Українське радіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське Радіо
Логотип
Логотип
Країна Україна Україна
Місто трансляції Київ
Територія Україна Україна
Гасло Суспільний мовник — достовірна інформація!
ЧастотаAM 1278 кГц
AM 1386 кГц (з 0:00 до 06:30)
FM 105.0 МГц Київ
FM 106.1 МГц Харків
FM 103.3 МГц Львів
FM 87.5 МГц Дніпро
FM 103.7 МГц Запоріжжя
FM 90.4 МГц Кривий Ріг
інші міста і частоти
СупутникAstra 4A
Моваукраїнська
Вперше в ефірі16 листопада 1924
ФорматNews/Talk/Music
ВласникНаціональна суспільна телерадіокомпанія України
КерівникиДмитро Хоркін, генеральний продюсер Українського радіо, член правління НСТУ
Братні проєктиУкраїна Радіо Промінь
Україна Радіо Культура
Україна Радіоточка
Земля Radio Ukraine International
АдресаБудинок Українського радіо — Україна, 01001, Київ, вул. Хрещатик, 26
ОнлайнСлухати (48кГц 192 kb/s)
Вебсторінкаukr.radio

«Українське радіо» — найбільша радіомережа та найпопулярніше розмовне радіо України[1][2], перший радіоканал Національної суспільної телерадіокомпанії України. Також назву «Українське радіо» носить дирекція Національної суспільної телерадіокомпанії — структурний підрозділ компанії, що об'єднує чотири канали мовлення (окрім Першого каналу це Радіо Промінь, Радіо Культура та Radio Ukraine International), служби студійних комплексів Будинку радіо та Будинку звукозапису Українського радіо, а також радіоансамблі[3].

Штаб-квартирою Українського радіо є телерадіоцентр на вул. Хрещатик, 26 у м. Києві — Будинок Українського радіо.

Українське радіо мовить на ультракоротких хвилях, середніх хвилях, на супутнику, а також в кабельних телемережах та мережі проводового радіомовлення по всій території України. Чотири рази на день в ефір Першого каналу включаються обласні редакції Українського радіо з 40-хвилинними відрізками місцевого мовлення. Також слухати канали Українського радіо можна у мобільному застосунку suspilne.radio для Android та iOS[4].

Українське радіо є першим українським радіомовником, що працює безперервно з 1924 року. До 2017 року Українське радіо було державним радіомовником, з 2017 року входить до складу суспільного мовника — Національної суспільної телерадіокомпанії України.

Українське радіо відоме, зокрема, масштабною щорічною акцією, яка об'єднує українців по всьому світу навколо української мови — Всеукраїнським радіодиктантом національної єдності, що відбувається з 2000 року.

Історія[ред. | ред. код]

Радіомовлення в Україні почалося у 1924 році[5]. 16 листопада 1924 о 19:00 в Харкові — тодішній столиці УРСР — через малопотужний передавач[6] вийшла в ефір перша вітчизняна радіопередача. З гучномовців пролунало: «Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків!»[7]. На честь початку мовлення Українського радіо, у 1994 році указом президента проголошено 16 листопада Днем працівників радіо, телебачення та зв'язку[8].

У 1925 році було збудовано більш потужні радіостанції в Харкові та Києві, а у 1927 році в Дніпропетровську, Донецьку, Одесі та інших містах[6]. Перша радіомережа в Україні з'явилася у 1928 році[5]. Народний комісаріат пошт і телеграфів проводив радіофікацію головним чином релейною системою — шляхом будування радіовузлів та подальшої ретрансляції дротами до підключених репродукторів-гучномовців. Панівний в інших країнах світу ефірний метод — встановлення радіоприймачів — використовувалася мало. Програми українською мовою були спочатку обмежені щодо часу і за змістом — понад 70 % складали політосвіта та агітація. Це були «радіогазети», а також доповіді, бесіди, останні новини, повідомлення зі з'їздів та нарад. Лише згодом програми радіостанцій в УРСР доповнили музичні, літературно-драматичні, програми для дітей і молоді.

Десять років Українське радіо мовило з Харкова. До Києва переїхало у 1934 році, коли сюди перемістили столицю Української РСР — перебрався разом з усіма владними органами і Всеукраїнський комітет радіофікації і радіомовлення при Раднаркомі УРСР. Перші будівлі радіокомітету та радіотеатру не збереглися — їх разом з багатьма іншими спорудами на центральній вулиці столиці — Хрещатику — та її околицях підірвали радянські війська 1941 року під час відступу.

У роки Другої світової війни Українське радіо не припиняло свою роботу. Спершу повернулося до Харкова, потім — до Сталінграда, згодом до Саратова, звідки велися регулярні передачі українською мовою. Станом на 1945 рік обсяг українського республіканського мовлення становив 10 годин на добу[6].

Будівництво київського телерадіоцентру на Хрещатику, 26 (нині — Будинок Українського радіо) розпочалося 1949 року. Це був перший телерадіоцентр, повністю оснащений вітчизняним обладнанням. 6 листопада 1951-го з тамтешньої студії вийшла перша передача, трансляція якої стала можливою завдяки високій залізній телевежі, збудованій поряд з будинком. Демонтували телевежу лише в середині 1970-х. А у 1990-х телебачення переїхало на Сирець, тож на Хрещатику залишилося тільки радіо.

У 1965 році було створено інформаційно-музичну радіостанцію «Промінь», що станом на 1984 рік мовила цілодобово у проводовій мережі (понад 8 мільйонів проводових радіоточок у більш ніж 200 містах України), а також 9 годин стереофонічно на радіохвилях[6]. У 1984 році середньодобовий обсяг українського республіканського і обласного радіомовлення на всіх радіоканалах складав 89,2 години. З них 38,6 год. — загальнореспубліканське внутрішнє мовлення, а 7,5 год. — мовлення на закордон[6].

У історичний час відновлення суверенітету та незалежності України Українське радіо стає головним джерелом інформації про політичне життя та демократичні перетворення в державі, започаткувавши прямі трансляції засідань Верховної Ради від 15-го травня 1990 року, коли відбулося перше засідання Верховної Ради УРСР XII скликання, обраної на демократичних виборах, яка пізніше стала першим скликанням парламенту незалежної України[9][10].

Цікавим є факт, що Українське радіо почало транслювати «Ще не вмерла України і слава, і воля…» майже за півроку до того, як Верховна Рада офіційно затвердила цю мелодію державним гімном України[11].

1 січня 1992 року Українське радіо повністю припиняє ретрансляцію передач із Москви[11].

У 2000 році УР започатковує масштабну акцію Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, яка щороку об'єднує українців по всьому світу навколо української мови. Цю акцію називають наймасовішим флешмобом осені[12].

Такі радіоведучі як Петро Бойко, Андрій Євенко, Ігор Мурашко, Микола Погрібний, Олена Коваленко, Іван Рябоштан, Ольга Копотун, Світлана Горлова, Тамара Стратієнко своїм мистецтвом захоплювали мільйони співвітчизників, популяризували серед слухачів якісну українську мову.

За часів Радянського Союзу мовленням на каналах УР займався Державний комітет по телебаченню і радіомовленню УРСР. Напочатку 1990-х років комітет був перетворений на Державну телерадіомовну компанію України. У 1995 році з Державної телерадіомовної компанії України була виділена Національна радіокомпанія України. Після ухвалення Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» у 2014 році, розпочалося повторне об'єднання усіх державних мовників, за наслідками якого Національна радіокомпанія України увійшла до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України (зареєстрована як юридична особа у січні 2017 року)[13].

Нині Українське радіо — це чотири радіоканали суспільного мовлення, які виходять в ефір 24 години на добу 7 днів на тиждень. Програми виходять на хвилях Першого каналу (Українське радіо), Радіо «Промінь», Радіо «Культура» та Radio Ukraine International.

З червня 2017 року Українське радіо очолює Хоркін Дмитро Миколайович[14].

Трансформація в суспільне радіомовлення[ред. | ред. код]

Дмитро Хоркін, перший Генеральний продюсер Українського радіо після утворення Суспільного мовлення

Реформа програмного наповнення[ред. | ред. код]

Після утворення Національної суспільної телерадіокомпанії України першим генеральним продюсером радіо НСТУ в червні 2017 став Дмитро Хоркін[14]. За мету він поставив позбутися «колгоспності» в ефірі та зорієнтувати мовлення на слухачів, котрі приймають рішення: про свою родину, свій бізнес чи свою країну[15].

Перший сезон Українського радіо у форматі суспільного мовлення розпочався у вересні 2017 року[16]. Під керівництвом Дмитра Хоркіна було повністю перезавантажено сітку мовлення трьох загальнонаціональних каналів радіо. Протягом першого медіасезону на UA: Українське радіо з'явилося 37 нових програм, на UA: Радіо Промінь — 16, на UA: Радіо Культура — 21 програма,[17] крім того запущено дві цілодобові онлайн-радіостанції: «UA: Казки» для дитячої аудиторії[18] та «UA: Класична музика» для дорослої аудиторії[19].

За 9 місяців першого радіосезону тижневе охоплення аудиторії Першого каналу Українського радіо зросло на 67 %[20] (дані національного дослідження аудиторії радіо, що проводиться на замовлення міжгалузевого індустріального об'єднання «Радіокомітет» дослідницькою компанією Kantar TNS в Україні). У 2018 році Перший канал Українського радіо увійшов у ТОП-5 загальнонаціональних радіостанцій за рейтингом слухання новин за даними дослідження Internews, за рік до того в аналогічному дослідженні радіостанція не входила навіть у ТОП-10[21].

З 2017 року відновив свою роботу як концертний майданчик Будинок звукозапису Українського радіо, у ньому регулярно дають прямоефірні концерти радіоансамблі Українського радіо. Квитки доступні на ресурсах kontramarka [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.] та concert.ua [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.].

У 2018 році запущено мобільний додаток suspilne.radio для Android та iOS[22].

Українське радіо стало одним з найактивніших учасників програми обміну «Єврорадіо» Європейської мовної спілки, зокрема записує і передає для європейських радіостанцій твори українських авторів та виконавців. У 2019 році записи Українського радіо, зокрема Симфонічного оркестру Українського радіо, понад 300 разів прозвучали на суспільних радіостанціях світу[23][24].

У 2019 році портал Українського радіо на додачу до урядового домену nrcu.gov.ua, колишнього вебсайту Національної Радіокомпанії України, дублювався на нову адресу — ukr.radio[25].

У 2019 році Всеукраїнський радіодиктант національної єдності — масштабний флешмоб Українського радіо, який з 2000 року щорічно об'єднує українців по всьому світу навколо української мови, — відзначився рекордом: у день його проведення запит «радіодиктант» став найпопулярнішим Google-запитом серед української інтернет-аудиторії,[26] рекорд повторився і у 2020 році[27].

З 1 вересня 2020 року Перший канал Українського радіо частково оновив офомлення, замінивши етерні джингли та деякі міжпрограмки, також було несуттєво оновлено оформлення ранкового та вечірнього будніх етерів.

Розбудова FM-покриття[ред. | ред. код]

На момент ухвалення закону про Суспільне телебачення і радіомовлення у 2014 році Національна радіокомпанія України практично не мала FM-частот для каналів Українського радіо, сигнал яких поширювався у відносно непопулярному нижньому УКХ-діапазоні, середніх хвилях, а також у проводовій мережі, кількість абонентів якої стрімко скорочувалася[28][29].

Наприкінці 2014 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення передала в користування Національній радіокомпанії FM-частоти обласних державних ТРК, більша частина яких покривала невеликі райцентри, таким чином заклавши основу загальнонаціональної FM-мережі Першого каналу Українського радіо, в ефір якого включалися регіональні мовники — 4 години на добу[30]. У період із 2014 по 2019 роки Національна рада з питань телебачення і радіомовлення видала на конкурсі трьом каналам Українського радіо 193 нові FM-частоти, таким чином розбудувавши їхні мережі по всій країні[1].

Станом на жовтень 2019 року, найбільшою FM-мережею, якій немає аналогів у країні, є Перший канал Українського радіо — 192 населених пункти у 24 областях. Мережа Радіо «Промінь» охоплює 64 населених пункти у 24 областях України, серед них 19 — обласні центри. Мережа Радіо «Культура» охоплює 49 населених пунктів у 23 областях України, серед яких 13 — обласні центри[1].

Активи Українського радіо[ред. | ред. код]

Канали мовлення[ред. | ред. код]

Студійні комплекси[ред. | ред. код]

  • Будинок радіо — апаратно-студійний комплекс, розташований у місті Києві по вул. Хрещатик, 26. Звідси у прямий ефір виходять 4 канали Українського радіо.
  • Будинок звукозапису Українського радіо (БЗЗ) — концертно-студійний комплекс, розташований у місті Києві по вул. Первомайського, 5 В. Велика концертна студія БЗЗ дозволяє записувати великі оркестрові та хорові колективи і є однією з найбільших подібних студій в Європі. Також Будинок звукозапису слугує репетиційним та концертним майданчиком для творчих колективів Українського радіо.

Радіоансамблі (художні колективи)[ред. | ред. код]

Див. також: Радіоансамбль

Частоти мовлення[ред. | ред. код]

Трансляція ведеться за допомогою дротового, супутникового та Інтернет-мовлення, в аналоговому режимі на діапазонах ультракоротких та середніх хвиль, а також у цифровому форматі (DAB+). Програми Українського радіо транслюються на супутнику Astra 4A.

Мовлення в УКХ та FM-діапазонах[ред. | ред. код]

   Міста в яких мовлення припинено через окупацію, а також міста в яких мовлення припиниться
   Міста в яких мовлення призупинено з технічних причин
   Міста в яких мовлення розпочнеться

Вінницька область[ред. | ред. код]

Волинська область[ред. | ред. код]

Дніпропетровська область[ред. | ред. код]

Донецька область[ред. | ред. код]

Житомирська область[ред. | ред. код]

Закарпатська область[ред. | ред. код]

Запорізька область[ред. | ред. код]

Івано-Франківська область[ред. | ред. код]

Київська область[ред. | ред. код]

Кіровоградська область[ред. | ред. код]

Луганська область[ред. | ред. код]

Львівська область[ред. | ред. код]

Миколаївська область[ред. | ред. код]

Одеська область[ред. | ред. код]

Полтавська область[ред. | ред. код]

Рівненська область[ред. | ред. код]

Сумська область[ред. | ред. код]

Тернопільська область[ред. | ред. код]

Харківська область[ред. | ред. код]

Херсонська область[ред. | ред. код]

Хмельницька область[ред. | ред. код]

Черкаська область[ред. | ред. код]

Чернігівська область[ред. | ред. код]

Чернівецька область[ред. | ред. код]

AM-мовлення[ред. | ред. код]

Частота, кГц Передавач Територія мовлення
657* Чернівці Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області, Буковина та Прикарпаття
873* Часів Яр Донецька, Луганська та Запорізька області
1278 Курісове Крим, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська та Херсонська області.
1404* Ізмаїл Південь Одеської області

*[32]

Відновлено тільки MW 1278 кГц

Параметри супутникового мовлення[ред. | ред. код]

Супутник Частота Символьна швидкість Поляризація FEC
Astra 4A 12130 27500 вертикальна (V) 3/4

Логотипи[ред. | ред. код]

Роки

застосування

Логотип
(1990—2017)
(2017—2022)
(2022—дотепер)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна рада забезпечила найбільш динамічний розвиток мереж суспільного радіо. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. 11 жовтня 2019. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  2. Українське радіо поновлює мовлення на окупованих територіях – МКІП. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021. 
  3. Наглядова рада затвердила нову структуру НСТУ: з новими членами правління і без виконавчого директора. ОНОВЛЕНО. stv.detector.media. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
  4. Суспільне запускає мобільні додатки для Українського радіо - UA:Суспільне. suspilne.media (укр.). Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
  5. а б Katchanovski, Ivan; Kohut, Zenon E.; Nebesio, Bohdan Y.; Yurkevich, Myroslav (11 липня 2013). Historical Dictionary of Ukraine (англ.). Scarecrow Press. ISBN 9780810878471. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 13 квітня 2019. 
  6. а б в г д гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. (1984). Українська радянська енциклопедія, т. 11, кн. 2. Голов. ред. УРЕ. с. 220, 342. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 14 грудня 2019.  {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
  7. Про Українське радіо | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 12 листопада 2017. 
  8. Указ Президента України — Про День працівників радіо, телебачення та зв'язку. zakon.rada.gov.ua. 11 листопада 1993. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 8 червня 2020. 
  9. Віхи українського парламентаризму — у цифрах і фактах. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  10. Самостійна Україна: спогади про шлях до незалежності. nv.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 8 червня 2020. 
  11. а б Opinion | Українське радіо: 95 років — від гучномовців до інтернету. Opinion (ru-RU). 15 листопада 2019. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  12. Диктант національної єдності: як перевірити свої знання мови онлайн. www.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  13. Зареєстровано юридичну особу ПАТ НСТУ. stv.detector.media. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018. 
  14. а б Дмитро Хоркін став генеральним продюсером «Українського радіо». stv.detector.media. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 12 листопада 2017. 
  15. Телеканали, яким можна довіряти: запізніла на 26 років реформа нарешті зрушила. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 6 лютого 2018. 
  16. «Українське радіо» оприлюднило нову сітку мовлення. stv.detector.media. Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  17. Дмитро Хоркін: «До перетворення на Суспільне в “Українського радіо” була абсолютно бездарна структура». stv.detector.media. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018. 
  18. 19 червня – презентація радіохвилі авторських казок «UA:Казки». stv.detector.media. 13 червня 2018. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018. 
  19. Суспільне запустило сайт з класичною музикою - UA:Суспільне. www.suspilne.media (укр.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  20. Тижневе охоплення «Українського радіо» зросло на 67% за 9 місяців. stv.detector.media. Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 6 серпня 2018. 
  21. «Українське радіо» ввійшло у ТОП-5 загальнонаціональних радіостанцій за рейтингом слухання новин – Internews. stv.detector.media. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  22. СТВОРЕНО МОБІЛЬНИЙ ДОДАТОК СУСПІЛЬНОГО РАДІО. Офіс Ради Європи в Україні (uk-UA). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  23. Гендиректор ЄМС Ноель Курран запевнив наглядову раду та правління Суспільного у подальшій підтримці. stv.detector.media. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 17 листопада 2019. 
  24. Дмитро Хоркін: В Україні немає жодної свідомої людини, яка б не знала про «Українське радіо». stv.detector.media. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019. 
  25. Сайт «Українського радіо» переїжджає на новий домен ukr.radio. stv.detector.media. ГО «Детектор медіа». Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 30 жовтня 2023. 
  26. «Радіодиктант» став найпопулярнішим Google-запитом в Україні 8 листопада. stv.detector.media. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  27. «Радіодиктант» став найпопулярнішим Google-запитом в Україні 9 листопада. stv.detector.media. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 13 квітня 2021. 
  28. С. Остапа, В. Міський, І. Розкладай. (2018). Суспільне мовлення в Україні: історія створення та виклики. Київ: Детектор медіа. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  29. Мережа радіоточок може зникнути вже у 2016 році. stv.detector.media. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 10 листопада 2019. 
  30. Стас Юрасов. Нові частоти і новий продукт. Національному радіо дають друге життя [Архівовано 1 серпня 2018 у Wayback Machine.] 19.06.2015
  31. Radio Ukraine International | Radio Ukraine International. ukr.radio. Процитовано 2 вересня 2023. 
  32. Українське Радіо. ukrtvr.org. Процитовано 2 вересня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]


  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 15 травня 2022.  // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 15 травня 2022. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 4 липня 2020. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.