Науру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Науру
Ripublik Naoero / Republic of Nauru

Прапор Науру Герб Науру
Прапор Герб
Девіз: God’s Will First
(Божа воля - перш за все)

Гімн: Nauru Bwiema
(Пісня Науру)
Розташування Науру
Столиця Ярен (de facto)1
Найбільше місто Денігомоду
Офіційні мови Науруанська, Англійська
Державний устрій Парламентська Республіка
 - Президент Маркус Стівен
Незалежність від Великобританії та Австралії 
 - Проголошена 31 січня 1968 
Площа
 - Загалом 21 км² (228-та)
Населення
 - оцінка 2009 р. 14,019 (224-те)
 - перепис 2006 р. 9,275
 - Густота 667,6/км² (14-те)
ВВП (ПКС) 2009 р., оцінка
 - Повний 60 млн дол. (192-га)
 - На душу населення $5,000 (191-ша)
Валюта Австралійський долар (AUD)
Часовий пояс  (UTC+12)
Домен інтернету .nr
Телефонний код +674
1 Немає офіційної столиці.

Респу́бліка Нау́ру (англ. Republic of Nauru, науруанська Ripublik Naoero) — острівна держава в південно-західній частині Тихого океану в Мікронезії. Найближчий сусід — острів Банаба (Кірибаті) за 306 км на схід. Має спеціальний статус у Співдружності націй. Адміністративно поділяється на такі округи: Айво, Анабар, Анетан, Анібар, Баіті, Бое, Буада, Денігомоду, Єва, Іюв, Мененг, Нібок, Уабо, Ярен.

Назва[ред.ред. код]

Походження слова «Науру» точно невідоме. Як і зараз, науруанці у далекому минулому називали острів «Naoero». Німецький професор Паул Хамбрух, що відвідав острів в 19091910 роках, давав наступне пояснення етимології цього слова: згідно з його думкою, «Naoero» є скороченням фрази «а-nuau-а-а-ororo» (у сучасному написанні «A nuaw ea arourõ»), яке перекладається з науруанської мови як «я йду на морський берег». Проте німецький католицький місіонер Алоїс Кайзер, що прожив на острові Науру понад 30 років і посилено вивчав науруанську мову, не визнавав це тлумачення, оскільки на місцевій мові після слова «морський берег», що уживається з дієсловом рух, має бути вказівне слово «rodu», яке перекладається як «вниз». Самі науруанці під словом «морський берег» розуміють найглибше, низовинне місце острова. Воно використовується як по відношенню до суші, так і до моря. Сам факт того, що Хамбрух не враховує слова «rodu» в поясненні етимології слова «Naoero», дозволяє говорити про безпідставність його припущень.

В острова є і інші назви: англійські колоністи до 1888 року називали Науру «Приємним» островом (англ. Pleasant Island). Німці називали його «Nawodo» або «Onawero». Пізніше написання слова «Nauru» було змінене на «Naoero», щоб європейці правильно виголошували назву країни.

Загальна географія[ред.ред. код]

Острів Науру лежить в західній частині Тихого океану, приблизно за 42 км на південь від екватора. Найближчий острів Банаба (Ошен), розташований за 306 км на схід від Науру і належить Республіці Кирібаті. Площа виняткової економічної прибережної зони 308 тис. 480 км², з яких 570 км² припадає на територіальні води.

Природа і клімат[ред.ред. код]

Науру є малим ізольованим островом у південно-західній частині Тихого океану. Відстань до Сіднея — 4 тис. км. За піщаними пляжами простягається вузька (100–300 м) смуга родючих ґрунтів, яка придатна для сільськогосподарського використання, а далі всередині острова — вапнякове плато, яке раніше було вкрите потужною товщею фосфатів, а зараз являє собою здебільшого мертву зону колишніх розробок, яка в центрі сягає висоти 30. Клімат — екваторіальний, жаркий та вологий. Середня температура січня +27, липня +28 °C. Щорічно випадає 2060 мм опадів. Мусонний сезон триває з листопаду до лютого.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Науру

Першим населенням Науру були полінезійці і мікронезійці, що заселили острів мінімум 3000 років тому.[1] Науруанці існували за рахунок рибальства, кокосів і плодів пандану. Акліматизувавши рибу Ханос до прісноводних умов, розводили ії в озері Буада.[2] Традиційно тільки чоловікам дозволялося займатись рибальством на рифі. Для цього вони використовували каное або тренованих птахів — Фрегатів.

В 1798 році Джон Фірн, капітан англійського китобійного судна «Мисливець», став першим європейцем що висадився на острові та назвав його «Приємним Островом» (англ. Pleasant Island). Ця назва використовувалась до поки Німеччина не анексувала острів у 1888 році. Починаючі з 30-х років XIX століття науруанці тісно контактують з євпропейцями, здебільшого моряками з торгових та китобійних кораблів, які поповнювали свої запаси на острові. Населення збільшувалось зарахунок дезертирів та біглих каторжників. Остров'яни обмінювали їжу на алкоголь та вогнепальну зброю. В 1878 році почалась 10-ти річна війна, що скоротила населення острова з 14 000 до 900 мешканців.

16 квітня 1888 року Німеччина анексувала острів і приєднала його до протекторату Маршаллові Острови.[3] Християнські місіонери прибули на острів з островів Гілберта також в 1888 році.[4] В цей час на острові нараховувалось 12 племен: Дейбое (Deiboe), Еамвідаміт (Eamwidamit), Еамвідара (Eamwidara), Еамвіт (Eamwit), Еамгум (Eamgum), Еано (Eano), Емео (Emeo), Еорару (Eoraru), Іруці (Irutsi), Ірува (Iruwa), Іві (Iwi) та Ранібок (Ranibok). Сьогодні ці племена відображені в дванадцятикінечній зірці на прапорі Науру.

Фосфати були вперше знайдені новозеландцем Альбертом Елісом. В 1906 році австралійська компанія «Пасіфік фосфейт компані» почала їх розробку.

17 серпня 1914 року Науру був захоплений Австралією в ході Першої світової війни. В 1923 році, після закінчення війни, Науру отримав статус мандатної території Ліги націй та був переданий під спільне управління Великобританії, Австралії та Нової Зеландії. Однак адміністративне управління здійснювалось Австралією.[5] Ці країни викупили в приватної компанії права на поклади фосфатів і заснували спільну компанію «Брітіш фосфейт компані» для їх розробки.

28 серпня 1942 року острів Науру був захоплений Японією[6] і був звільнений тільки 13 вересня 1945 року. В період японської окупації 1200 науруанців було депортовано на острови Чуук (в той час Трук) в архіпелазі Каролінські острови, де 463 з них загинули. В січні 1946 року ті науруанці, що залишились живими повернулись на батьківщину.

З 1947 року Науру став підопічною територією ООН, продовжуючи знаходитись під спільним контролем Великобританії, Австралії та Нової Зеландії. В 1940-х — 1950-х роках на острові формувався рух за проголошення незалежності. В середині 1970-х років щорічно видобувалось та експортувалось до 2 млн тонн фосфоритів.[7]

31 січня 1968 року була проголошена незалежність Науру.

Політичний устрій[ред.ред. код]

В Науру є три політичні партії: Демократична партія, Партія Центру та Наоеро Амо.

Міжнародна політика[ред.ред. код]

У грудні 2009 році уряд Науру визнав бунтівні регіони Грузії Абхазію та Південну Осетію за незалежні держави. Водночас, між Російською федерацією та Науру було підписано угоду, за якою, згідно з інформацією з різних джерел[8], Росія надає Науру гуманітарну допомогу в розмірі 50 мільйонів доларів США та фінансує модернізацію морського порту Науру. Доктор Кеке, міністр фінансів та зовнішніх справ Науру, заперечив можливість існування будь-якого зв'язку між фінансовою допомогою Росії та визнанням Абхазії та Південної Осетії.[9]

Економіка[ред.ред. код]

Економіка Науру практично повністю базується на добуванні фосфатів. За останні роки їх запаси практично вичерпалися, і країна може залишитися без головного фінансового джерела. Хоча уряд країни й намагався знайти альтернативні джерела заробітку, поки що, вони так і не були знайдені.

Стосовно інших відділів економіки, питна вода, паливо і продовольчі товари доводиться імпортувати.

Транспорт[ред.ред. код]

Довжина автодоріг на Науру становить близько 40 км. Довжина доріг із твердим покриттям становить 29 км, з котрих 17 км розташовані вздовж узбережжя. Із району фосфоритних розробок до узбережжя тягнеться 12-кілометрова дорога без твердого покриття. Транспортні засоби на дорозі тримаються лівого боку. Національне водійське посвідчення є прийнятним. Але, на острові існує межа швидкості: 30 миль на годину.

На півдні острову розташований Міжнародний аеропорт Науру. Національною науруанською авіакомпанією є «Ауе Ейрлайн», в розпорядженні котрої знаходиться всього лише один літак Боїнг-737.

Святкові дні[ред.ред. код]

Державні свята: найцікавіше свято в Науру є Ангам день (26 жовтня). Слово «ангам» означає повернення на батьківщину.

Інші святкові дні:

  • Новий рік (1 січня),
  • День незалежності (31 січня),
  • Великдень (5-8 квітня),
  • День Конституції (17 травня),
  • Різдво або День подарунків (25 і 26 грудня).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Департамент економіки та навколишнього середовища Науру. 2003. Перша Національна доповідь до the United Nations Convention to Combat Desertification (UNCCD)(англ.) Процитовано 2 травня 2010
  2. McDaniel, C. N. and Gowdy, J. M. 2000. Paradise for Sale. University of California Press ISBN 0-520-22229-6 ст. 13-28(англ.)
  3. Карта німецьких володінь в Океанії. 1920(англ.)
  4. Ellis, A. F. 1935. Ocean Island and Nauru — their story. Angus and Robertson Limited. ст. 29-39(англ.)
  5. Угода між Австралією, Новою Зеландією та Великобританією по відношеннб до Науру. 1923(англ.)
  6. Захоплення Японією островів Мікронезії. 1955(англ.)
  7. Науру. Енциклопедія Кругосвет(рос.)
  8. Науру визнає самопроголошені країни(англ.)
  9. Науру очікує збільшення експорту(англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Велика ілюстрована Енциклопедія Географії//Видавницто «Махаон» 2007