Населення Харківської області

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Динаміка чисельності[ред. | ред. код]

Історична динаміка чисельності населення Харківської області (у сучасних кордонах)[1][2][3][4][5][6]

  • 1926 — 2 328 000▲
  • 1939 — 2 554 000▲
  • 1941 — 2 643 100[7]▲
  • 1944 — 1 668 300[8]▲▼
  • 1959 — 2 520 129▲
  • 1970 — 2 826 122}▲
  • 1979 — 3 055 655▲
  • 1989 — 3 174 675▲
  • 2001 — 2 914 212▼
  • 2014 — 2 737 242▼
  • 2021 — 2 619 900▼
  • 2022 — 2 596 250[9]▼

Природний рух[ред. | ред. код]

Показники народжуваності, смертності та природного приросту населення у 1950–2020 рр.

коефіцієнт (на 1000 осіб) 1950[10] 1960[10] 1970[1] 1990[11] 2000[11] 2010[11] 2020[11]
народжуваності 19,7 17,3 14,0 11,4 6,8 9,5 6,3
смертності 7,3 6,9 9,2 12,8 16,4 15,2 16,7
природного приросту 12,4 10,4 4,8 -1,4 -9,6 -5,7 -10,4


Природний рух населення Харківської області у 1950—2020 році [12] [11]
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.
     Народжених       Смертей

Міське та сільське населення[ред. | ред. код]

Чисельність наявного населення (за оцінкою) у 2002–2021 роках [13]
Осіб
Загальна

чисельність

населення,%

Питома вага

міського

населення,%

Рік
усе населення
міське сільське
2002 2914212 2289174 625038 99,2 78,5
2003 2887897 2272491 615406 99,1 78,7
2004 2866695 2260343 606352 99,3 78,8
2005 2848347 2251883 596464 99,4 79,0
2006 2829016 2243491 585525 99,3 79,3
2007 2812131 2235607 576524 99,4 79,5
2008 2795919 2227858 568061 99,4 79,7
2009 2782422 2221944 560478 99,5 79,8
2010 2769089 2214470 554619 99,5 80,0
2011 2755108 2205545 549563 99,5 80,0
2012 2742180 2197616 544564 99,5 80,1
2013 2744419 2204935 539484 100,1 80,3
2014 2737242 2202474 534768 99,7 80,5
2015 2731302 2201732 529570 99,8 80,6
2016 2718616 2193536 525080 99,5 80,7
2017 2701188 2178792 522396 99,4 80,7
2018 2694007 2179498 514509 99,7 80,9
2019 2675598 2168353 507245 99,3 81,0
2020 2658461 2158121 500340 99,4 81,2
2021 2633834 2140944 492890 99,1 81,3
Міські населені пункти з кількістю жителів понад 10,0 тисяч
за даними Держкомстату[14][15]
Харків ▲1451,1 Красноград ▼21,2
Лозова ▼57,9 Ківшарівка ▼19,3
Ізюм ▼51,2 Вовчанськ ▼19,0
Чугуїв ▲32,4 Дергачі ▲18,2
Первомайський ▼31,0 Богодухів ▼15,7
Балаклія ▼29,4 Зміїв ▼15,2
Куп'янськ ▼29,2 Слобожанське ▼14,7
Пісочин ▲23,0 Солоницівка ▲13,8
Мерефа ▲22,4 Нова Водолага ▼11,6
Люботин ▼21,9 Високий ▲10,6

Національний склад[ред. | ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 111 національностей і народностей. У національному складі населення області переважна більшість українців, чисельність яких становила 2048,7 тис. осіб, або 70,7 % від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 2,8% , а їх питома вага серед жителів області - на 7,9 відсоткових пункти. Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилась на 33,2% і нараховувала на дату перепису 742,0 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилась на 7,6 відсоткових пункти і становила 25,6%.

Національний склад населення[16][2][3][5][4]

1926 1959 1970 1989 2001
українці 75,4 68,8 66,1 62,8 70,7
росіяни 19,4 26,4 29,3 33,2 25,6
євреї 3,8 3,3 2,7 1,5 0,4
білоруси 0,1 0,5 0,6 0,7 0,5
інші 1,3 1,0 1,2 1,8 1,8

Національний склад районів та міст Харківської області за переписом 2001 року[17]

українці росіяни білоруси
Харків 61,0 34,2 0,5
Ізюм 83,6 13,4 0,4
Куп'янськ 82,4 14,2 0,3
Лозова 77,8 15,3 0,4
Люботин 89,4 8,6 0,3
Первомайський 55,9 38,3 0,5
Чугуїв 54,6 42,8 0,7
Балаклійський район 77,6 20,4 0,4
Барвінківський район 91,1 7,1 0,4
Близнюківський район 90,2 7,8 0,6
Богодухівський район 92,8 5,6 0,7
Борівський район 90,5 8,4 0,3
Валківський район 93,6 5,0 0,5
Великобурлуцький район 73,1 24,9 0,7
Вовчанський район 85,4 12,4 0,5
Дворічанський район 83,7 14,4 0,6
Дергачівський район 80,3 18,2 0,4
Зачепилівський район 84,6 13,4 0,4
Зміївський район 82,3 15,6 0,5
Золочівський район 84,0 14,0 0,6
Ізюмський район 91,0 7,1 0,6
Кегичівський район 89,6 6,5 1,5
Коломацький район 93,2 4,7 1,4
Красноградський район 78,4 19,4 0,7
Краснокутський район 93,9 4,6 0,5
Куп'янський район 88,9 9,5 0,5
Лозівський район 88,9 9,7 0,5
Нововодолазький район 78,9 19,5 0,4
Первомайський район 65,4 32,6 0,7
Печенізький район 92,7 6,5 0,3
Сахновщинський район 92,4 5,8 0,5
Харківський район 75,5 22,2 0,5
Чугуївський район 57,4 40,5 0,4
Шевченківський район 90,3 7,8 0,5

Мовний склад[ред. | ред. код]

Докладніше: Мови Харківської області

Українську мову вважали рідною 53,8% населення області, що на 3,3 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 44,3% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,8 відсоткового пункта. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за межпереписний період збільшилась на 0,5 відсоткового пункта і становила 1,9%.

Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах Харківської області за переписом 2001 р.

Рідна мова населення Харківської області за результатами переписів, %[16][18][3][5][4]

1926 1959 1970 1989 2001
українська 71,0 61,2 56,5 50,5 53,8
російська 26,1 37,9 42,6 48,1 44,3
інша 2,8 0,9 0,9 1,4 0,9

Рідна мова населення районів і міст обласного підпорядкування Харківської області за переписом населення 2001 р.[19]

українська російська вірменська білоруська
Харків 31,8 65,9 0,2 0,1
м. Ізюм 74,2 23,8 0,3 0,1
Куп'янськ 69,3 25,6 0,1 0,1
Лозова 77,2 17,6 0,1 0,1
Люботин 86,1 12,6 0,1 0,1
Первомайський 42,8 52,7 0,1 0,1
Чугуїв 29,6 69,5 0,2 0,1
Балаклійський район 70,4 28,9 0,1 0,1
Барвінківський район 91,2 7,8 0,1 0,1
Близнюківський район 92,1 6,7 0,3 0,3
Богодухівський район 93,7 5,6 0,2 0,3
Борівський район 91,5 8,1 0,1 0,1
Валківський район 94,2 5,2 0,2 0,2
Великобурлуцький район 71,8 27,3 0,2 0,3
Вовчанський район 85,7 13,2 0,4 0,2
Зміївський район 76,4 22,5 0,1 0,2
Дворічанський район 84,2 15,0 0,1 0,2
Дергачівський район 78,1 21,3 0,1 0,1
Зачепилівський район 84,0 14,9 0,6 0,1
Золочівський район 85,7 13,3 0,4 0,3
Ізюмський район 91,7 7,5 0,1 0,2
Кегичівський район 92,1 5,5 0,3 0,6
Коломацький район 94,0 4,5 0,1 1,1
Красноградський район 77,2 21,9 0,1 0,3
Краснокутський район 94,9 4,4 0,3 0,2
Куп'янський район 88,9 10,4 0,1 0,2
Лозівський район 88,5 10,7 0,0 0,2
Нововодолазький район 77,7 21,5 0,2 0,1
Первомайський район 58,2 41,2 0,1 0,2
Печенізький район 92,8 6,9 0,0 0,2
Сахновщинський район 94,4 4,5 0,3 0,2
Харківський район 63,9 35,2 0,2 0,2
Чугуївський район 45,2 53,9 0,3 0,1
Шевченківський район 91,2 7,8 0,2 0,2
Xарківська область 53,8 44,3 0,2 0,1

Вільне володіння мовами[ред. | ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 88,55% мешканців Харківської області вказали вільне володіння українською мовою, а 83,84% - російською мовою. 95,60% мешканців Харківської області вказали вільне володіння мовою своєї національності.

Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Харківської області за даними перепису населення 2001 р.[20][21]

своєї

націнальності

українська російська
Українці 95,95% 78,25%
Росіяни 98,97% 70,33%
Білоруси 35,75% 70,64% 86,94%
Євреї 4,24% 75,80% 98,41%
Вірмени 61,22% 52,16% 90,89%
Азербайджанці 69,77% 44,85% 86,51%
Грузини 53,27% 55,60% 86,34%
Татари 35,33% 60,08% 95,86%
Молдовани 48,58% 71,53% 83,35%
В'єтнамці 98,89% 8,93% 32,38%
Цигани 74,37% 62,62% 73,59%
Поляки 21,23% 82,90% 87,24%

Місце народження[ред. | ред. код]

За переписом 2001 року 85,5% населення Харківської області народилися на території України (УРСР), 14,5% населення на території інших держав (зокрема 10,6% - на території Росії/РРФСР). 73,1% населення народилися на території Харківської області, 12,4% - у інших областях України.[22]

Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Харківської області за переписом 2001 року:

уродженців області кількість частка у населенні
Харківської 2117886 73,1
Сумської 50249 1,7
Донецької 47348 1,6
Полтавської 42568 1,5
Луганської 31005 1,1
Дніпропетровської 19686 0,7
Чернігівської 15611 0,5
Житомирської 15109 0,5
Вінницької 12826 0,4
АР Крим 11698 0,4
Хмельницької 10621 0,4
Запорізької 9984 0,3
Рівненської 9809 0,3
Київської 9020 0,3
Львівської 9005 0,3
Черкаської 8845 0,3
Кіровоградської 8563 0,3
Одеської 7303 0,3
Закарпатської 6578 0,2
Волинської 5917 0,2
Івано-Франківської 5594 0,2
Миколаївської 4945 0,2
Херсонської 4847 0,2
м. Києва 4725 0,2
Тернопільської 3835 0,1
Чернівецької 2284 0,1
Севастополя (міськрада) 894 0,0

Зайнятість населення[ред. | ред. код]

Сфери зайнятості населення області за переписом 2001 року[23]

сфера діяльності кількість зайнятих частка
Обробна промисловість 232 865 22,9%
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 144 143 14,2%
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту 120 758 11,9%
Освіта 92 804 9,1%
Охорона здоров'я та соціальна допомога 75 565 7,4%
Транспорт і зв'язок 67 666 6,7%
Державне управління 58 425 5,7%
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 48 270 4,8%
Виробництво електроенергії, газу та води 41 321 4,1%
Неточно вказали або не вказали вид діяльності 38 416 3,8%
Будівництво 31 811 3,1%
Колективні, громадські та особисті послуги 29 945 2,9%
Готелі та ресторани 13 342 1,3%
Фінансова діяльність 9 132 0,9%
Добувна промисловість 7 794 0,8%
Послуги домашньої прислуги 3 209 0,3%
Рибне господарство 470 0,0%
Екстериторіальна діяльність 165 0,0%
Всього зайнятих економічною діяльністю 1 016 101 100,0%

За даними Державної служби статистики України у 2021 році в Харківській області усього було зайнято у секторах господарства 1 181,1 тис. осіб населення у віці 15–70 років.[24]

Зайняте населення за видами економічної діяльності
Види діяльності Кількість зайнятих, тис.осіб
сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство 153,3
промисловість 217,9
будівництво 55,2
торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів 285,4
транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність 75,3
тимчасове розміщування й організація харчування 17,0
інформація та телекомунікації 27,6
фінансова та страхова діяльність 10,0

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Статистический сборник. Население СССР (Численность, состав и движение населения) [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] — М., 1975
  2. ↑ а б Чорний С. Національний склад населенняв України в ХХ сторіччі (2001)
  3. ↑ а б в Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
  4. ↑ а б в Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 19 березня 2022.
  5. ↑ а б в Всеукраїнський перепис населення 2001. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 20 серпня 2014.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 20 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ на 1 липня 1941, згідно з Атлас «Історія України. 11 клас» (ДНВП «Картографія», 2015)
  8. ↑ на 1 травня 1944, згідно з Атлас «Історія України. 11 клас» (ДНВП «Картографія», 2015)
  9. ↑ ukrstat.gov.ua(укр.)
  10. ↑ а б «Численность, состав и движение населения СССР» Статистические материалы. — М., 1965. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
  11. ↑ а б в г д Демографічний паспорт регіонів — Кількість живонароджених, померлих і природний приріст (+/-) населення [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
  12. ↑ (рос.) Естественное движение населения регионов республик СССР (кроме РСФСР), 1933-1976, 1977-1990 [Природний рух населення регіонів республік СРСР (крім РРФСР), 1933-1976, 1977-1990]. Демоскоп Weekly (статистичний збірник). М. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. публікація знаходиться у відкритому доступі
  13. ↑ Демографічний щорічник "Населення Харківської області", 2020 Укрстат. Процитовано 11 травня 2023
  14. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 4 жовтня 2014.
  15. ↑ При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2013 по січень 2014 року
  16. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. Том .XI-XIII Украинская ССР - М.: Изд-е ЦСУ Союза ССР.
  17. ↑ Дністрянський М. C. — Етногеографія України: навч. посібник [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Кабузан В. М. — «Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса». Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 12 квітня 2015.
  19. ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  20. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  21. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення за національністю та рідною мовою | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  22. ↑ Статистичний збірник «Населення України за місцем народження та громадянством за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року». Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
  23. ↑ Статистичний збірник «Зайняте населення України. Кількість зайнятого населення та його розподіл за видами економічної діяльності». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
  24. ↑ Робоча сила України, 2021. Статистичний збірник. Державна служба статистики України Процитовано 11 травня 2023
Основні теми
Переписи
населення
Народи

Національний склад • Національні меншини • Етномовний склад • Сім етнографічних чудес

Азербайджанці • Албанці • Араби • Білоруси • Болгари (Бессарабія) • (Буджацькі татари) • В'єтнамці • Вірмени (Крим) • Гагаузи • Греки (Крим, Понтійці, Приазов'я) • Грузини • Дагестанці • Євреї (Галицькі, Кримчаки, Литваки) • Іспанці • Італійці (Крим) • Караїми • Китайці • Корейці • Кримські татари • Литовці • Молдовани • Німці (Бессарабія, Волинь, Крим) • Пакистанці • Поляки • Росіяни (Буковина, Закарпаття, Кіровоградщина) • Румуни (Буковина) • Серби • Словаки • Татари • Турки • Угорці • Узбеки • Українці (Русини) • Роми (Волохи, Закарпаття, Ловарі, Серви) • Чемериси • Чехи (Волинь) • Чеченці • Чуваші • Шведи
Населення
регіонів
Населення
міст
Державного значення
Обласні центри,
центр АР Крим
Інші великі міста
Мови
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Харківської_області&oldid=39461987