Натуфійська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Натуфійська культура- це культура, яка існувала в епоху епіпалеоліту з 13, 000 до 9, 800 років до н.е. на території Леванту, регіону у східній частині Середземного моря. Це була особлива культура,оскільки саме їй був властивий осілий або напівосілий спосіб життя ще до впровадження землеробства. Натуфійські общини, ймовірно, є предками будівничих перших неолітичних поселень. Є доказ свідомого культивування зернових, особливо жита, Натуфійською культурою у місті Тель Абу Хурейра, місті найранішого свідчення культивування у світі. Загалом, все-таки, натуфійці здійснили використання диких злаків.

Термін «натуфієць» був придуманий Дороті Гаррод, яка досліджувала печеру Shuqba у Ваді аль-Натуф, що розташовується на заході Юдейських гір, на півдорозі між Тель-Авівом і Рамаллі.

Датування[ред.ред. код]

Радіовуглецеве датування місць цієї культури з кінця плейстоцену до самого початку голоцену становить від 12, 500 до 9500 р. до н. е. Період є зазвичай розділений на два підперіоди: ранній натуфійський (12, 500 – 10, 800 р. до н.е.) і пізній натуфійський (10, 800 – 9500 р до н.е.). Пізній натуфійський період найбільш ймовірно тривав у поєднанні з раннім дріасом (10, 800 до 9500 до н.е.). У Леванті є більше ніж сто видів зернових, фруктів, горіхів та інших їстівних видів рослин. Флора Леванту протягом натуфійського періоду не була сухою, неродючою і не з таким колючим ландшафтом як сьогодні, а місцевістю вкритою лісами.

Попередники і пов'язані з ними культури[ред.ред. код]

Натуфійська культура розвивалася у тому ж регіоні, що і рання Кебаранська група і, як правило, розглядається як її наступник, що розвивався з найменших елементів всередині цієї ранньої культури. Були також інші культури у цьому регіоні, такі як Мушабська культура Негева і Синая, які інколи відрізнялися від Кебаранської та інколи також розглядалися як ті, що зіграли виняткову роль у розвитку натуфійської культури.

В цілому було обговорення подібних рис цих культур з тими, що виявлені на узбережжі Північної Африки. Грем Баркер зазначає, що є: «Схожість у відповідних археологічних результатах Натуфійської культури Леванту і сучасних збирачів на узбережжі Північної Африки через пізній плейстоцен і ранній голоцен кордону(межі)».

Офер Бар-Йозеф переконаний, що є ознаки впливу, які походять з Північної Африки до Леванту, посилаючись на мікрозірцеву техніку і «мікролітичні форми такі як дугові ножі і La Mouillah points.» Проте недавні дослідження показали, що наявність дугових ножів, La Mouillah points і використання мікролітичної техніки було вже помітним у Небекійському (Небекіанському) виробництві Східного Леванту. Також Махер та включає положення, що «Багато технологічних нюансів, які часто виділяють як ознаку натуфійської культури були вже присутні під час раннього і середнього епіпалеоліту і не представляли, у більшості випадків, радикального відхилення у знаннях, традиції чи поведінці.»

Такі автори як Крістофер Ерет створили на малих свідченнях придатних для розвитку сценарію інтенсивного вживання рослин маючи спочатку побудований у Північній Африці, як провісник розвитку справжнього сільського господарства у родючому півмісяці, але такі припущення є вельми обдумані теоретично більш до Північної Африки археологічні дані можуть бути зібрані. Фактично Вайс та інші показали, що найраніш відоме інтенсивне використання рослин було у Леванті 23, 000 років тому в місті Охало II. Археолог Ч. Лорінг Брайс у недавньому дослідженні черепних метричних особливостей проте також був здатний ідентифікувати «явний зв'язок» до південних від Сахари африканських жителів ранніх натуфійців заснованих на його дослідженнях грубий необроблений великий анатомічних подібностях з існуючими жителями населення знайденим переважно у Сахарі. Брайс вважає, що ці жителі пізніше стали асимілюватися в ширший континуум південно-західних азійських популяцій.

Відповідно до слів Бара Йозефа і Белфера-Кохена «Здається, що певні преадаптаційні риси, що вже розвивалися Кебаранською і Геометрично Кебаранською популяціями всередині Середземноморського лісопарку, зіграли вагому роль у виникненні нової соціоекономічної системи відомої як Натуфійська культура».

Поселення[ред.ред. код]

Поселення зустрічаються на території лісосмуги, де породи дубу і Pistacia домінують. Підлісок цієї відкритої лісової місцевості був травою з великою кількістю злаків. Високі гори Лівану та Антилівану, степові простори Негевської печери у Ізраїлі та Синаї і Сирійсько-Арабської пустелі на сході, де значно менше проявлялися натуфійські поселення, можливо це пов’язано з низькою здатністю до переселення і товариства інших груп збирачів, які експлуатували цей регіон.

Житла натуфійців є напівземлянками, часто з сухим кам’яним фундаментом. Надбудова можливо була зроблена з хмизу. Ніяких слідів сирцевої цегли не було знайдено, яка стала розповсюдженою у наступному до керамічному неоліті. Круглі будинки мали діаметр від 3 до 6 метрів і вони містили центральний круглий або прямокутний камін. В Ain Mallaha були виявлені сліди ям. «Села» могли охоплювати понад 1000 квадратних кілометрів. Менші поселення були інтерпретовані деякими дослідниками як стійбища. Сліди перебудови у майже всіх розкопаних поселеннях здається вказують на часте переселення, свідчать про тимчасову відмову від заселення. Поселення були заплановані забезпечити житлом 100-150 осіб, але були три категорії: малі, середні і великі починаючи з 15 кв. метрів до 1, 000 кв. м. народу. Немає конкретних вказівок на засоби зберігання.

Осілість[ред.ред. код]

Напівосілий спосіб життя, можливо, був спричинений багатими ресурсами відповідно до сприятливого клімату того часу, з культурою, що жила полюванням, риболовлею і збиранням, включаючи використання диких злаків. Знаряддя були придатні для обробітку зернових: кременево-лопатевих серпів для збору врожаю і ступок, каменів для подрібнення та ям зберігання.

Lithics[ред.ред. код]

Натуфійці мали мікролітичне виробництво основане на коротких клинках і невеличких ножах. Була використана мікрорізцева техніка. Геометричні мікроліти включають lunates, трапеції і трикутники. Також були клинки з підкладкою. Особливий тип ретушу (Хелуанський ретуш) є особливістю ранній натуфійців. У пізніх натуфійців, Харіф-точка, типовий наконечник стріли зроблений з звичайного леза став широко розповсюджений у Негеві. Деякі вчені використовують його, щоб визначити відмінності з культурою Харифійців.

Серпоподібні клинки з’являються вперше. Характерний серповидний-блиск показує, що вони були використані для різання багатих кремнеземом стовбурів злаків і становлять непрямий доказ початкового землеробства. Випрямлений метальний снаряд зроблений з наземного каменю вказує на практику стрільби з лука. Наявні також і важкий наземний камінь заглиблення для ступок.

Інші знахідки[ред.ред. код]

Було багате кістяне виробництво, включаючи гарпуни й рибальські гачки. Каміння і кістки були перероблені у підвіски та інші прикраси. Є кілька людських статуеток з вапняку (El-Wad, Ain Mallaha, Ain Sakhri), але улюбленим предметом зразку мистецтва, здається, були тварини. Посудини з страусиних шкарлупок були виявлені в пустелі Негев.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Основним заняттям натуфійців було полювання та збиральництво. Збереження залишків рослин є невеликими через ґрунтові умови, але дикі злаки, бобові, мигдаль, жолуді і фісташки, можливо, були зібрані. Кістки тварин показують, що газелі були основною здобиччю. Крім того, полювання на оленя, зубра і кабана відбувалося у степовій зоні, це ж стосується онагрів та оленів. Водоплавні птахи та прісноводні риби складали частину харчування, в долині річки Йордан. Кістки тварин з Салібії I (12300 - 10800 до н.е.) були інтерпретовані як свідчення общинних полювань з сітями.

Розвиток землеробства[ред.ред. код]

Згідно теорії, відбулася раптова зміна клімату, Пізній Дріас (бл. 10 800 - 9500 до н.е.) вплинув на розвиток землеробства. Він був 1000 річною тривалою перервою, із переважанням високих температур, які з часу останнього льодовикового максимуму спричинили раптову посуху в Леванті. Це загрожувало дикорослим злакам, які не могли довго конкурувати із чагарниками суходолу, але завдяки ним населення стало залежним від підтримання осілого способу життя. Штучним очищенням місцевості, що заросла чагарником та насадженням насіння одержаного в іншому місці, вони почали практикувати культивацію. Однак ця теорія походження землеробства залишається дискусійною в науковому співтоваристві.

Приручення собаки[ред.ред. код]

Саме у натуфійських поселеннях, знайдені найраніші археологічні свідчення одомашнення собаки. На натуфійській стоянці Ain Mallaha в Ізраїлі були знайдені рештки літньої людини і чотири-п'яти-місячного цуценяти похованих разом. В іншому натуфійському поселенні у печері HaYonim, були знайдені люди поховані із двома собаками.

Мистецтво[ред.ред. код]

The Ain Sakhri lovers - це вирізьблений камінь, який зберігається у Британському музеї. Цей камінь є найстарішим відомим зображенням пари,що займається сексом. Він був знайдений у печері Ain Sakhri в Іудейській печері.

Поховання[ред.ред. код]

Поховання знаходяться в поселеннях, зазвичай у ямах в покинутих будинках. Також наявні поховання в печерах, зокрема у горах Іудейських та Кармель. Інколи могили були накриті вапняковими плитами. Ховали у випростаному положенні або у скорченому положенні на спині. Наявні як поодинокі так і групові поховання, особливо у ранніх натуфійців. Розкидані людські рештки у поселеннях, вказують на псування ранніх могил. Рівень дитячої смертності був дещо вищим – приблизно одна три дитини помирало у віці від п’яти до семи років.

Видалення черепа практикувалося в печері HaYonim, Nahal Oren і Ain Mallaha. Інколи черепи були прикрашені черепашковими кульками (El-Wad).

Могильне майно в основному складаються з особистих прикрас, таких як: намиста зроблені з шкаралупи, зубів (благородного оленя), кісток та каменю. Наявні кулони, браслети, намиста та кульчики.

У 2008 році була виявлена могила натуфійської «жриці». Поховання містило досконалі шкарлупки 50 черепах, які, як вважається, був принесені до поселення і з’їджені під час тризни.

Див. також[ред.ред. код]

  • Натуфийская культура — глава из книги Всемирная История (Том 1).
  • Мелларт Дж. Древнейшие цивилизации Ближнего Востока. Пер. с англ. и комментарий Е. В. Антоновой. Предисл. Н. Я. Мерперта. Изд-во «Наука». М., 1982. 149 с. с ил.
  • Шнирельман В. А. Натуфийская культура (обзор литературы)] // Советская археология. — 1973. — № 1. — С. 278-287.

Примітки[ред.ред. код]

Ця стаття містить текст перекладений із статті Natufian culture. Перекладено з англійської Вікіпедії Перекладено з англійської Вікіпедії станом на 16.12.2014