Нацуме Сосекі
| Нацуме Сосекі | |
| 夏目漱石 | |
 Нацуме Сосекі в 1912 році |
|
| При народженні: | Сіобара Кінносуке |
|---|---|
| Псевдоніми, криптоніми: | Нацуме Сосекі |
| Дата народження: |
9 лютого 1867 |
| Місце народження: |
Едо, Японія |
| Дата смерті: |
9 січня 1916 (48 років) |
| Місце смерті: |
Токіо (Японія) |
| Національність: | японець |
| Громадянство: |  Японія |
| Мова творів: | японська, англійська |
| Рід діяльності: | письменник, поет, літературознавець |
| Жанр: | романи, літературні нариси (сясебун), поезія (хайку, ренку, хайтаісі) |
Нацуме́ Сосе́кі (яп. 夏目漱石, なつめ そうせき 9 лютого 1867 — 9 грудня 1916) — японський письменник періоду Мейдзі. Поет, художник, літературний критик, дослідник англійської літератури. Журналіст газети «Асахі сімбун». Представник течії натуралізму в новій японській літературі. Вивчав природу людської «самотності» й «егоїзму». Автор антиегоїстичного концепції пізнання природи речей через відмову від свого «я»[1]. Справжнє ім'я — Сіоба́ра Кінно́суке (塩原金之助). Основні твори «Ваш покірний слуга кіт», «Хлопчак», «Серце», «Сансіро», «Ворота», «Після того» та інші.
Зміст |
Хронологія [ред.]
- 1867 р. — Нацуме Сосекі (справжнє ім'я — Кінноске, Сосекі — літературний псевдонім) народився в Токіо (Едо).
- 1890 р. — вступає до Імператорського університету на факультет англійської літератури.
- 1894 р. — одружується з дочкою начальника Секретаріату Верхньої Палати.
- 1896 р. — починає викладати у П'ятому Національному коледжі в Кумамото.
- 1900 р. — Сосекі відсилають до Великобританії як державного вченого-дослідника.
- 1903 р. — Нацуме Сосекі повертається до Японії і в квітні замінює Лафкадіо Херна на посаді лектора літературної теорії і критики в Першій Вищій школі Токійського університету. В цей період він надсилає хайку, ренку («нанизані строфи»), хайтаісі (схоже на ренку, але з певним набором тем) і сясейбун (літературні нариси) до періодичного видання поезії «Хототоґісу» («Зозуля»), започатковане Масаока Сікі (1867–1902) і пізніше очолене Такахама Кійосі (1874–1959). Реформатор хайку Масаока Сікі — наставник Нацуме Сосекі у цьому мистецтві.
Романтичний період (до 1906)
- 1905 р. — виходить перша частина роману «Ваґахай ва неко де ару» («Ваш покірний слуга — кіт») в журналі "Хототоґісу.
- 1906 р. — виходить «Боттян» («Хлопчак»), «Кусамакура» («В дорозі») і «Ніхяку то: ка» («Двісті десятий день»), а також сім коротких новел — «Йокусю».
Середній період (1906 −1912)
- 1907 р. — в щотижневику «Асахі» друкується згадана вище трилогія, а також «Ґубідзінсо» («Мак»)
- 1908 р. — виходить роман «Сансіро» (власне ім'я) і «Ко: фу» («Шахтар»)
- 1909 р. — виходять романи «Сорекара» («Після того») і «Мон» («Ворота»)
Пізній період (реалістичний) (1912–1916)
- 1913 р. — пишеться повість «Кодзін» («Подорожній»),
- 1914 р. — «Кокоро» («Серце»)
- 1915 р. — «Мітікуса» («Трава при дорозі»)
- 1916 р. — «Мейан» («Світло і темрява»)
- 1916 р. — Нацуме Сосекі помирає від виразки шлунку.
Родина [ред.]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| （鏡子の 妹） |
|
Судзукі Тейдзі |
|
Нацуме Кьоко |
|
Нацуме Сосекі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Нацуме Сінроку |
|
|
|
|
|
Нацуме Дзюніті |
|
（漱石の 長女） |
|
Мацуока Юдзуру |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
（伸六の 長女） |
|
（純一の 長女） |
|
Нацуме Фусаносуке |
|
Хандо Маріко |
|
Хандо Кадзутосі |
|
Мацуока Йоко Мак Клейн |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Нацуме Кадзуто |
|
Емі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Українські переклади [ред.]
Роман «Кокоро» на українську мову переклав Мирон Федоришин. Переклад поміщено у журналі «Всесвіт»[2].
Примітки [ред.]
Див. також [ред.]
- 4039 Сосекі — на його честь названо астероїд.
Джерела та література [ред.]
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (лютий 2010) |
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Нацуме Сосекі |
- (яп.) 夏目漱石.com
- (яп.) Бібліотека Нацуме Сосекі // Бібліотека Університету Тохоку
- (яп.) Твори і дослідження Нацуме Сосекі
- (яп.) Твори Нацуме Сосекі // Бібліотека Аодзора
- Роман «Серце» українською на сайті «Японская проза»
