Наташа Корольова
| Наташа Корольова | |
|---|---|
_(cropped).JPG) | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | рос. Наталья Владимировна Порывай |
| Дата народження | 31 травня 1973 (50 років) |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Роки активності | 1985 — тепер. час |
| Громадянство |
 СРСР Росія |
| Професії | Співачка, акторка, телеведуча |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | поп-музика |
| Псевдоніми | Наташа Королёва |
| Співпраця | Ігор Ніколаєв |
| Нагороди |
 |
| Мати | Поривай Людмила Іванівна |
| Діти | Архип Глушкоd |
| koroleva.ru | |
 Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі | |
Ната́ша Корольо́ва (рос. Ната́ша Королё́ва, справжнє ім'я — Наталія Володимирівна Поривай; нар. 31 травня 1973, Київ, Українська РСР) — радянська, російська естрадна співачка. Заслужена артистка Росії (2004)[1]. Молодша сестра української співачки Русі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в музичній сім'ї. Її мати — Людмила Іванівна Поривай, доцент, заслужена артистка України, диригент хорової капели «Світоч». Батько — Поривай Володимир Архипович, був хормейстером академічного хору.
Перші кроки[ред. | ред. код]
У сім років Наташа вступає до музичної школи по класу фортепіано і одночасно в хореографічну студію народного танцю при хорі ім. Верьовки. У 12 років, в 1985, на фестивалі дитячої пісні Наташа знайомиться з композитором Володимиром Бистряковим. Вона записує його пісні «Світ без чудес» і «Куди поїхав цирк». Юна співачка стає дуже популярною на всіх з'їздах, урядових концертах, новорічних ялинках, Днях Міста. На початку 1987 року в житті Наташі був перший і єдиний конкурс «Золотий Камертон», в якому вона брала участь як солістка київської групи «Міраж» і стала дипломанткою цього конкурсу. У цьому ж році композитор Олександр Спаринський спеціально для Наташі пише дитячий мюзикл «У країні дітей». Навесні 1987 року перша в житті Наташі зйомка на Центральному телебаченні в програмі «Ширше коло». Влітку 1987 року на фестивалі в місті Євпаторія на Наташу особливу увагу звертає музичний редактор Центрального телебачення Марта Могилевська.
.JPG)
Навесні 1988 Корольова пробує свої сили як ведуча концертної програми «Київська красуня», Академічного концерту в Органному Залі, Міжнародного чемпіонату з художньої гімнастики. В 1988–1991 вона вчилася в Київському естрадно-цирковому училищі по класу вокала. Влітку 1989 року, як провідна солістка дитячої рок-опери «Дитя світу» Наташа їде на гастролі в США. Проект мав грандіозний успіх. З Америки Наташа привезла запрошення на навчання в університеті міста Рочестера. По тому поїхала до Москви, на прослуховування до Ігоря Ніколаєва. Серед трьох претенденток він вибирає її, хоча з першого погляду Наташа на нього не справила ніякого враження. В 1990 виходить пісня Корольової «Жовті тюльпани», перша пісня, написана І. Ніколаєвим для Наташі, яка викликала дуже неоднозначні відгуки, і яка принесла їй справжню славу не тільки в СРСР, а й за його межами, вивела її вперше у фінал фестивалю «Пісня року». В 1992 відбулися гастролі співачки по Росії із заключними концертами в спорткомплексі «Олімпійському» з програмою «Дельфін і Русалка», в 1993 — тур по Ізраїлю, в 1994 — гастролі в Німеччині, в 1997 — в США (Нью-Йорк). Учасниця багатьох телевізійних конкурсів та передач, серед них: «Різдвяні зустрічі», «Ранкова пошта» та ін.
На великій сцені[ред. | ред. код]
У 1990—1997 вийшло 13 відеокліпів співачки на телебаченні: «Жовті тюльпани» (режисер М. Могилевська, 1990), «Перший поцілунок» (режисер І. Песоцький), «Під літнім дощем» (режисер В. Владимиров); «Чому вмирає любов» (режисер І. Песоцький), «Київський хлопчисько» (режисер І. Песоцький, 1993), «Соняшники» (Д. Фікс, 1995), «Невже це я» (Д. Фікс), «Маленька країна» (О. Гусєв), «Мужичок з гармошкою» (Д. Фікс, 1996), «Паличка виручалочка», «Не вмирай» (Г. Гаврилов), «Літо кастаньєт» (І. Ніколаєв, 1997), «Діаманти сліз» (О. Баженов).
Після розлучення з Ігорем Ніколаєвим випустила альбоми: «Осколки минулого», «Серце», «Віриш чи ні», «Рай там, де ти». Виступила в ролі ведучої різних програм і концертів. Брала участь у телевізійному проекті «Танці з зірками» у Росії та Україні, і у проекті «Дві зірки».
У 2010 взяла участь у проекті «Подаруй собі життя» на телеканалі «Росія 1». З 2 червня 2012 вела власне шоу «Королева прайму» на каналі НТВ. В ефір вийшов тільки один випуск.
У серпні 2022 року, під час повномасштабного вторгнення військ РФ до України, Поривай емігрувала з Росії до США[2].
Бізнес[ред. | ред. код]
Крім основної професії, Наташа Корольова зайнялася дизайном в ювелірній галузі і в травні 2008 року представила ювелірну колекцію «Дочки-матері». 21 вересня 2009 в Москві, на Садовому кільці Наталя відкрила свій салон краси[3]. У 2011 відкрився 2-й салон в Москві.
Політика[ред. | ред. код]
У 1996 році брала участь в компанії «Голосуй або програєш» на підтримку переобрання на другий термін президента Росії Бориса Єльцина. У 2003 році вступила в партію «Єдина Росія»
За словами самої співачки, під час Євромайдану підтримувала революцію, приносячи медикаменти та гроші. Двоє братів брали участь в Євромайдані[4].
12 жовтня 2016 року Служба безпеки України заборонила російській співачці українського походження Корольовій в'їзд в Україну на 5 років[5]. 18 січня 2017 року заборона була тимчасово знята через смерть її бабусі Соні, яка мешкала в житловому масиві Липки в Києві, а також у зв'язку з оскарженням в суді заборони на в'їзд на територію України[6].
Сім'я[ред. | ред. код]
- Батько: Володимир Архипович Поривай (10.02.1940 — 1.09.1993).[7]
- Мати: Людмила Іванівна Поривай.
- Старша сестра: українська та американська співачка Руся (Осауленко Ірина Володимирівна) (1968).
- Перший чоловік: Ігор Юрійович Ніколаєв — (1960).
- Другий чоловік: Сергій Віталійович Глушко, псевдонім «Тарзан» — (1970).
- Син: Архип Сергійович Глушко — (19 лютого 2002).
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1995 — «Старі пісні про головне» - дочка голови
- 1996 — « Старі пісні про головне-2»
- 1997 — « Старі пісні про головне-3»
- 1997 — «Найновіші пригоди Буратіно» - співачка Мальвіна
- 2000 — «Салон краси»
- 2000 — " Старі пісні про головне. Постскриптум "
- 2001 — «FM і хлопці» (в епізоді «Три правила»)
- 2003 — «Рецепт чаклунки» - Людмила
- 2004 — «Проти течії»
- 2005 — «Моя прекрасна няня» - камео (в епізоді «Картковий король»)
- 2005 — «Сищики 4» (в епізоді «Без шуму і пилу»)
- 2006 — « Дідусь моєї мрії 2» - Христина
- 2006 — «Щасливі разом» - камео, продавець спортивного тренажера (в одному епізоді)
- 2007 — «Тримай мене міцніше» - Наталія Архипова
- 2007 — «Королівство кривих дзеркал»
- 2008 — «Золота рибка» - Мар'юшка
- 2008 — «Парадокс» - дружина Вадика
Бібліографія[ред. | ред. код]
2009[ред. | ред. код]
- Ястребов А. Чоловік — модель для збірки. — М. : АСТ, 2009. ISBN 978-5-17-057520-6
- Чоловічий стриптиз ISBN 978-5-17-058893-0
- Святковий стіл від Наташі Корольової. Просто смачно! ISBN 978-5-17-056451-4
2010[ред. | ред. код]
- Страви для торжества і бенкету. ISBN 978-5-17-060222-3
Дискографія[ред. | ред. код]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Синґли[ред. | ред. код]
- 2006 — «Кристал мрії»
- 2007 — «На синьому морі»
- 2008 — «У залі очікування»
- 2008 — «Мама»
- 2009 — «Нічне місто»
- 2009 — «Любов без правил»
- 2010 — «Туди, де сонце»
- 2010 — «Чмоки-чмоки»
- 2010 — «Дую-дую»
- 2011 — «Ти пробач»
- 2011 — «Не відпускай мене»
- 2011 — «Точнісінько» (дует з С. Глушко)
- 2012 — «Небеса»
- 2012 — «Taxi and the City»
- 2013 — «Венеціанська осінь»
- 2013 — «La Bomba»
- 2013 — «Стояла и плакала»
- 2014 — «Абрикосовые сны»
- 2014 — «Порочен я тобой»
- 2014 — «Время-река»
- 2015 — «Главная любовь»
- 2015 — «Нет слова Я»
- 2015 — «Не говори нет»
- 2016 — «Я устала»
- 2017 — «Осень под ногами на подошве»
- 2017 — «Если мы с тобой»
- 2017 — «Мой дед мороз»
- 2018 — «Зять»
- 2018 — «Ягода»
- 2019 — «Петли-поцелуи»
- 2019 — «Символ юности»
- 2019 — «Серые глаза 2019»
- 2019 — «С Новым годом!»
- 2020 — «Давай гуляй!»
Нагороди та призи[ред. | ред. код]
- 1987 — Диплом конкурсу « 'Золотий Камертон'».
- 1990–2004 — постійна учасниця фестивалю « 'Пісня року'»
- 1993 — «Овація» у номінації — найкращий альбом року 1992 — «Дельфін і русалка».
- 1997 — «Золотий грамофон» за пісню «Кришталеве серце Мальвіни».
- 2000 — «Золотий грамофон» за пісню «Трохи не вважається»
- 2000 — «Стопудовий хіт» від радіо Хіт FM за пісню «Трохи не вважається»
- 2002 — « Постільна білизна року 2002'» — у номінації «Секс-бомба року 2002».
- 2003 — «Найкращі дуети року 2003» — дует з Тарзаном (С. Глушка) «Віриш чи ні»
- 2004 — присвоєно звання «Заслужений Артист Російської Федерації»[1]
- 2011 — Медаль «За віру і добро»[8]
- 2012 — Міжнародна премія в галузі культури та мистецтва за 2011 рік «Людина року» (Україна)
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У грудні 1997 Наташа Корольова знялася для журналу «Playboy»[9][10].
- 2004 — фотосесія для чоловічого журналу «Пінгвін»
- 2007 — фотосесія для журналу «MAXIM» (лютий, 2007)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Почесне звання присвоєно Указом Президента Росії № 34 від 15 січня 2004 року. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 18 травня 2013.
- ↑ "Я - співачка міжнародного масштабу": Наташа Корольова виїхала з Росії в США і заговорила про еміграцію. РБК-Украина (рос.). Процитовано 1 серпня 2022.
- ↑ http://www.koroleva.ru/news[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ ТСН: Наташа Королева носила медикаменты и деньги на Майдан
- ↑ СБУ заборонила в'їзд в Україну російській співачці Корольовій. ukranews.com. Українські новини. 21 жовтня 2016.
- ↑ Наташі Корольовій дозволять прилетіти до Києва на похорон. ukranews.com. Українські новини. 18 січня 2017.
- ↑ Http://kiev-necropol.narod.ru/Poryvay_VA.jpg
- ↑ html Блог Наташі Корольової
- ↑ Російські зірки на обкладинках Playboy. Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 18 травня 2013.
- ↑ Наташа Корольова — «Playboy» (1997 дек.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Канал Наташі Корольової на YouTube
|
