Нацуме Сосекі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нацуме Сосекі
夏目漱石
Нацуме Сосекі в 1912 році
Нацуме Сосекі в 1912 році
При народженні: Сіобара Кінносуке
Псевдоніми, криптоніми: Нацуме Сосекі
Дата народження: 9 лютого 1867(1867-02-09)
Місце народження: Едо, Японія
Дата смерті: 9 січня 1916(1916-01-09) (48 років)
Місце смерті: Токіо (Японія)
Національність: японець
Громадянство: Японія Японія
Мова творів: японська, англійська
Рід діяльності: письменник, поет, літературознавець
Жанр: романи, літературні нариси (сясебун), поезія (хайку, ренку, хайтаісі)

Нацуме́ Сосе́кі (яп. 夏目漱石, なつめ そうせき 9 лютого 1867 — 9 грудня 1916) — японський письменник періоду Мейдзі. Поет, художник, літературний критик, дослідник англійської літератури. Журналіст газети «Асахі сімбун». Представник течії натуралізму в новій японській літературі. Вивчав природу людської «самотності» й «егоїзму». Автор антиегоїстичного концепції пізнання природи речей через відмову від свого «я»[1]. Справжнє ім'я — Сіоба́ра Кінно́суке (塩原金之助). Основні твори «Ваш покірний слуга кіт», «Хлопчак», «Серце», «Сансіро», «Ворота», «Після того» та інші.

Хронологія[ред.ред. код]

  • 1867 р. — Нацуме Сосекі (справжнє ім'я — Кінноске, Сосекі — літературний псевдонім) народився в Токіо (Едо).
  • 1890 р. — вступає до Імператорського університету на факультет англійської літератури.
  • 1894 р. — одружується з дочкою начальника Секретаріату Верхньої Палати.
  • 1896 р. — починає викладати у П'ятому Національному коледжі в Кумамото.
  • 1900 р. — Сосекі відсилають до Великобританії як державного вченого-дослідника.
  • 1903 р. — Нацуме Сосекі повертається до Японії і в квітні замінює Лафкадіо Херна на посаді лектора літературної теорії і критики в Першій Вищій школі Токійського університету. В цей період він надсилає хайку, ренку («нанизані строфи»), хайтаісі (схоже на ренку, але з певним набором тем) і сясейбун (літературні нариси) до періодичного видання поезії «Хототоґісу» («Зозуля»), започатковане Масаока Сікі (1867–1902) і пізніше очолене Такахама Кійосі (1874–1959). Реформатор хайку Масаока Сікі — наставник Нацуме Сосекі у цьому мистецтві.

Романтичний період (до 1906)

  • 1905 р. — виходить перша частина роману «Ваґахай ва неко де ару» («Ваш покірний слуга — кіт») в журналі "Хототоґісу.
  • 1906 р. — виходить «Боттян» («Хлопчак»), «Кусамакура» («В дорозі») і «Ніхяку то: ка» («Двісті десятий день»), а також сім коротких новел — «Йокусю».

Середній період (1906 −1912)

  • 1907 р. — в щотижневику «Асахі» друкується згадана вище трилогія, а також «Ґубідзінсо» («Мак»)
  • 1908 р. — виходить роман «Сансіро» (власне ім'я) і «Ко: фу» («Шахтар»)
  • 1909 р. — виходять романи «Сорекара» («Після того») і «Мон» («Ворота»)

Пізній період (реалістичний) (1912–1916)

  • 1913 р. — пишеться повість «Кодзін» («Подорожній»),
  • 1914 р. — «Кокоро» («Серце»)
  • 1915 р. — «Мітікуса» («Трава при дорозі»)
  • 1916 р. — «Мейан» («Світло і темрява»)
  • 1916 р. — Нацуме Сосекі помирає від виразки шлунку.

Родина[ред.ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(鏡子の
妹)
 
Судзукі Тейдзі
 
Нацуме Кьоко
 
Нацуме Сосекі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Нацуме Сінроку
 
 
 
 
 
Нацуме Дзюніті
 
(漱石の
長女)
 
Мацуока Юдзуру
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(伸六の
長女)
 
(純一の
長女)
 
Нацуме Фусаносуке
 
Хандо Маріко
 
Хандо Кадзутосі
 
Мацуока Йоко
Мак Клейн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Нацуме Кадзуто
 
Емі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Українські переклади[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. 則天去私, сокутен кьосі.
  2. «Всесвіт», 2004, № 7-8 (907–908) — стор. 34-122

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]