Влащенко Наталя Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Наталя Влащенко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Влащенко Наталя Вікторівна
Народилася 11 вересня 1960(1960-09-11) (63 роки)
Житомир, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність журналіст
колумніст
Alma mater Інститут філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Знання мов українська і російська
Жанр публіцистика
Посада головний редактор
Нагороди
Заслужений журналіст України
Сайт pl.com.ua/?pid=49

Ната́ля Ві́кторівна Вла́щенко (нар. 11 вересня 1960, Житомир, Українська РСР, СРСР) — українська сценаристка, колумністка, журналістка, креативний продюсер та ведуча телеканалу «Україна 24»[1], політичного ток-шоу «Народ проти», програм «Перші-другі» «Hard з Влащенко» та підсумкового ток-шоу «Спецпроект з Наташею Влащенко» на телеканалі ZIK (до 20 серпня 2020 року), а з 7 вересня 2020 року — на телеканалі «Україна 24»[1]. Лауреат конкурсу «Людина року» у номінації «Журналіст року» (2017). Заслужений журналіст України (2009)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась в родині військовика. [джерело?]

Закінчила філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту імені Франка, а також факультет театрознавства Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Викладала в Житомирському педагогічному університеті історію мистецтва. Працювала як завідувачка літературної частини Житомирського обласного музично-драматичного театру імені Кочерги. [джерело?]

Працювала у відділі театрального мистецтва всеукраїнської газети "Культура і життя".

.Була першим заступником головного редактора української газети «Сегодня»[3][4]. В 1999 році заснувала видавничий дім «Форзац», який видає український журнал «Публичные люди», альманах «Обличчя України», а також книжки бібліотеки «ПЛ»[5].

Авторка книжки «Крадіжка, або Біле сонце Криму», присвяченої окупації Криму Російською Федерацією в 2014 році (презентація відбулася 21 травня 2017 року в Книжковому арсеналі, Київ)[6][7].

З 2017-го року — креативний, а згодом генеральний продюсер телеканалу ZIK[5] коли його власником став Віктор Медведчук. Просувала пропагандиські та прокремлівські наративи маскуючи це під свободу слова. Також приводила в ефір телеканалу представників п'ятої колони промосковських політиків та колишніх представників забороненої партії регіонів. До сьогоднішнього дня не вибачилась і не понесла відповідальності за свою пропагандиську та прокремлівську діяльність.

З 2018 року веде переважно Youtube-влог «Власть vs Влащенко»[8] куди запршує колишніх представників партії регіонів та ОПЗЖ даючи їм можливість висловитись та просувати промосковські наративи.

З 2020-го — володарка срібної кнопки від YouTube.

З 6 листопада 2019 року — членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів[9].

З 7 вересня 2020 року по 22 липня 2022 року — креативний продюсер та ведуча на телеканалі «Україна 24»[1].

Переконана, що найважливіша місія журналістики — просвітницька, та вірить що єдиний шлях до незалежності ЗМІ — це їхня комерційна успішність[3].

Входить до рейтингу 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус» за результатами 2017—2021 років[10]. Нагороджена українською премією «Жінка III тисячоліття» в розділі «Рейтинг».

Заміжня. Має дорослого сина. [джерело?]

Телебачення[ред. | ред. код]

Ведуча наступних телевізійних ток-шоу:

Книги[ред. | ред. код]

Російською
  • Евгений Минко, Наталья Влащенко. «Диалоги животных». Київ: Форзац. 2011. 120 стор. ISBN 978-966-97148-1-7
  • Гарик Корогодский, Наталья Влащенко. «У нас был секс». Харків: Фоліо. 2015 319 стор. ISBN 978-966-03-7157-6
  • Наталья Влащенко. «Кража, или Белое солнце Крыма». Харків: Фоліо. 2017. 400 стор. ISBN 978-966-03-7815-5
  • Наташа Влащенко «Под небом Аустерлица» . Харків: Фоліо. 2018.
  • Наташа Влащенко «Девушка его охранника». Laurus. 2019
  • Наташа Влащенко у співавторстві з онукою Іриною Влащенко. Дитяча пригодницька повість «Девочка и динозавр». «Саміт-книга». 2019.
  • Наташа Влащенко «Вічне повторення». (Заключний Роман трилогії про журналістку Мар’яну Морозову ). Видавництво «Друкарський двір Олега Федорова». 2021.
Переклади українською
  • Наталя Влащенко. «Крадіжка, або біле сонце Криму». Переклад з російської на українську: Віктор Бойко. Харків: Фоліо. 2017. 394 стор. ISBN 978-966-03-7866-7
  • Наталя Влащенко. «Під небом Аустерліца». Переклад з російської на українську: Ганна Пазюк. Харків: Фоліо. 20187. 224 стор. ISBN 978-966-03-8344-9
  • Наташа Влащенко «Дівчина його охоронця». Laurus. 2019.
  • Наташа Влащенко «Вічне повторення». Видавництво «Друкарський двір Олега Федорова». 2021.

Інші проєкти[ред. | ред. код]

  • Фотовиставка «Публичные люди без галстука» (2007)[20]
  • Журнал «Обличчя України» (засновано у 2002)[21][22]
  • Журналістський конкурс «Текст-2014»[23]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г На "Україна 24" у вересні стартують програми Наташі Влащенко. Интерфакс-Україна. 21 серпня 2020. Архів оригіналу за 22 серпня 2020. Процитовано 21 серпня 2020.
  2. ↑ Указ Президента України № 420/2009 Про відзначення державними нагородами України — Офіційний сайт президента України, 5 червня 2009
  3. ↑ а б в Наталія Влащенко — 112.ua, станом на 2017
  4. ↑ Наталія Влащенко — ЖДУ імені Івана Франка, станом на 2017
  5. ↑ а б Креативним продюсером телеканалу ZIK стала Наталія Влащенко — zik.ua, 20 лютого 2017
  6. ↑ Павло Казарін (30 травня 2017). «Крадіжка» Криму: чому Україна допустила анексію півострова?. ua.krymr.com. Крим.Реалії. Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
  7. ↑ Андрій Введенський (28 травня 2017). Крымский вектор «Книжного Арсенала». ru.krymr.com (рос.). Крым. Реалии. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
  8. ↑ V значить Vажко. Як стартувало ютуб-шоу Наталії Влащенко [Архівовано 16 вересня 2018 у Wayback Machine.] // ДМ, 14 dересня 2018
  9. ↑ Указ Президента України від 6 листопада 2019 року № 808/2019 «Про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів»
  10. ↑ Интернет-рейтинг. Самые влиятельные женщины Украины по версии читателей сайта Фокус. ФОКУС (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  11. ↑ Арт ток-шоу «Красиво» станом на 2014 рік
  12. ↑ Ток-шоу «Двойная сплошная» // Главком-ТВ (рос.)
  13. ↑ Ток-шоу «Публічні люди з Наталією Влащенко» на Живе. ТБ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 жовтня 2014.
  14. ↑ ПЛ і Живе. ТБ: Юрій Луценко // ПЛ, 20.09.2013
  15. ↑ «112 Україна» запускає вечірнє ток-шоу «Люди. Hard Talk» з Наталією Влащенко // Телекритика, 25.04.2014
  16. ↑ Люди. Hard Talk // канал 112
  17. ↑ HARD з Влащенко [Архівовано 13 квітня 2017 у Wayback Machine.] // телеканалі ZIK
  18. ↑ Перші другі з Наталією Влащенко [Архівовано 13 квітня 2017 у Wayback Machine.] // телеканалі ZIK
  19. ↑ Народ проти [Архівовано 27 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // телеканалі ZIK
  20. ↑ Для кого зірки знімають краватки [Архівовано 20 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Детектор медіа, 25 травня 2007
  21. ↑ Наталія Влащенко: «Працювати — не модно + гламуризація всієї країни» [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.] // «ПіК України», 4 грудня 2008]
  22. ↑ Відбулася Презентація Нового Ілюстрованого Альманаху «Обличчя України» — Укрінформ, 12.11.2002
  23. ↑ Конкурс Текст-2014 станом на 2014 рік

Джерела та Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Влащенко_Наталя_Вікторівна&oldid=42278033