром на території сучасної України.

У середині XVII ст. для Речі Посполитої, а разом з нею для Галичини і Львова, почався тривалий період спустошливих воєн. Місто кілька разів зазнавало облог (1648 року — козацька облога Хмельницького, 1672 року — турецько-татарська навала, під час якої було захоплено Високий Замок, 1704 року — шведські війська штурмом взяли львівське Середмістя). На цьому тлі польська верхівка вважала русинів нелояльними та поступово витісняла їх із маґістрату, цехів, загалом з міст на окраїни. Натомість виросла роль єврейської меншини, що віддавна була опорою польського короля і стрімко нарощувала свою чисельність в галицьких містах.

Станом на 1662 рік населення Львова зменшилося до 12 тисяч.

За австрійської влади (1772-1918)[ред. | ред. код]

За першим поділом Речі Посполитої у 1772 році Львів відійшов Австрії і став центром Королівства Галичини і Володимирії. Серед інших реформ австрійська влада зробила кроки назустріч русинам (наприклад, греко-католицьку церкву було прирівняно у правах до католицької, а також відкрито греко-католицьку духовну семінарію, а згодом — окремий Руський інститут).

Після Революції 1848 року на тлі зміцнення позицій польської шляхти в Галичині у Львові став розвиватися руський національний політичний рух, який мав дві основні фракції — українофілів, що підтримували ідею культурної єдності з Наддніпрянською Україною, та москвофілів, які підтримували ідею триєдиної російської нації. Українофільська ідея переважала в популярності, а на тлі політики русифікації в Наддніпрянській Україні після повстання 1863 року Львів став головним центром української культури того часу. Інтелектуальна боротьба українофілів і москвофілів тривала до російської окупації Львова на початку Першої світової війни, після якої москвофільство остаточно втратило підтримку.

Станом на 1900 рік населення Львова в основному складали три етнічні групи — поляки (49,4%), євреї (26,5%) та русини (українці) (19,9%).

Міжвоєнний час (1919-1939)[ред. | ред. код]

1930 року до Львова було включено низку територій: Замарстинів, Мале Голоско, Клепарів, Сигнівку, Кульпарків, Знесіння та частини Білогорщі, Козельників та Кривчиців (так званий «Великий Львів»).[2][3] Загальна площа міста зросла майже вдвічі. Населення міста у міжвоєнні роки зросло у півтора рази з 219,3 тисячі в 1921 до бл. 330 тис. у 1939. Частка українців становила приблизно 15%.

Друга світова війна (1939-1945)[ред. | ред. код]

Під час та після Другої світової війни населення Львова зазнало радикальних змін. В роки першої радянської окупації міста (1939-1941) було депортовано близько ста тисяч львів’ян (близько третини населення тогочасного міста).[4] Водночас до міста прибуло багато біженців із окупованої Німеччиною Польщі (переважно поляків та євреїв), а також чиновники і робітники з СРСР.

Станом на 1941 рік у Львові було бл. 150 тисяч євреїв (110 тисяч місцевих і 40 тисяч біженців). Після приходу німецьких військ у місті було створено ґетто, крізь яке пройшли близько 138 тисяч євреїв — майже всі вони загинули.[5] Якщо у 1939 р. євреї становили 31% львів’ян, то у 1944 р. — 0,9%.

Коли стало зрозуміло, що повертається радянська окупація, частина населення Львова виїхала на Захід. Після встановлення нового польсько-радянського кордону у 1944 році, який зафіксував Львів у складі УРСР, в 1945-46 роках більшість львівських поляків виїхали до Польщі (переважно до Вроцлава, колишнього Бреслау). Якщо в серпні 1944 р. у Львові було 92,5 тис. поляків (62% населення міста), то в 1955 р. залишилося 8,5 тис. осіб (2,3%).[6]

Якийсь час після цих міграцій Львів був майже порожнім, а від довоєнного населення залишилося бл. 9%.[7]

Повоєнний радянський Львів (1945-1991)[ред. | ред. код]

У перші повоєнні роки Львів заселяли вихідці зі Східної України та республік Радянського Союзу, насамперед Росії. Це були українці, росіяни та євреї за національністю. Попри обмеження переїзду до міста в 1944-1945 роках (слід було мати дозвіл міської влади на переселення) населення Львова невпинно збільшувалося: якщо у серпні 1944 р. було 149 тис. осіб, то в січні 1947 р., за різними даними, — вже 293-320 тис. осіб. Особливо швидко збільшилося населення міста у другій половині 1940-х років (у 1945-1950 рр. на 147 тис. осіб). У відсотковому відношенні найбільше росіян було у перші повоєнні роки, у наступних десятиліттях їхня чисельність невпинно зменшувалася (35,6% у 1955 р., 22,3% у 1970 р.).[6]

Серед повоєнних новоселів були також солдати Радянської армії, які після закінчення військових дій поверталися із Заходу й залишалися у Львові. Прибували також ті, хто побував у Львові ще за першої радянської окупації в 1939–1940 рр., дехто з них поселявся у «своїх» колишніх помешканнях. Населення міста поповнювали й українці — вихідці зі західноукраїнських сіл та містечок, особливо помітним це стало в другій половині 1950-х – у 1960-х роках.[6]

Загалом з 1950 по 1989 роки населення Львова зросло майже вдвічі. На початку 1950-х українці становили відносну (42,8%), а з кінця 1950-х абсолютну (60,2%) більшість населення Львова. В наступні роки їхня частка тільки зростала до 88,1% у 2001 році.

За часів незалежності[ред. | ред. код]

У перші десять років після розпаду Радянського Союзу кількість росіян у Львові зменшилася вдвічі: якщо у 1989 році їх було 126,5 тисяч (16,1%), то у 2001 — 64,6 тисячі (8,9%).

Після 2014 року до Львова почали прибувати переселенці з окупованого Росією Криму та частини Донбасу (станом на квітень 2021 року близько 11 тисяч офіційно зареєстрованих ВПО на Львівську область)[8].

Після початку російського вторгнення в Україну протягом 2022-2023 року до Львова прибуло близько 150 000 внутрішньо-переміщених осіб та ще 100 000 осіб які офіційно не зареєстровані, станом на липень 2023 року населення Львова стало близько 1.0 млн осіб[9].

Історична динаміка[ред. | ред. код]

  • поч. XV ст. — 5,5 тисячі жителів [10];
  • поч. XVI ст. — 7-10 тис.[11];
  • 1583 — 14 тис.[12];
  • поч. XVII ст. — 17-20 тис.[11];
  • 1620-ті рр. — 22-23 тис.[11];
  • сер. XVII ст. — 25-30 тис.[11];
  • 1662 — 12-13 тис.[13] (значне зменшення через козацьку облогу 1648 та епідемії);
  • 1773 — 22,5 тис.[14];
  • 1785 — 25 тис.[14];
  • 1800 — 38 тис.[14];
  • 1810 — 43,5 тис.[15];
  • 1820 — 46 тис.[16];
  • 1831 — 50,5 тис.[15];
  • 1840 — 63 тис.[16];
  • 1857 — 70 тис.[17];
  • 1869 — 87 тис.[17];
  • 1880 — 103 тис.[17];
  • 1890 — 119 тис.[17];
  • 1900 — 170,2 тис.
  • 1921 — 219,388 тис.[18]
  • 1931 — 311,5 тис.
  • 1941 — 299,0 тис.
  • 1942 — 319,6 тис.
  • 1943 — 209,1 тис.
  • жовтень 1944 — 154 тис.
  • 1950 — бл. 380 тис.
  • 1959 — 410,7 тис.
  • 1970 — 553,5 тис.
  • 1979 — 665,1 тис.
  • 1989 — 786,9 тис.
  • 2001 — 725,2 тис.

Населення Львова станом на 1 січня 2012 року становило 729 842 жителів. Під час останнього перепису населення, який пройшов у 2001 році, населення Львова становило 732 818 тисяч жителів; під час передостаннього перепису, у 1989 році, — 791 тисяч.

За даними обласного управління статистики 51,8% населення складають жінки, 48,2% — чоловіки. Згідно з цим же дослідженням, 27,3% львів'ян мають вищу освіту, 27% — лише середню спеціальну освіту, 45,7% мають лише середню освіту.

Національний склад[ред. | ред. код]

За переписами населення[ред. | ред. код]

Національний склад населення Львова станом на 2001 рік[19]

Відповідно до останнього перепису населення, у 2001 році, коли він проходив, українці становили 88,1% населення міста. Найбільшою національною меншиною була російська (8,9%), менш чисельними були польська (0,9%), білоруська (0,4%), єврейська (0,3%) та вірменська (0,1%). На інші національності припадало 1,3%[19].

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 95% населення міста, росіяни — 3%.[20]

Подібна ситуація спостерігається з кінця 20 століття. Історично, Львів був заснований як місто з переважно руським населенням, проте вже в середині 13 століття, після перенесення до Львова столиці Галицько-Волинського князівства, у місті почали з'являтися національні меншини, зокрема, вірменська і німецька. Після приєднання Львова до Польського королівства, більшість населення становили поляки і німці, які згодом асимілювалися. В цей час сформувалися вірменський і єврейський квартали, які мали часткове самоврядування. За австрійського панування подібна етнічна ситуація збереглася. У міжвоєнний період 20 століття більшість населення становили поляки, близько третини — євреї, близько десятини — українці. В результаті Голокосту та операції «Вісла» у Львові практично не залишилося євреїв і поляків, натомість, з приходом радянської влади, зросла частка росіян, які становили прислану адміністрацію. З індустріалізацією, міське населення поповнилося українцями, урбанізованими з мешканців області.

Згідно з дослідженням Інституту розвитку міста за 2001 рік, 45% львів'ян — вірні УГКЦ, 31% — вірні УПЦ-КП, 5% — вірні УАПЦ, 3% — вірні УПЦ (МП), ще 3% — вірні інших християнських конфесій[21].

56% жителів міста народилися у Львові, 19% — народилися в інших населених пунктах Львівської області, 3% — народилися в Західній Україні (проте не у Львівській області), 11% — народилися в Україні (проте не в її західній частині), 7% — народилися у колишніх республіках Радянського Союзу (з яких у Росії — 4%), 4% львів'ян народилися у Польщі[21].

Згідно з даними п'ятого щорічного муніципального опитування [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.] від IRI у грудні 2019 року, 94% населення себе вважає українцями, 4% — росіянами. 97% населення володіє українською мовою, 74% — російською та 37% — англійською, і це є найвищий показник володіння англійською серед усіх міст. Розмовна мова удома для 93% населення є українська. 56% назвали себе вірними УГКЦ, 23% — ПЦУ.

Національний склад Львова у 1900 - 2001 роках, тис. осіб[22][23][24][25][26][27][28]
Нац-сть 1900 1931 1940 1941 1942 1943 10.1944 1951 1959 1970 1979 1989 2001
Українці  33.9  19.9%  49.7  15.9%  22.0%  65.8  22.0%  83.6  26.1%  62.7  29.9%  40.6  26.4%  ~163  42.8%  247.1  60.2%  377.5  68.2%  492.2  74.0%  622.7  79.1%  639.0  88.1%
Росіяни  ~0.5  0.2%  1.6%              8.5  5.5%  ~117  30.8%  111.1  27.1%  123.2  22.3%  128.3  19.3%  126.5  16.1%  64.6  8.9%
Євреї  45.1  26.5%  99.6  31.9%  32.8%  76.0  25.4%  50.0  15.6%      1.7  1.1%  ~27  7.0%  25.8  6.3%  24.3  4.4%  17.6  2.7%  12.8  1.6%  1.9  0.3%
Поляки  84.1  49.4%  157.5  50.4%  43.4%  150.4  50.3%  172.7  54.0%  131.3  62.9%  103.4  66.7%  ~62  16.3%  16.2  3.9%  13.7  2.5%  11.9  1.8%  9.7  1.2%  6.4  0.9%
Всього  170.2  100.0%  311.5  100.0%  100.0%  299.0  100.0%  319.6  100.0%  209.1  100.0%  154.0  100.0%  ~380  100.0%  410.7  100.0%  553.5  100.0%  665.1  100.0%  786.9  100.0%  725.2  100.0%

Перепис 2001[ред. | ред. код]

Національний склад Львова за переписом 2001 р.[28]

Національний склад районів Львова за переписом 2001 р.[28]

населення українці росіяни поляки білоруси  євреї  вірмени  інші  не вказали
Галицький район 67 851 81,5% 13,4% 1,5% 0,5% 0,7%  0,2% 0,8%  1,4%
Залізничний район 132 824 89,0% 8,4% 0,8% 0,4% 0,2%  0,1% 0,5%  0,6%
Личаківський район 94 482 88,6% 8,4% 0,9% 0,4% 0,4%  0,1% 0,5%  0,7%
Сихівський район 145 932 89,7% 8,2% 0,6% 0,5% 0,1%  0,1% 0,6%  0,2%
Франківський район 137 624 84,9% 11,4% 0,9% 0,5% 0,3%  0,1% 0,6%  1,3%
Шевченківський район 146 489 91,5% 5,9% 0,8% 0,3% 0,2%  0,1% 0,4%  0,8%
Львів 725 202 88,1% 8,9% 0,9% 0,4% 0,3%  0,1% 0,5%  0,8%

Перепис 1989[ред. | ред. код]

Національний склад Львова за переписом 1989 р.[28]

Національний склад районів Львова за переписом 1989 р.[28]

населення українці росіяни євреї поляки білоруси інші
Ленінський (Галицький) район 151 017 76,8% 17,9% 2,3% 1,3% 0,8% 0,9%
Залізничний район 190 033 82,9% 13,6% 1,0% 1,1% 0,6% 0,8%
Червоноармійський (Личаківський) район 122 031 79,7% 14,7% 2,1% 1,3% 0,7% 1,5%
Радянський (Франківський район) район 193 216 75,6% 19,3% 1,6% 1,1% 0,9% 1,5%
Шевченківський район 134 611 81,2% 14,0% 1,2% 1,5% 0,7% 1,4%
Львів 790 908 79,1% 16,1% 1,6% 1,2% 0,7% 1,3%

Перепис 1979[ред. | ред. код]

Національний склад Львова за переписом 1979 р.[28]

Національний склад районів Львова за переписом 1979 р.[28]

населення українці росіяни євреї поляки білоруси інші
Ленінський (Галицький) район 104 747 67,4% 23,3% 4,7% 2,0% 0,9% 1,7%
Залізничний район 156 167 76,9% 17,6% 1,7% 1,6% 1,0% 1,2%
Червоноармійський (Личаківський) район 114 925 75,7% 17,3% 2,1% 1,3% 0,7% 2,9%
Радянський (Франківський район) район 182 701 71,9% 21,9% 2,3% 1,5% 1,1% 1,3%
Шевченківський район 108 703 78,1% 15,5% 2,3% 2,2% 0,7% 1,2%
Львів 667 243 74,0% 19,3% 2,7% 1,8% 0,8% 1,4%

Перепис 1959[ред. | ред. код]

Національний склад Львова за переписом 1959 р.[28]

Національний склад районів Львова за переписом 1959 р.[28]

населення українці росіяни євреї поляки білоруси інші
Залізничний район 146 219 59,0% 30,2% 4,5% 3,7% 1,4% 1,2%
Ленінський район 140 385 57,0% 27,4% 9,1% 3,7% 1,2% 1,6%
Шевченківський район 124 074 65,1% 23,0% 5,1% 4,5% 1,1% 1,2%
Львів 410 678 60,2% 27,1% 6,3% 3,9% 1,3% 1,2%

За етнічними групами[ред. | ред. код]

Українці[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності українців у Львові:[28]

  • 1921 - 27 269 - 12,4%[29]
  • 1931 - 40 743 - 15,9%[29]
  • 1941 - 65 800 - 22,0%
  • 1944 - 40 743 - 26,4%
  • 1950 - 144 600 - 38,2%
  • 1959 ‒ 247 086 ‒ 60,2%
  • 1970 ‒ 377 562 ‒ 68,2%
  • 1979 ‒ 492 194 ‒ 74,0%
  • 1989 ‒ 622 701 ‒ 79,1%
  • 2001 ‒ 639 035 ‒ 88,1%

Рідна мова українців Львова за даними переписів:[28]

1931[29] 1959 1970 1979 1989 2001
українська  68,5%  ~90%  93,8%  95,3%  96,9%  98,6%
російська    ~10%  6,1%  4,7%  3,1%  1,4%
польська  31,3%

Росіяни[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності росіян у Львові:[28]

  • 1921 ‒ 354 ‒ 0,2%
  • 1944 ‒ 8 426 ‒ 5,5%
  • 1950 ‒ 117 000 ‒ 30,8%
  • 1959 ‒ 111 116 ‒ 27,1%
  • 1970 ‒ 123 237 ‒ 22,3%
  • 1979 ‒ 128 338 ‒ 19,3%
  • 1989 ‒ 126 459 ‒ 16,1%
  • 2001 ‒ 64 599 ‒ 8,9%

Поляки[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності поляків у Львові:[28]

  • 1921 ‒ 111 860 ‒ 51,0%[30]
  • 1931 ‒ 157 490 ‒ 50,4%[30]
  • 1941 ‒ 150 400 ‒ 50,3%
  • 1944 ‒ 102 983 ‒ 66,7%
  • 1959 ‒ 16 196 ‒ 3,9%
  • 1970 ‒ 13 675 ‒ 2,3%
  • 1979 ‒ 11 855 ‒ 1,8%
  • 1989 ‒ 9 730 ‒ 1,2%
  • 2001 ‒ 6 364 ‒ 0,9%

Євреї[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності євреїв у Львові:[28]

  • 1921 ‒ 60 431 ‒ 27,6%[31]
  • 1931 ‒ 99 595 ‒ 31,9%[31]
  • 1940 ‒ 131 200 ‒ 32,8%
  • 1941 ‒ 76 000 ‒ 25,4%
  • 1942 ‒ 50 000 ‒ 15,6%
  • 1959 ‒ 25 792 ‒ 6,3%
  • 1970 ‒ 24 321 ‒ 4,4%
  • 1979 ‒ 17 952 ‒ 2,7%
  • 1989 ‒ 12 795 ‒ 1,6%
  • 2001 ‒ 1 928 ‒ 0,3%

Рідна мова євреїв Львова за даними переписів:[28]

1931 1970 1979 1989 2001
єврейська (їдиш або іврит)  75,6%  15,5%  10,2%  9,4%  5,3%
українська  0,03%  1,1%  1,3%  2,4%  28,2%
російська  -  83,1%  88,4%  88,1%  65,7%
польська  24,1%  0,2%  -  -  -

Інша статистика[ред. | ред. код]

Мовний склад[ред. | ред. код]

Рідна мова населення Львова за данимим переписів населення:[28]

мова 1931 1959 1970 1979 1989 2001
українська  11,3%  ~55,5%  65,2%  71,3%  77,2%  88,8%
російська  0,1%  ~38,5%  31,1%  25,7%  19,9%  9,7%
їдиш  24,1%  ~1,2%  0,7%  0,3%  0,2%  0,01%
польська  63,5%  ~2,8%  1,4%  0,9%  0,6%  0,4%
інша  1,0%  ~2he,0%  3,7%  3,0%  2,9%  1,1%

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 89% населення міста, російською — 4%, українською та російською в рівній мірі — 6%.[20]

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023-го року, українською вдома розмовляли 96 % населення міста, російською — 3 %.[32]

Динаміка чисельності різних етно-мовних груп населення Львова за даними переписів[28]
рідна мова національність 1970 1979 1989 2001
українська українці  354 334  469 216  603 330  629 940
російська українці  22 986  22 918  19 317  8 806
російська росіяни  121 862  126 615  123 907  58 368
українська росіяни  1 343  1 713  2 539  6 172
польська поляки  7 587  5 868  4 456  2 990
українська поляки  4 315  4 300  3 810  2 896
російська поляки  1 749  1 655  1 437  458
їдиш євреї  3 758  1 823  1 203  103
українська євреї  272  236  305  544
російська євреї  20 216  15 874  11 268  1 267
білоруська білоруси  2 419  1 931  2 120  734
українська білоруси  247  299  443  830
російська білоруси  3 789  3 749  3 281  1 545
вірменська вірмени  469  468  384  290
українська вірмени  16  25  47  173
російська вірмени  603  645  548  324
інші варіанти  7 487  7 730  8 508  9 762
всього 553 452 665 065 786 903 725 202
Динаміка частки різних етно-мовних груп у населенні Львова за даними переписів[28]
рідна мова національність 1970 1979 1989 2001
українська українці  64,0%  70,6%  76,7%  86,9%
російська українці  4,2%  3,4%  2,5%  1,2%
російська росіяни  22,0%  19,0%  15,7%  8,0%
українська росіяни  0,2%  0,3%  0,3%  0,9%
польська поляки  1,4%  0,9%  0,6%  0,4%
українська поляки  0,8%  0,6%  0,5%  0,4%
російська поляки  0,3%  0,2%  0,2%  0,1%
їдиш євреї  0,7%  0,3%  0,2%
українська євреї  0,1%
російська євреї  3,7%  2,4%  1,4%  0,2%
білоруська білоруси  0,4%  0,3%  0,3%  0,1%
українська білоруси  0,1%  0,1%
російська білоруси  0,7%  0,6%  0,4%  0,2%
вірменська вірмени  0,1%  0,1%
російська вірмени  0,1%  0,1%  0,1%
інші варіанти  1,4%  1,2%  1,1%  1,3%

Рідна мова у районах Львова та населених пунктах підпорядкованих міськраді за даними перепису 2001 р.[33]

українська російська польська
Шевченківський район 92,4% 6,2% 0,4%
Сихівський район 90,1% 9,1% 0,2%
Залізничний район 89,6% 9,1% 0,4%
Личаківський район 89,2% 9,3% 0,5%
Франківський район 84,6% 13,2% 0,5%
Галицький район 81,6% 15,7% 0,9%
Львів (місто) 88,5% 10,0% 0,4%
смт.Рудно 98,6% 1,2% 0,2%
м.Винники 96,1% 3,5% 0,2%
смт.Брюховичі 95,3% 3,7% 0,4%
Львів (міськрада) 88,8% 9,7% 0,4%

Розподіл за вибором рідної мови та мови спілкування на роботі за даними соціологічного дослідження[34]

Мовні групи Рідна мова Мова спілкування на роботі
Українська  87,8%  92,1%
Російська  6,5%  2,8%
Українська і Російська  3,7%  4,4%
Інша  2,0%  0,6%

Релігійний склад[ред. | ред. код]

Релігійний склад населення Львова у 2001 р.[21][35]

Релігійна самоідентифікація % серед практикуючих християн
(хто бере участь у богослужіннях
хоча б раз на тиждень) 		% кількості релігійних
громад
греко-католики 40% 70% 33,5%
православні 35% 20% 25,3%
в т. УПЦ-КП 31% 15% 10,0%
в т. УАПЦ 5% 3% 11,8%
в т. УПЦ-МП 3% 2% 3,5%
РКЦ 3% 10% 5,3%
протестанти 17,6%
не відповіли 12%
атеїсти 10%

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Найбільшу популярність серед львів'ян мають праві і, подекуди, центристські сили. Натомість, ліві політичні партії не здобувають понад 10% підтримки, однак це більше, ніж в інших виборчих округах Львівської області. На парламентських виборах у 2007 році громадяни міста, що взяли участь у голосуванні, підтримали[36] Блок Юлії Тимошенко (44%), Блок «Наша Україна — Народна самооборона» (34%), Партію Регіонів (8%) і Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (8%)[37][38]. На президентських виборах у 2010 році у першому турі найбільшу підтримку голосуючих здобули Віктор Ющенко (31%), Юлія Тимошенко (26%), Арсеній Яценюк (11%), Віктор Янукович (9%) та Сергій Тігіпко (8%)[39][40][41][42]; у другому турі 77% громадян, які прийшли на дільниці, проголосували за Юлію Тимошенко, 15% — за Віктора Януковича і 7% не підтримали жодного кандидата[43][44][45][46].

Злочинність[ред. | ред. код]

У 2000 році у Львові було здійснено 9017 злочинів, з яких: 63 вбивства, 88 нанесень тяжких тілесних ушкоджень, 12 зґвалтувань[47]. У 2005 році в органах внутрішніх справ зареєстровано 36 000 заяв громадян[48]. У 2006 році в місті зафіксовано 135 злочинів, здійснених неповнолітніми[49]. У 2007 у Львові було зареєстровано 3 тисячі безхатченків[50].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ГУС у Львівській області. Демографічна ситуація. Архів оригіналу за 14 червня 2015. Процитовано 25 листопада 2014.
  2. ↑ Dz.U. z 1930 r. nr 35, poz. 286.
  3. ↑ 73. Komunikat. „Lwowski Dziennik Wojewódzki”. Nr 5, s. 100, 1 kwietnia 1931.
  4. ↑ Від окупації до окупації: Львів у 1939-1941 роках - DW
  5. ↑ Львівське гетто. 80 років тому нацисти почали масове винищення євреїв у Львові - Радіо Свобода
  6. ↑ а б в Нові повоєнні мешканці старих львівських будинків - zaxid.net
  7. ↑ Як змінилося населення Львова після війни? - Радіо Свобода
  8. ↑ У Львівській області офіційно обліковано 11 246 ВПО. DailyLviv.com (укр.). 15 березня 2024. Процитовано 15 березня 2024.
  9. ↑ Львів вже став містом-мільйонником, – Садовий. tvoemisto.tv. Процитовано 15 березня 2024.
  10. ↑ Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 47.
  11. ↑ а б в г Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 65.
  12. ↑ Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини). — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, Львівське відділення Ін-ту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2003. — С. 252.
  13. ↑ Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини). — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, Львівське відділення Ін-ту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2003. — С. 257.
  14. ↑ а б в Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 122.
  15. ↑ а б Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 127.
  16. ↑ а б Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 128.
  17. ↑ а б в г Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 149.
  18. ↑ Pierwszy powszechny spis ludności, 1921, Województwo Lwowskie
  19. ↑ а б За даними Всеукраїнського перепису населення у 2001 році; дані без врахування населення інших населених пунктів, що підпорядковуються Львівській міській раді: Винник Брюховичів і Рудного
  20. ↑ а б https://www.iri.org/wp-content/uploads/legacy/iri.org/ukraine_nationwide_municipal_survey_final.pdf
  21. ↑ а б в Населення Львова в дзеркалі опитування громадської думки (грудень 2000 року). [Архівовано 16 серпня 2009 у Wayback Machine.] Часопис Ї
  22. ↑ Russia, Ukraine, and the Breakup of the Soviet Union [Архівовано 11 квітня 2014 у Wayback Machine.] by Roman Szporluk, Hoover Institution Press, 2000, ISBN 0817995420 / ISBN 978-0817995423
  23. ↑ Національний склад Львівського воєводства [Архівовано 31 жовтня 2010 у Wayback Machine.] за переписом 1931 року
  24. ↑ Населення Східної Галичини [Архівовано 29 липня 2012 у Archive.is] за переписом 1900 року
  25. ↑ К. Кондратюк - Зміни етносоціального складу населення Львова (1944 - 200) [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Росіяни та російськомовне населення у сучасному Львові. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 4 вересня 2011.
  27. ↑ Галина Боднар «Національні відносини у Львові у 1950–1970-х роках очима мігрантів з сіл»[недоступне посилання з липня 2019]
  28. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Роман Лозинський - Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2015. Процитовано 22 липня 2013.
  29. ↑ а б в греко-католики
  30. ↑ а б римо-католики
  31. ↑ а б юдеї
  32. ↑ Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
  33. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 березня 2022.
  34. ↑ М.В. Щур - Виміри факторного впливу мовної диференціації на соціокультурну ситуацію міста Львова[недоступне посилання з липня 2019]
  35. ↑ Регіостат. Кількість релігійних громад. Львів (міськрада)[недоступне посилання]
  36. ↑ подано кандидатів, які здобули підтримку у жителів Львова, більшу за 3%
  37. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в межах територіального виборчого округу №112.[недоступне посилання з квітня 2019] Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  38. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в межах територіального виборчого округу №113.[недоступне посилання з квітня 2019] Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  39. ↑ Результати голосування по територіальному виборчому округу №117. Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  40. ↑ Результати голосування по територіальному виборчому округу №118. Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  41. ↑ Результати голосування по територіальному виборчому округу №119. Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  42. ↑ Результати голосування по територіальному виборчому округу №120. Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  43. ↑ Результати голосування по територіальному виборчому округу №117. [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  44. ↑ Результати голосування по територіальному виборчому округу №118. [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  45. ↑ Результати голосування по територіальному виборчому округу №119. [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  46. ↑ Результати голосування по територіальному виборчому округу №120. [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України
  47. ↑ Рівень злочинності зріс. [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.] Поступ
  48. ↑ Львівська міліція не залежна від обласної влади. Львівська газета
  49. ↑ У Львові зменшився рівень злочинності серед неповнолітніх. [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.] Львівський портал
  50. ↑ Міліція — поза політикою. [Архівовано 13 серпня 2010 у Wayback Machine.] Укртайм
Основні теми
Переписи
населення
Народи

Національний склад • Національні меншини • Етномовний склад • Сім етнографічних чудес

Азербайджанці • Албанці • Араби • Білоруси • Болгари (Бессарабія) • (Буджацькі татари) • В'єтнамці • Вірмени (Крим) • Гагаузи • Греки (Крим, Понтійці, Приазов'я) • Грузини • Дагестанці • Євреї (Галицькі, Кримчаки, Литваки) • Іспанці • Італійці (Крим) • Караїми • Китайці • Корейці • Кримські татари • Литовці • Молдовани • Німці (Бессарабія, Волинь, Крим) • Пакистанці • Поляки • Росіяни (Буковина, Закарпаття, Кіровоградщина) • Румуни (Буковина) • Серби • Словаки • Татари • Турки • Угорці • Узбеки • Українці (Русини) • Роми (Волохи, Закарпаття, Ловарі, Серви) • Чемериси • Чехи (Волинь) • Чеченці • Чуваші • Шведи
Населення
регіонів
Населення
міст
Державного значення
Обласні центри,
центр АР Крим
Інші великі міста
Мови
Понад 10 000 000
Туреччина Стамбул (14 377 018) · Росія Москва (13 097 539)
П:
Понад 5 000 000
Велика Британія Лондон (8 787 892) · Росія Санкт-Петербург (5 598 486)
Понад 3 000 000
Німеччина Берлін (3 520 031) · Іспанія Мадрид (3 165 541)
Понад 2 000 000
Україна Київ (2 962 180) · Італія Рим (2 864 731) · Франція Париж (2 273 305) · Румунія Бухарест (2 158 758)
Понад 1 000 000
Білорусь Мінськ (1 982 475) · Польща Варшава (1 860 281) · Австрія Відень (1 797 337) · Німеччина Гамбург (1 787 408) · Угорщина Будапешт (1 759 407) · Іспанія Барселона (1 608 746) · Німеччина Мюнхен (1 450 381) · Україна Харків (1 439 036) · Італія Мілан (1 324 110) · Росія Казань (1 308 660) · Чехія Прага (1 280 508) · Болгарія Софія (1 270 284) · Росія Нижній Новгород (1 249 861) · Сербія Белград (1 224 645) · Росія Самара (1 173 299) · Росія Уфа (1 144 809) · Росія Ростов-на-Дону (1 142 162) · Велика Британія Бірмінгем (1 124 569) · Росія Краснодар (1 099 344) · Німеччина Кельн (1 060 582) · Росія Воронеж (1 057 681) · Росія Перм (1 034 002) · Росія Волгоград (1 028 036) · Україна Одеса (1 010 912) · Україна Дніпро (1 004 105)
Понад 500 000
Італія Неаполь (974 074) · Швеція Стокгольм (935 619) · Україна Донецьк (927 201) · Росія Саратов (901 361) · Італія Турин (890 529) · Франція Марсель (855 393) · Нідерланди Амстердам (834 119) · Польща Краків (800 653) · Іспанія Валенсія (790 201) · Велика Британія Лідс (781 743) · Україна Запоріжжя (745 432) · Німеччина Франкфурт-на-Майні (732 688) · Україна Львів (727 968) · Іспанія Севілья (690 566) · Хорватія Загреб (686 568) · Росія Тольятті (684 709) · Італія Палермо (674 435) · Польща Вроцлав (672 929) · Польща Лодзь (670 642) · Молдова Кишинів (664 700) · Іспанія Сарагоса (661 108) · Греція Афіни (655 780) · Латвія Рига (641 423) · Україна Кривий Ріг (636 294) · Фінляндія Гельсінкі (635 181) · Нідерланди Роттердам (629 078) · Німеччина Штутгарт (623 738) · Росія Іжевськ (623 472) · Росія Махачкала (623 254) · Росія Ульяновськ (617 352) · Велика Британія Глазго (615 070) · Німеччина Дюссельдорф (612 178) · Данія Копенгаген (602 481) · Норвегія Осло (599 230) · Німеччина Дортмунд (586 181) · Німеччина Ессен (582 624) · Італія Генуя (586 655) · Росія Ярославль (577 279) · Велика Британія Шеффілд (575 424) · Іспанія Малага (569 009) · Німеччина Лейпциг (560 472) · Німеччина Бремен (557 464) · Швеція Гетеборг (556 640) · Ірландія Дублін (553 165) · Португалія Лісабон (552 700) · Росія Набережні Челни (548 434) · Росія Ставрополь (547 443) · Польща Познань (546 859) · Німеччина Дрезден (543 825) · Росія Оренбург (543 654) · Велика Британія Манчестер (541 263) · Албанія Тирана (540 000) · Білорусь Гомель (535 229) · Литва Вільнюс (534 453) · Німеччина Ганновер (532 163) · Росія Рязань (528 599) · Росія Балашиха (520 962) · Німеччина Нюрнберг (509 975) · Велика Британія Единбург (507 170) · Франція Ліон (506 615) · Росія Пенза (501 109)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Львова&oldid=42180877