Настурція звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Настурція звичайна
Настурція звичайна. Загальний вигляд квітучої рослини.
Настурція звичайна.
Загальний вигляд квітучої рослини.
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Біноміальна назва
Nasturtium officinale
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Nasturtium officinale
ITIS logo.jpg ITIS: 23255
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 65948
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Nasturtium officinale

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Настурція звичайна, або Настурція лікарська , або Водяний крес (лат. Nastúrtium officinále) — швидкоросла багаторічна водна або напівводна рослина родини Капустяні, поширена від Європи до Центральної Азії. Здавна використовується людиною, як листовий овоч.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Настурція звичайна. Ботанічна ілюстрація з книги О. В. Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz», 1885

Настурція звичайна — багаторічна водяна трав'яниста рослина.

Стебла стелються, товсті, порожнисті, до 50 — 60 см у довжину.

Листя зелені, перисторозсічене, з широкими черешками і 2 — 7 парами довгастих або овальних листочків з більш великим та округлим яйцеподібним верхівковим листочком.

Рослина цвіте білими дрібними квітами, зібраними у напівпарасольки. Чашелистки однакові, відстаючі. Пелюстки з нігтиками, довгасто-оберненояйцеподібні, білі. У коротких тичинок по одній великій підковподібній, відкритій назовні медовій залозі; серединних залозок немає.

Відцвітаючи, утворює плід — короткий, роздутий, з опуклими стулками, без жилок стручок з продовгуватими, плоским насінням. Насіння розташовані у кожному гнізді у два ряди.

Цвіте у травні — серпні.

Поширення та екологія[ред.ред. код]

У дикому вигляді рослина росте від Африки (Алжир, Єгипет, Лівія, Туніс, Марокко, Азорські та Канарські острови) та Європи до Середньої Азії та Пакистану[1].

Культивується у багатьох інших країнах (наприклад, у Парагваї, Венесуелі).

Росте на болотах та водоймах.

Рослинна сировина[ред.ред. код]

Вирощування та заготівля[ред.ред. код]

Настурція звичайна росте у дикому вигляді в місцях, де присутня волога (водойми, джерела, канави, тощо). На присадибній ділянці вирощують з насіння або живців. Любить затінені місця. Рано навесні можна висадити спочатку в парнику, потім через два тижні — у відкритому грунті. Між грядками роблять поливні борозенки.

Рослину зрізають часто, поки не з'являться пагони з квітками. Тоді її теж можна вживати, але смак буде дуже гіркий.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Настурція звичайна — корисна рослина, у якій міститься багато сполук: залізо, фосфор, калій, нітрогенистими маслами, вітамінами А, В, C, O, Е, К, містить глікозид глюконастурцин, сапоніни, алкалоїди, 3 — 4% вуглеводів. У насінні міститься 22 — 24% жирної олії, до складу якої входять олеїнова, лінолева, ерукова, пальмітинова, стеаринова, ліноленова кислоти.

Значення та застосування[ред.ред. код]

Застосування в медицині[ред.ред. код]

Завдяки своїм властивостям настурція звичайна використовується широко у медичній практиці, її призначають при порушеному обміні речовин, для очищення та поліпшення стану крові, як відхаркувальний та сечогінний засіб, при лихоманці та цинзі.

У народній медицині застосовують як противолихоманковий та заспокійливий засіб при нервових захворюваннях. Сік рослини застосовується зовнішньо при опіках, ліпомах, бородавках, поліпах; відвар — всередину при захворюваннях щитовидної залози, печінки, жовчносечокам'яній хворобах, анемії, шкірних хворобах, ревматизмі, подагрі, цукровому діабеті.

Застосування у кулінарії[ред.ред. код]

Як овочеву рослину його культивували та вживали ще стародавні римляни[2]. Як прянощі використовують зелені листочки рослини, смак терпкий та гіркуватий, а аромат — різкий, приємний, подібний аромату хрону. Їх додають до салату, збагачуючи корисними сполуками, створюючи аромат, а також використовують як самостійну страву (салат), тоді як добавку беруть інші пряні трави або харчові продукти. Добре доповнює овочеві супи із зелені. Окрім того, покращує смак рибних, деяких м'ясних страв, соусів, начинок. У поєднанні з м'ятою та розмарином утворює пікантну суміш, яку використовують у багатьох стравах.

Насіння як пряність може замінити гірчицю, його використовують для отримання харчової олії, близької за якістю до гірчичної.

Кресс-салат додають до бутербродів (рибні, шинкові, з сиром), надаючи їм гірчичний смак. Кресс-салат поєднується з майонезом та рослинним маслом.

Крес водяний (як й інші види кресів) — одна з небагатьох прянощів, яку вирощують для використання лише у сирому вигляді.

Класифікація[ред.ред. код]

Таксономія[ред.ред. код]

Вид Настурція звичайнавходить до роду Настурція (Nasturtium) родини Капустяні (Brassicales) порядку Капустоцвітні (Brassicaceae).


  ще 14 родин (за Системою APG II)   ще близько 8 видів
       
  порядок Капустоцвітні     рідНастурція    
             
  відділ Квіткові, або Покритонасінні     родина Капустяні     вид Настурція звичайна
           
  ще 44 порядки квіткових рослин (за Системою APG II)   ще більше 420 родів  
     

різновиди[ред.ред. код]

У рамках виду виділяють два різновиди рослини[3]:

Примітки[ред.ред. код]

  1. За даними сайта GRIN (див. розділ Посилання).
  2. За даними книги «Пряно-ароматические и пряно-вкусовые растения» (див. розділ Література).
  3. По данным сайта ITIS (см карточку растения).

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]