Національна пінакотека Болоньї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 44°29′52″ пн. ш. 11°21′12″ сх. д. / 44.49778° пн. ш. 11.35333° сх. д. / 44.49778; 11.35333

Національна пінакотека Болоньї
Bologna Pinacoteca Nazionale interieur 26-04-2012 9-36-05.jpg
Засновано відкритий у 1885 р.
Розташування Італія Італія Болонья, Via Belle Arti, 56
Директор [[ ]], 2011 р.
Сайт Sito ufficiale della Pinacoteca

Національна пінакотека Болоньї (італ. Pinacoteca nazionale di Bologna ) — староданій художній музей в університетському місті Болонья.

Приміщення[ред.ред. код]

Національна пінакотека Болоньї розташована в історичному місці - колишньому монастирі отців єзуїтів. Первісно 1726 року приміщення вибудував архітектор Альфонсо Торріджані. 1844 року галерея отрамала колишню церкву св. Ігнатія Лойоли. На початку 20 століття тут вибудували нове крило за проектом архітектора Едварда Колламаріні. 1997 року церква і монастирські приміщення реставрировані, а в них створені умови, відповідні сучасним вимогам до музейних закладів. Це надало можливість збільшити експозиційні площі, створити зали для тимчасових виставок і активізувати освітню діяльність музейного закладу.

Історія створення[ред.ред. код]

Худ. П'єр Сюблейра. Бенедикт XIV. Версаль, палац.
Гвідо Рені, «Св. Франциск Ассізький і музика сфер»

Болонья роками входила до складу папської держави, де правили папські посланці - легати. В 18 столітті легатом було призначено кардинала Просперо Лоренцо Ламбертіні, що пізніше стане папою римським Бенедиктом XIV.

Він і став фактичним засновником галереї, коли почав на початку 18 століття збирати вівтарні картини з різних церков. Серед перших галерейних експонатів 1762 р. — вівтарні картини з поруйнованої церкви Марії Магдалини 15 століття. 1776 року до збірок передали ще дванадцять (12) вівтарних полотен та візантійских икон 13 століття грецьких майстрів і майстрів Італії, що працювали в стилістиці візантійців. Частку картин розмістили в болонській Академії Клементина, частку — в Комунальному палаці міста (Palazzo Pubblico) в апартаментах гонфалоньєрів. 1796 року, після повалення папського режиму і запровадження республіканського правління в Болоньї, більшість вівтарних картин та творів мистецтва Болонським сенатом була конфіскована і передана до збірок галереї. Вона отримала тоді близько одної тисячі витворів мистецтва. 1802 року галерею і переводять в приміщення колишнього монастиря оо. єзуїтів. 1826 року був створений перший реєстр ( або каталог ) збірки. З 1875 року пінакотека була відкрита для відвідин. Від 1882 року пінакотека набула статусу самостійного закладу.

Наприкінці 20 століття, після ремонтів і реставрації власних приміщень, увійшла до переліку відомих музейних закладів Італії в провінції.

Галерея[ред.ред. код]

Тиціан, «Христос і злодій, що навернувся до християнства».


Джерела[ред.ред. код]

  • G.P. Cammarota, La formazione della Pinacoteca Nazionale di Bologna, Bologna, volume I 1997, volume III 2000, volume II 2004.
  • A. Emiliani, La Pinacoteca Nazionale di Bologna, Milano, 1997.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]